КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 року Справа № 1170/2а-83/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Петренко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Господарікова М.О.,
представників:
прокурора –Петрова Т.І.
позивача –Юрченко В.В.
відповідача –ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: прокурора м. Кіровограда, який діє в інтересах держави в особі Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості
до відповідача: ОСОБА_3
про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Кіровограда, який діє в інтересах держави в особі Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогою повернути безпідставно отриману допомогу по безробіттю в сумі 12 606 грн. 13 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на момент звернення відповідача до Кіровоградського МРЦЗ за сприянням у працевлаштуванні належала до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мала права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення. Своїми діями відповідачка порушила ч.2 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення», тому це стало підставою для стягнення безпідставно отриманих коштів в судовому порядку.
В судове засідання прокурор прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення згідно викладеного у позові.
Представник відповідача, в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.
15.09.1995 року відповідачка відкрила власне приватне підприємство та отримала свідоцтво про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності НОМЕР_2, видане Кіровоградським райвиконкомом м.Кіровограда. Крім того, представником відповідача зазначено, що в 2000 році відповідачка вирішила закрити свою підприємницьку діяльність, тому звернулась до Державної податкової інспекції.
З 2001 року ОСОБА_3 працювала в ТОВ «Т.Д. Славія» на посаді бухгалтера, звідки 07.05.2002 року звільнилась за власним бажанням, з 13.05.2002 року працювала на посаді оператора в ТОВ «ЗТВЦ «Сігма», звідки 31.07.2003 року була звільнена за власним бажанням, з 01.08.2003 року по 07.04.2004 року працювала в «Сігма-Центр» м. Кіровограда.
06.05.2004 року відповідачка була прийнята на посаду районного менеджеру з продажу, де потрібно було зареєструватись в якості приватного підприємця, що вона і зробила.
Крім того, відповідачкою в наданих до суду письмових запереченнях зазначено, що вона просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що підприємницька діяльність з моменту реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності не проводилась, доходів від здійснення підприємницької діяльності не отримувалось, більше того відповідачем до ДПІ в м. Кірограді було подано заяву про припинення підприємницької діяльності.
Також було зазначено, що вона одноразово стала на облік в Кіровоградському МРЦЗ, 10.04.2007 року написала заяву директору Кіровоградського МРЦЗ про те, щоб до вирішення питання її працевлаштування надати статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З 15.05.2007 року відповідачці почали здійснювати виплати по безробіттю.
31.07.2007 року ОСОБА_3 отримала одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, нарахованої за період з 31.07.2007 року по 02.04.2008 року.
Кіровоградським МРЦЗ відповідачку було направлено на курси до Кіровоградського інституту комерції.
25.07.2007 року ОСОБА_3 було заповнено реєстраційну карту на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця в Кіровоградському РЦЗ.
07.08.2007 року відповідачкою було написано пояснення заступнику начальника відділу обліку платежів про те, що вона не звітувала до ПоРУ з 2004 по 2006 р.р. в зв’язку з тим, що не займалась підприємницькою діяльністю та не отримувала доходів.
19.09.2009 року відповідачкою було написано заяву до ДПІ про анулювання свідоцтва платника єдиного податку з 01 липня 2009 року в зв’язку з тимчасовим припиненням підприємницької діяльності.
29.07.2010 року отримала лист з вимогою повернути безпідставно отримані кошти від Кіровоградського МРЦЗ, з яким не погоджується, оскільки вважає, що дану допомогу отримувала правомірно.
Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадян або держави в судах у випадках визначених законом.
Згідно зі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. При цьому представництво інтересів держави здійснюється шляхом звернення прокурора до суду з заявою (позовом) в інтересах органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Ст. 60 КАС України визначено, що у випадках встановлених законом, прокурор може звернутися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Статтею 17 ч.1 п.4 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно ст.3 ч.1п. 7 КАС України суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 10.04.2007 року звернулась до Кіровоградського МРЦЗ з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю в якій зазначила, що вона не зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує /а.с. 7/.
На підставі цієї заяви, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-ІІІ та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307, ОСОБА_3 було призначено виплату допомоги по безробіттю з 09.04.2007 року по 02.04.2008 року. Крім того, під час реєстрації в центрі зайнятості в період з 23.04.2007 року по 14.05.2007 року відповідачка проходила професійне навчання за направленням державної служби зайнятості за навчальною програмою «підприємець-початківець»в Кіровоградському інституті комерції /а.с. 8/.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців встановлено, що ОСОБА_3 з 15.09.1995 року зареєстрована як фізична особа –підприємець /а.с. 9, 61-62/.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
На підставі п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Згідно ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення», державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах:
- забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;
- співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
- міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.
Відповідно до ч.2. ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 цієї статті, передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307 якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості була зареєстрована, як приватний підприємець, що підтверджується інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців, тому належала до категорії зайнятого населення і тому не мала права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення, та незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 12606,13 грн.
Суд не приймає до уваги тевердження представника відповідача про те, що за зверненням відповідачки до податкової інспекції, її зняли з реєстрації приватного підприємця, оскільки у відповідності до п.3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців", фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно абзацу другому частини 15 статті 47 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Наказом директора Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості №369 від 15.09.2010 року /а.с.22/ прийнято рішення про повернення ОСОБА_3 коштів, який отриманий нею 15.09.2010 року /а.с. 14/.
Виходячи з розрахунку, наданого відділом бухгалтерського обліку Кіровоградського МРЦЗ поверненню підлягає 12 606 грн.13 коп., з них:
- 2964 грн. 08 коп. - допомога по безробіттю, отримана відповідачкою з 09.04.2007 року по 22.04.2007 року, з 15.05.2007 року по 30.07.2007 року /а.с. 10/;
- 675 грн. 25 коп. - матеріальна допомога, отримана відповідачкою в період проходження профнавчання за направленням центру зайнятості з 23.04.2007 року по 14.05.2007 року /а.с. 11/;
- 8789 грн. 60 коп. - одноразової допомоги по безробіттю для ведення підприємницької діяльності /а.с. 12/;
- 177 грн. 20 коп. - витрачених на професійне навчання /а.с. 13/.
У встановленому порядку ОСОБА_3 не повернула кошти в розмірі 12 606 грн.13 коп., отримані нею як допомогу по безробіттю.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_3 порушила вимоги ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»і згідно ч.3 ст.36 вказаного Закону дані кошти повинні бути повернуті відповідачем.
Відповідно до п.7.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006 року, у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, позовні вимоги щодо стягнення допомоги по безробіттю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідно до пункту 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 86,94, 159-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (ід. код - НОМЕР_1) на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (25015 м. Кіровоград, вул. Маланюка, 15, р/р 37171303901003, код - 22218952, МФО 823016, УДК в Кіровоградській області) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 12 606 (дванадцять тисяч шістсот шість) грн.13 коп.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом