ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.09.06р. | Справа № А23/205/06 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс-вугілля", м.Павлоград, Дніпропетровської області
до Західно-Донбаської об"єднаної державної податкової інспекції, м.Павлоград, Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Меркулова Т.П. – представник, дов. від 07.06.06 б/н
Від відповідача: Самсоненко Н.О. – головний держподатковий ревізор-інспектор відділу, дов. від 25.01.06 №1465/10
Мельник В.В. – головний держподатковий інспектор юр.відділу, дов. від 26.06.06 315023/10
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.06.06 № 0001502342/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 11516,51 грн. та штрафних санкцій в сумі 5758,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно збільшені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в результаті виключення із складу податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ПП "Статус-Плюс", через те, що рішенням Павлоградського міськрайсуду від 24.11.05 визнані недійсним установчі документи ПП "Статус-Плюс".
Крім того, відповідач безпідставно виключив із складу податкового кредиту суми податку на додану вартість від операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки вони, як помилково вважає відповідач, не були використані в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача: позивач на протязі перевіряємого періоду отримував від постачальників залізничні послуги, які в подальшому не виставляв їх до оплати своїм покупцям.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ПП "Статус-Плюс", свідоцтво платника податку на додану вартість якого в судовому порядку визнано недійсним з моменту видачі цього свідоцтва, не є платником податку на додану вартість, у зв’язку з чим виписані ним податкові накладні у відповідності з вимогами діючого законодавства не є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Також в ході перевірки було встановлено, що придбані позивачем залізничні послуги під час придбання товару, не віднесені позивачем до вартості реалізованого в подальшому цього товару, тому їх не можливо розцінювати як такі, що придбані для використання у власній господарській діяльності, у зв’язку з чим вартість цих послуг неправомірно позивачем віднесена до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість –до складу податкового кредиту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Відповідачем проведена комплексна виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємства-позивачем за період з 01.07.04 по 31.12.05.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 194-23-23372224 від 29.05.06, відповідно до якого відповідачем виявлені порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.9.1, 9.2, 9.7, 9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість": за грудень 2004 року завищений податковий кредит на суму 5509,22 грн. у зв’язку з тим, що до складу податкового кредиту позивачем віднесена сума податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних ПП "Статус-плюс", яке не є платником податку на додану вартітьс у зв’язку з тим, що згідно рішення Павлоградського міськрайсуду від 24.11.05 по справі № 2-7418/05 скасовано державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності ПП "Статус-плюс" з 25.12.03 та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість з 23.11.04.
Крім того відповідачем встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість від придбання товарно-матеріальних цінностей, які не були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача, в розмірі 6007,29 грн. за період січень-березень, жовтень, грудень 2005 року, у зв’язку з чим позивачем занижений податок на додану вартість на зазначену суму.
Такий висновок відповідачем зроблений виходячи з того, що позивач отримував залізничні послуги від підприємств-постачальників, і ці послуги віднесені ним до складу валових витрат виробництва. В подальшому при реалізації позивачем вугілля покупцям умовами відповідних договорів передбачений обов’язок покупців сплатити транспортні витрати по залізниці. Фактично позивачем одержано залізничних послуг в перевіряємому періоді на суму 168152 грн., а виставлено для оплати покупцям - 138812,80 грн., різниця складає суму 29339,20 грн.
Як зазначено відповідачем, придбані залізничні послуги, які не були віднесені до вартості реалізованого товару, не можна розцінювати як придбання їх для використання у власній господарській діяльності, а тому різниця в сплачених те реалізованих залізничних послугах безпідставно віднесена до складу валових витрат, відповідно суми податку на додану вартість з цих операцій –до складу податкового кредиту.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 13.06.06 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001502342/0, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 17272,76 грн., з яких 11516,51 грн. –основний платіж та 5758,25 грн. –штрафні санкції.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Щодо факту віднесення до складу податкового кредиту суми 5509,22 грн. по операціям з одержання товару від ПП "Статус Плюс" суд вважає висновок відповідача таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
В грудні 2004 року позивачем в межах укладеного з ПП "Статус Плюс" договору купівлі № 11 від 02.02.04 придбаний товар –труби, що підтверджено накладними від 22.12.04 № 1222 на суму 14929,16 грн., в т.ч. ПДВ - 2488,19 грн.; № 1228 –на суму 18126,17 грн., в т.ч. ПДВ - 3021,03 грн.
У відповідності з виписаними ПП "Статус Плюс" податковими накладними № 1222 від 22.12.04 на суму 14929,16 грн., № 1228 від 22.12.04 на суму 18126,17 грн. зазначені в цих податкових накладних суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту (всього в сумі 5509,22 грн.).
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, діючій на момент спірних відносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість". Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.
Рішенням Павлоградського міськрайсуду від 24.11.05 по справі № 2-7418/05, яке набрало законної сили, визнані недійсними статут ПП "Статус Плюс" з моменту передачі права власності –з 21.09.04 та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03476717 від 23.11.04 з моменту перереєстрації, тобто з 23.11.04. Як установлено цим судом, ПП "Статус Плюс" створено невідомим особами на підставних осіб Склярової О.С. та Логвинець А.В., які за винагороду віддали незнайомим особами свої паспорти для реєстрації підприємства і ніяких стосунків з фінансово-господарською діяльністю підприємства не мали.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Установлені рішенням Павлоградського міськрайсуду від 24.11.05 по справі № 2-7418/05 факти свідчать, що у господарських операціях з позивачем на стороні продавця від імені ПП "Статус Плюс" діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений певний порядок включення платником податків сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, який передбачає особливі вимоги до таких операцій, наявність певних умов для виникнення у платника податку права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, спірні податкові накладні виписані особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої визнані в судовому порядку недійсним, не відповідають встановленим законом вимогам та не можуть слугувати підтвердженням права позивача на податковий кредит в сумі 5509,22 грн.
Щодо встановленого відповідачем факту порушення позивачем норм пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд вважає висновок відповідача з цього приводу помилковим, таким, що не відповідає вимогам податкового законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за договорами з ПП "ТКФ "Спецмегапостач" (№ 4/01/05 від 04.01.05), ТОВ "ТГЛ "Ліга-Вест" (№ 23 від 15.09.05), МПП фірма "АВЕК" (№ 4 від 20.01.05), ПП фірма "Віст Плюс" (№ 2 від 13.01.05) придбано вугілля на умовах оплати за поставлене вугілля, а також оплати транспортних витрат.
Крім того, позивачу у відповідності з укладеними ним договорами з МПП "Металгруп" (№ 51 від 29.06.05), ПП "Мегаполіс" (№ 49 від 22.06.05), ПП Покришка І.В. (№ 01/02-05), ТЕП "Югінтертранс" (№ 4091 від 08.05.00), ТОВ "НВК" (№ 2-22-03-05 від 22.03.05), ПП "Асфодел" (№ 19/П від 15.11.04) надані послуги з перевезення його вантажу (вугілля) та послуги, пов’язані з організацією такого перевезення, зокрема, по використанню залізничних кодів, по відправленню вантажів позивача, по експедируванню експортно-імпортних і транзитних вантажів та інші, зазначені в цих договорах.
Виходячи з умов зазначених договорів, вбачається, що розрахунки за перевезення вантажу залізничним транспортом (транспортні витрати) та розрахунки за послуги та роботи, пов'язанні з таким перевезенням, здійснюються позивачем за окремими порядками. Це обумовлено, в тому числі, різними підставами виникнення цих витрат. Відповідно до Статуту залізниць України, Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №551 від 15.11.99, плата за перевезення нараховується за встановленими у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, тарифами (ст.57 Статуту залізниць України), і зазначається в перевізних документах (квитанціях про приймання вантажу до перевезення, залізничних накладних). Витрати, пов’язані з додатковими операціями, пов’язаними з перевезенням вантажів залізничним транспортом в склад плати за перевезення не включаються. Розрахунки за роботи та послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, провадяться як за тарифами, врегульованими державою, так і за вільними тарифами, визначеними за домовленістю сторін.
Факт надання позивачеві додаткових послуг по організації перевезення його вантажів підтверджений актами здачі-приймання робіт (надання послуг), складеними та підписаними позивачем та його контрагентами –виконавцями, проти чого відповідач ні під час перевірки, ні в ході вирішення даного спору не заперечує.
Суми залізничного тарифу та витрат, пов’язаних з перевезенням отриманого в межах господарських договорів товару, у відповідності з нормами ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесені позивачем до складу валових витрат, як компенсація вартості робіт, послуг, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Суми податку на додану вартість в складі ціни зазначених послуг та залізничного тарифу віднесені, відповідно, до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Згідно тому ж пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону України від 25.03.05 № 2505-IV податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 цього Закону).
Виходячи з предмету діяльності підприємства-позивача, обумовленого його статутними документами, суті укладених ним договорів купівлі вугілля та договорів про надання послуг з перевезення та організації перевезення вугілля, операції з оплати залізничного тарифу та додаткових послуг, пов'язаних з організацією перевезення, здійснені позивачем в межах власної господарської діяльності.
Згідно пп.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.
Податкові накладні, на підставі яких позивач включив суми податку на додану вартість з операцій з надання вищезазначених послуг по перевезенню та організації перевезення вугілля до складу податкового кредиту, складені у відповідності до вимог п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", порушення в діях позивача норм діючого податкового законодавства в даному випадку суд не вбачає.
Подальший продаж позивачем придбаного вугілля за укладеними договорами поставки здійснювався на умовах оплати покупцями вартості вугілля, а також сплати транспортних витрат, тобто, вартості залізничного тарифу.
Фактично матеріалами справи, поданими сторонами документами підтверджено, що позивачем в повному обсязі виставлялись вимоги, виписувалися податкові накладні окремо на оплату вартості вугілля та понесених позивачем транспортних витрат, які складаються з провізної плати (залізничного тарифу), внесеної перевізнику при відправленні вантажів позивача.
Понесені позивачем витрати внаслідок надання йому послуг з організації перевезення вантажу згідно зазначених вище договорів (додаткові збори за залізничні послуги, послуги експедитора, відправка вагонів, користування залізничним кодом та інші) до відшкодування покупцями вугілля позивача останнім окремим рядком не виставлялись, як не передбачені умовами договорів купівлі.
Зазначений факт не може бути підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) в складі вартості цих послуг, оскільки це суперечить зазначеним вище нормам податкового законодавства, які встановлюють певний порядок формування податкового кредиту та не передбачають подібних випадків для його корегування.
Крім того, відповідачем не прийнято до уваги, що фактично вартість цих витрат врахована позивачем в складі ціни реалізованого вугілля, внаслідок чого витрати позивача, пов’язані з придбанням вугілля, окрім залізничного тарифу, не перевищують ціни вугілля, за якою позивачем здійснювався його подальший продаж.
Таким чином, виходячи з викладеного дії позивача з придбання та подальшого продажу вугілля, а також отримання послуг, пов'язаних з перевезенням та організації перевезення цього вугілля, знаходяться в межах його власної господарської діяльності, висновок відповідача з цього приводу є таким, що не відповідає нормам закону та фактичним обставинам.
На підставі викладеного суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсними в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9010,93 грн., із яких 6007,29 грн. –основний платіж, 3003,54 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити позов частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, Дніпропетровської області від 13.06.06 № 0001502342/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 9010,93 грн., із яких 6007,29 грн. –основний платіж, 3003,54 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сардонікс-вугілля", м. Павлоград, Дніпропетровської області, - 1,70 грн. судового збору.
Видати виконавчий лист.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
Згiдно з оригіналом | 25.09.06 |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |