ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.09.06р.

Справа № А3/274-06

За позовом  Дніпропетровського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 19 966 грн. 04 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники сторін:

   позивача –Кондратова Т.В., головний спеціаліст юридичної служби, дов. №03-06/02 від 05.01.2006р.

       відповідача - Донська Г.Г., юрисконсульт, дов. №29/03-06-ю від 29.03.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

  Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 19 966,04 грн.

Відповідач адміністративний позов не визнав, мотивуючи тим, що подавав звіти до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у яких показано необхідність у 2-х інвалідах.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 4 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з тим, під  час  попереднього  судового  засідання,  на  яке прибули всі особи,  які беруть участь у справі, вирішені необхідні для її розгляду питання,  то за письмовою згодою цих осіб  судовий розгляд розпочатий у той же день.  

Згідно зі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі Закон) встановлено для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то згідно зі ст. 20 Закону Відповідач був зобов’язаний сплатити Позивачеві штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.    

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі Порядку), затвердженого Постановою                                                                                                                                                                                                                   Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, підприємства, на яких працюють 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до значених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10- ПІ поштова-річна, що затверджена Наказом Мінпраці України від 29.12.2004 р. №338.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. Відповідач самостійно визначив розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів –19 966,04 грн.

Відповідно до ч. 2 п.11 Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін Позивач вживає заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що  подавав звіти до АНД районного центру зайнятості, у яких показано необхідність у 2-х інвалідах, що підтверджується відповідними звітами та повідомленням АНД районного центру зайнятості №714 від 15.05.2006р. Наведене підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (у редакції чинній у період, за який подано позов) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

За таких обставин, з урахуванням того, що вина Відповідача у незайнятості вакантних місць інвалідами відсутня, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.  94, 158-160, 254, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд  

ПОСТАНОВИВ:

          В адміністративному позові відмовити.

        

           Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України.

          

Суддя                                                                                                              С.Г. Юзіков  

Постанова оформлена у повному обсязі 04.10.2006р.