ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р.  Справа № 2а/0470/4650/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.  

при секретаріГрушко Н.В.

за участю:

позивача

представника відповідачаОСОБА_3

Платоненко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну  справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання незаконними дій та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2011 року ОСОБА_3  (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі – відповідач) про визнання незаконними дій та стягнення коштів з вимогами про визнання незаконними дій Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів та стягнення з Дніпропетровського обласного центру зайнятості грошової допомоги державного службовця при виході на пенсію в розмірі 14 840,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має право на виплату їй грошової допомоги розмірі 10 місячних окладів, оскільки вийшла на пенсію як державний службовець, при цьому стаж роботи на державній службі складає понад 10 років. З метою отримання вказаної допомоги на адресу відповідача було направлено заяву від 17.01.2011 р. з проханням виплатити допомогу при виході на пенсію. У відповідь позивачем отримано лист, в якому зазначено, що ОСОБА_3 не має права на отримання зазначеної допомоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію тим, що допомога не виплачена позивачу, оскільки вихід на пенсію відбувся на підставі  п. 2 статті 40 КЗпП України, проте з розміром грошової суми, яка заявлена позивачем, а саме – 14 840,00 грн., погодилась, зазначивши, що ця сума відповідає дійсному розміру 10-ти посадових окладів ОСОБА_3 і в разі задоволення позову підлягає виплаті позивачу.  

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 згідно наказу № 57-ЛС від 03.08.1994 року Дніпропетровського обласного центру зайнятості (а.с. 17) була прийнята на роботу на посаду економіста 1 категорії Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості, наказом № 47 від 26.03.2001 року  її переведено на посаду головного спеціаліста. Наказом № 108-ОС від 03.11.2003 року ОСОБА_3 призначено начальником відділу активних форм підтримки безробітних, наказом № 137-ОС від 19.11.2009 року – переведено на посаду заступника начальника відділу організації профнавчання Дніпропетровського обласного центру зайнятості (а.с. 23).

13 січня 2011 року наказом директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 05-ОС ОСОБА_3 звільнено відповідно до п. 2 статті 40 Кодексу Законів про працю України, у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров’я, що перешкоджає продовженню роботи (а.с. 18).

Відповідно до зазначеного наказу позивачу була виплачена вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до статті 44 Кодексу Законів про Працю України та виплачена компенсація за 8 календарних днів невикористаної відпустки (а.с. 18). Грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка виплачується державним службовцям при виході на пенсію, виплачена не була.

Згідно витягу з наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 137-ОС від 19.11.2009 року (а.с. 23) середньомісячний посадовий оклад позивача на дату звільнення (14.01.2011р.) складав 1484 грн.

Невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді підтверджується довідкою Дніпропетровської міської лікарні № 1 від 05.01.2011 р. № 1/11.

Як вбачається з копії трудової книжки та витягу з наказу директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 05-ОС, позивач на державній службі перебувала з 03.08.1994 року по 14.01.2011 року.

Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі від 26.01.2011 р. № 967-С (а.с. 19), позивач перебуває на обліку в Амур-Нижньодніпровському районному управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» № 3721-ХІІ від 06.12.1993 року – особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я, гарантується право на достроковий  вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків 25 років, для жінок 20 років, а для осіб які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Частиною 12 статті 37 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Судом встановлено, що позивач має стаж державної служби понад 10 років, загальний стаж роботи складає понад 30 років, на час досягнення пенсійного віку ОСОБА_3 працювала на посаді державного службовця, набула права на призначення пенсії державного службовця, яка призначена їй з 17.01.2011 р.

Факт дострокового виходу на пенсію у зв’язку зі звільненням згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України не перешкоджає виплаті грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу", оскільки позивач вийшов на пенсію як державний службовець при дотриманні всіх вимог статті 37 Закону України "Про державну службу", необхідних для виплати зазначеної допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про державну службу", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання незаконними дій та стягнення коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,  186, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання незаконними дій та стягнення коштів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати грошової допомоги державним службовцям при виході не пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» - незаконними.

Стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_3 суму грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію  в розмірі 14840 грн. 00 коп.(чотирнадцять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.).   

          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 20.05.2011 року.

Суддя                       

О.С. Рябчук