Судове рішення #155923
А23/237


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.09.06р.


Справа № А23/237

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ  

до  Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, м. Дніпропетровськ  

про стягнення 8063,04 грн.


Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

  Від позивача: Ахметова О.О. - провідний спеціаліст, дов. від 05.01.06№03-06/04

Від відповідача: не з"явився 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом  про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у сумі 8063,04 грн., нарахованої за нестворені в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18). Причини нез’явлення представника відповідача у судове засідання суду не відомі.

Нез’явлення представника відповідача за викладених обставин не перешкоджає розгляду справи по суті. Справа розглядається за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням  підприємствами, (об'єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач –Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпропетровськ, зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

За недотримання підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями зазначеного вище нормативу на останніх статтею 20 зазначеного Закону України покладається відповідальність у вигляді адміністративно-господарської санкції, сума якої визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності із ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач згідно даним поданого позивачеві звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік повинний був створити в 2005 році 2 робочих місця для забезпечення працевлаштування інвалідів (середньооблікова чисельність штатних працівників –46).

Фактично в 2005 році на підприємстві відповідача був працевлаштований 1 інвалід, що свідчить про недотримання  відповідачем встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема,  листа Ленінського районного центру зайнятості № 262 від 05.05.06,  листа районного управління праці та соціального захисту населення № 1303 від 23.05.06, на протязі 2005 року відповідач звертався до зазначених органів з проханням надсилати для працевлаштування громадян, яким установлено групу інвалідності, за професією електрик дільниці. На адресу районного центру зайнятості та районного управління праці та соціального захисту населення відповідачем щомісячно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, в тому числі інвалідів.  

Переліченими організаціями на підприємство інваліди для працевлаштування направлялись, але особи, яким були надані направлення, відмовлялись від пропозицій. Докази безпідставної відмови відповідача у прийнятті інвалідів на роботу в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Діючим законодавством України обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, а саме: забезпечення (створення, пристосування) робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів про вільні робочі місця для інвалідів покладені на підприємства,  безпосередній же обов'язок по направленню інвалідів для працевлаштування покладено на відповідні державні органи.

Згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

У відповідності до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення” для реалізації державної політики зайнятості населення створена державна служба зайнятості. Згідно з чинним законодавством державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць.

У відповідності до Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів. Відповідно до пунктів 5 та 14 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.95, підприємства зобов'язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також інформувати  державну  службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Наказом Держкомстату України № 244 від 06.07.1998 затверджено форму державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення. У графі 4 вищезгаданого звіту передбачено безпосереднє інформування підприємствами про потребу у працівниках інвалідах.

Таким чином наявні в матеріалах справи докази свідчать про дотримання відповідачем вищезазначених норм. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, положення ст.218 Господарського кодексу України, яка визначає загальні підстави господарсько-правової відповідальності, суд вважає, що в даному випадку відповідальність за недотримання відповідачем зазначеного вище нормативу через ненаправлення центром зайнятості інвалідів на підприємство відповідача, або не звернення самих інвалідів для працевлаштування на відповідача покладена бути не може.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч.4 ст. 94, ст.ст. 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя


І.Ю. Добродняк



Згiдно з оригіналом


                           27.09.06

Помічник судді

Н.Ф. Голов'яшкіна



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація