ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3268/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучми Костянтина Сергійовича
при секретаріГоробець Ю.В.
за участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Солонянського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Солонянського районного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення коштів виплачених, як матеріальна допомога по безробіттю, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2011 року заявник в інтересах позивача звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 7 660, 15 грн., які були незаконно отримані ним в якості допомоги по безробіттю у зв’язку з прихованням відповідачем інформації щодо перебування у статусі фізичної особи-підприємця.
До суду 12 травня 2011 року від заявника надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності їх представника, в якій також було зазначено, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він 16.03.2008 року набув статусу фізичної особи-підприємця на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виданого Солонянською РДА Дніпропетровської області серія НОМЕР_1 від 16.03.2008 року.
07.04.2008 року ним відповідно до п.1 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №3755-ІV було подано заяву до державного реєстратора Солонянської РДА Дніпропетровської області про реєстрацію припинення його діяльності як фізичної особи-підприємця, заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з відмітками фондів соціального страхування про відсутність перебування на обліку та зняття з обліку.
Відповідно до п.7 ст.47 даного Закону державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності в той же день передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису.
20.04.2008 року від державного реєстратора надійшла інформація про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запису про рішення відповідача щодо припинення ним підприємницької діяльності.
Після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності ним на виконання вимог п.8.1.1 Наказу Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року №80 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) було подано пакет необхідних документів до Солонянського відділення Дніпропетровської МДПІ, а саме: заяву про припинення платника податків за ф.№ 8-ОПП, оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби, опис документів що був виданий державним реєстратором, де ним було вказано, що після проведення перевірки довідка за формою №22-ОПП про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов’язкових платежах) буде надіслана Державному реєстратору в термін до 3-х місяців.
Після закінчення його перевірки, як платника податку органом держаної податкової служби (Солонянським відділенням Дніпропетровської МДПІ) у разі відсутності заборгованості платника перед Державним бюджетом складається довідка про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов’язкових платежах) - довідка за формою №22-ОПП, яка повинна була бути надіслана йому за поштовою адресою, указаною у заяві за формою №8-ОПП не пізніше третього робочого дня, наступного за днем реєстрації довідки в органі державної податкової служби. Вказана довідка у передбачений законодавством термін йому надіслана не була, а була передана Солонянською МДПІ до державного реєстратора Солонянької РДА лише в лютому 2009 року за вихідним номером Солонянської МДПІ №205 від 27.02.2009 року.
Таким чином ним було виконано всі вимоги, передбачені ст.47 Закону та Порядку №80. А оскільки довідка з Солонянського відділення Дніпропетровської МДПІ про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов’язкових платежах) надійшла лише 27.02.2009 року, вбачається порушення саме працівниками Солонянського відділення Дніпропетровської МДШ п.8.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року за №80 Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів) та ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В даній ситуації, що склалася, його провина відсутня, оскільки з його боку виконано всі вимоги законодавства України щодо припинення підприємницької діяльності-підприємця та відсутній намір на отримання нібито незаконних виплат.
За таких обставин, з моменту внесення рішення про припинення підприємницької діяльності фактично підприємницька діяльність відповідачем не здійснювалася, дохід не отримувався. Зазначив, що виникає питання чи можливо вважати підприємцем у повному розумінні цього поняття особу, яка не веде господарську діяльність, тобто не забезпечує себе роботою та не отримує дохід, а лише зареєстрована в Єдиному державному реєстрі. Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити, з викладених вище підстав.
Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 11 листопада 2008 року наказом № НТ 081117 Солонянським районним центром зайнятості, ОСОБА_3 був наданий статус безробітного відповідно до ст.23 п.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та призначена допомога з 17.11.2008 року по 11.11.2009 року.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357 прокуратурою Солонянського району Дніпропетровської області була проведена перевірка щодо цільового використання державних коштів на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, встановлено що відповідач ОСОБА_3 перебував на обліку в Солонянському РЦЗ з 10.11.2008 року по 11.11.2009 року.
При надані ОСОБА_3 статусу безробітного він не повідомив той факт, що зареєстрований Солонянською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець з 16.03.2008 року. Цей факт став відомий Солонянському РЦЗ 05.10.2010 року при проведенні обміну інформацією з ПФУ та ДПА, підтвердженням чого є свідоцтво з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п.2, п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що пливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
В п.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.09.2010 року Солонянською районною державною адміністрацією 16.03.2008 року ОСОБА_3 зареєстровано фізичною-особою-підприємцем. 25 травня 2009 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.
Пунктом 9 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:
-заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням;
-свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця;
-довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов’язкових платежах);
-довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;
-довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.
За відсутності підстав для залишення документів без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Загальний розмір незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю станом на час розгляду справи в суді, як свідчать матеріали справи, становить 7 660, 15 грн.
Так судом встановлено, що Солонянським районним центром зайнятості було направлено претензію № 374 від 06.09.2010 р. та запропоновано добровільно внести зазначену суму на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Але на сьогоднішній час надходжень на рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття України від ОСОБА_3 не поступило. Відповідачу було направлено повторну претензію № 453 від 18.10.2010 р. з пропозицією добровільної сплати заборгованості до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 7 660, 15 грн., але вона теж була залишена без задоволення.
На час розгляду справи в суді відповідач заборгованість в сумі 7 660, 15 грн. не погасив, рішення позивача щодо повернення коштів не оскаржив.
Згідно положень п.7 Порядку у разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (п.п.«б» ч.3 ст.1 Закону № 803-XII).
Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Після того як фізична особа-підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.
Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Порядок державної реєстрації здійснення та припинення підприємницької діяльності визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Зокрема ч.3 ст.46 цього Закону встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру (ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг мають застраховані та незастраховані особи – військовослужбовці звільнені у зв’язку із скороченням чисельності штату без права на пенсію, в т.ч. особи, які вперше шукають роботу та інші не застраховані особи, у разі їх реєстрації в установленому законом порядку як безробітних.
Відповідно до пп.8 п.1 ст.31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що юридичний факт припинення підприємницької діяльності потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Отже, особа зареєстрована як приватний підприємець не може набути статусу безробітної і не має права на виплату допомоги по безробіттю до припинення підприємницької діяльності, тобто до внесення в ЄДР відповідного запису.
Таким чином, суд критично відноситься до заперечень відповідача та вважає, що на момент звернення до центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного він не мав права на отримання відповідної допомоги по безробіттю, оскільки мав статус зайнятої працюючої фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності. Крім того, суд бере до уваги той факт, що рішення позивача щодо повернення коштів відповідач не оскаржив.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
За таких обставин суд вважає, що заперечення відповідача є необґрунтованими та спростовуються зазначеними вище обставинами. З урахуванням викладеного та враховуючи те, що до теперішнього часу в добровільному порядку відповідачем зазначені кошти не повернуті, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти, виплачені як матеріальна допомога по безробіттю в сумі 7 660, 15 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти, виплачені як матеріальна допомога по безробіттю в сумі 7 660, 15 грн. /сім тисяч шістсот шістдесят грн. 15 коп./.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 17 травня 2011 року.
Суддя
К.С. Кучма