Справа №22-338 Головуючий у 1 інст.-Шевченко Н.М.
Доповідач-Побірченко Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 лютого 2011 року Колегія суддів Судової палати з цивільних справ
Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого-Побірченко Т.І.
Суддів-Остапчука Д.О., Барановської Л.В.
При секретарі Коваленко Н.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6
На рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 08 червня 2010 року
В справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_5 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору удаваним правочином,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08 червня 2010 року задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_5 про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 76713,64 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 15.02.2010 року становить 613900,90 грн. та 51468,87 грн. нарахованої пені. В рахунок заборгованості звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, . для задоволення вимог банку, що виникли на підставі кредитного договору у вищевказаному розмірі. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити у задоволенні первісного позову. Посилався на те, що кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили у дійсності, а саме надання кредиту було здійснено в національній валюті України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Встановлено, що 08 серпня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов»язався надати ОСОБА_5 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 70000,00 доларів США, а ОСОБА_5, в свою чергу, зобов»язалася прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити банку проценти за користування кредитом із розрахунку 13,5% річних, та повернути кредит у повному обсязі до 07 серпня 2017 року.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, під час підписання правочину 08 серпня 2008 року ОСОБА_5 виявила власне волевиявлення та вільну внутрішню волю на укладення договору, погодившись з усіма його умовами, про що свідчать підписи відповідача ОСОБА_5 на кожній сторінці договору.
08 серпня 2008 року банк надав ОСОБА_5 кредит у вищезазначеному розмірі, що підтверджується меморіальним валютним ордером №66055.
Валютно – обмінна операція по обміну коштів з доларів США на гривні України здійснена на прохання ОСОБА_5. та є її волевиявленням.
Доводи ОСОБА_5 та її представника про те, що правочин є удаваним , оскільки вчинений з метою приховати інший правочин, а саме отримати гривні України замість отриманої за договором кредиту валюти, належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Відповідно до ч.2 ст.1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, цим правом ОСОБА_5 не скористалася, звернувшись із зустрічним позовом про визнання удаваним кредитного договору лише 07.10.2009 року після пред»явлення до неї позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо скасування оскаржуваного рішення з інших підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов»язань, що випливають з укладеного кредитного договору, 08 серпня 2008 року між сторонами також було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_5 на праві власності.
Задовольняючи позовні вимоги банку суд виходив з вимог закону, умов кредитного договору та договору іпотеки, досліджених доказів.
Рішення відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-