ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3450/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача
Від відповідача Текут’єв Є.Ю., Текут’єва О.П.
Феденко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011р. за № 0000751501, -
ВСТАНОВИВ:
25.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська та просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15 березня 2011 року за № 0000751501.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі акту № 459/15-1/36728065 про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету за висновками якого встановлено порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток у зв’язку з чим позивачеві визначено суму грошового зобов’язання у вигляді штрафу за ставкою 10% згідно статті 126 Податкового Кодексу України у розмірі 15 230 грн. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято відповідачем з порушенням порядку його прийняття, є незаконним і необґрунтованим виходячи з того, що в акті перевірки зазначено про те, що перевірка проводилась в присутності директора та головного бухгалтера позивача, що не відповідає дійсності, оскільки перевірка була проведена без участі вказаних осіб. Також, оспорюване податкове повідомлення-рішення містить посилання на порушення позивачем вимог п.п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, а в акті перевірки вказано про те, що датою виникнення податкового боргу є 19.02.2011р., сума податкового боргу складає 152 299,95 грн. сума погашеного податкового боргу –152 299 грн. 95 коп., дата та № документу, на підставі якого погашено податковий борг –21.02.2011р. №&2PL343847; кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання –2 дні. Такі висновки відповідача позивач вважає необґрунтованими, оскільки дійсно у позивача за 2010р. виникло самостійно узгоджене податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 2010 рік в сумі 152 592 грн. Зазначене грошове зобов’язання було виконано позивачем 18.02.2011р. шляхом сплати податку на прибуток за 2010р. у сумі 153000 грн., що підтверджується квитанцією № 7566.483.1 з відміткою Індустріального відділення ПАТ КБ «Приватбанку»та вказане свідчить про виконання ним зобов’язання у встановлений законом строк, виходячи з того, що декларація з податку на прибуток за 2010р. була подана позивачем 08.02.2011р. Крім того, у письмових поясненнях до позову від 12.05.2011р. позивач вказує на те, що відповідно до п.57.1 Податкового кодексу України граничним строком сплати суми податкового зобов’язання є 19.02.2011р., а позивачем сплачено грошове зобов’язання 18.02.2011р., тобто на 1 календарний день раніше встановленого строку. Також, позивач посилається і на те, що в акті перевірки вказані суми з арифметичними помилками, виходячи з того, що сума податкового зобов’язання по поданій ним декларації становить 152 592 грн., а в акті перевірки вказана сума 152 299 грн. 95 коп.; в акті перевірки вказано, що позивачем сплачена сума податкового зобов’язання 152 299,95 грн., тоді як сплачена сума податкового зобов’язання становить 153000 грн. Вказані факти свідчать про неправильний розрахунок також і суми штрафних санкцій. Позивач вважає також неправомірним і застосування до нього штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.5 п.п.10 Податкового кодексу України (Інші перехідні положення) встановлена норма, якою передбачено те, що у зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Згідно до п.п.33.1 Податкового кодексу України для справляння податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, а тому враховуючи п. 5 Інших перехідних положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., є взагалі неможливим застосування до позивача яких-небудь штрафних санкцій за порушення податкового законодавства і ці санкції можуть бути застосовані по закінченню податкового періоду, наступного за податковим періодом –кварталу, обчисленого з моменту введення в дію ПКУ (01.01.2011р.) –тобто з 01.04.2011р. З урахуванням наведеного, на думку позивача, положення ст. 126 Податкового кодексу України не могли бути застосовані до позивача.
Представник відповідача проти позову заперечує, у судовому засіданні та у наданих письмових запереченнях просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлений строк сплати податкового зобов’язання за поданою ним декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації. Граничний термін подання декларації з податку на прибуток за 2010 рік припадає на 09.02.2011р., а строк сплати по ній –19.02.2011р. Позивачем 18.02.2011р. о 16:45 годині було перераховано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2010р. у розмірі 153000 грн., однак кошти не були зараховані банком 18.02.2011р., а надійшли до ДПІ 21.02.2011р. згідно картки особового рахунку позивача у зв’язку з тим, що позивачем було сплачено суму грошового зобов’язання у післяопераційний час. Відповідно до ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах. Згідно наведеного Закону дата валютування –це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі членів платіжної системи. У зв’язку з тим, що грошові кошти позивачем на переказ надані були 18.02.2011р. у післяопераційний час, то дата валютування та дата зарахування коштів до бюджету є 21.02.2011р. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем було порушення граничний строк сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток за 2010р., встановлений п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, оскільки датою зарахування коштів до бюджету є 21.02.2011р., а тому штрафні санкції до позивача були застосовані правомірно.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.05.2011р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
15 березня 2011р. Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»та за результатами зазначеної перевірки було складено акт № 459/15-1/36728065 (а.с.7-8).
Згідно висновків вищенаведеного акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на прибуток. При цьому, в акті зазначено, що датою виникнення податкового боргу є 19.02.2011р., сума податкового боргу становить 152 299,95 грн., сума погашеного податкового боргу складає 152 299,95 грн., дата та номер документа на підставі якого погашено податковий борг –21.02.2011р. № &2PL343847 (а.с.7-8).
На підставі вищевказаного акту перевірки, 15 березня 2011р. Державною податковою інспекцією у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш»за № 0000751501 за яким встановлено порушення ТОВ «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»граничного строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п.п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов’язання у розмірі 152 299,95 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 15 230 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств ( а.с.6).
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодексу України та втратили чинність Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш, Закон України «Про систему оподаткування».
Однак, виходячи з того, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш та Закон України «Про систему оподаткування», виходячи з того, що правовідносини щодо сплати податку на прибуток приватних підприємств виникли за 2010 рік, а також з урахуванням того, що відповідно до ч. 1 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України розділ Ш Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року та відповідно до ч.5 підрозділу 10 Інших перехідних положень, якими визначено, що у зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введенні в дію.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного станом на 2010 рік) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни. При цьому, частиною 3 ст.9 цього Закону визначено, що обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до законів України –(ст. 11 вказаного Закону).
Статтею 17 вищезгаданого Закону визначено, що сплата податків і зборів (обов’язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Податки і збори (обов’язкові платежі), які відповідно до законів включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.
Порядок подання податкових декларацій та строки сплати узгоджених податкових зобов’язань регулювався Законом «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш (чинного на 2010 рік).
Так, відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш (чинного на 2010 рік) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій декларації.
Підпунктом «в»п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 вказаного вище Закону №2181-Ш передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року –протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року, а згідно до вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що граничним строком подання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік є 09.02.2011р., а отже, граничним строком сплати податку на прибуток за 2010 рік є 19.02.2011р.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів»08.02.2011р. подало до податкової інспекції засобами телекомунікаційного зв’язку податкову декларацію на прибуток підприємства за 2010 рік, яка прийнята органами державної податкової інспекції, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 1 та № 2 від 08.02.2011р.(а.с.33-34).
Як вбачається зі змісту поданої позивачем декларації на прибуток підприємства за 2010 рік позивачем самостійно визначена сума податку на прибуток за вказаний період у розмірі 152 592 грн. (а.с.35-36).
18.02.2011р. о 16: 45 годині позивач через ОСОБА_6 сплатив 153 000 грн. з призначенням платежу: податок на прибуток приватних підприємств ТОВ «ОСОБА_7 «ФСВ»за 2010 рік, що підтверджується копією квитанції № 7566.403.1 (а.с.9).
При цьому, в квитанції від 18.02.2011р. банком зазначено дата прийняття платежу 18.02.2011р., а дата валютування 21.02.2011р., виходячи з того, що 19.02.2011р. та 20.02.2011р. припадають на вихідні дні (субота та неділя).
Тобто, позивачем сплачено податок на прибуток підприємства за 2010 рік раніше на 1 календарний день - 18.02.2011р. та зазначено дату валютування 21.02.2011р. у зв’язку з вихідними днями.
За п.п. 5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-Ш визначено, що якщо останній день у цьому пункті строків припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем кожного з таких строків вважається наступний за вихідним або святковим робочий операційний (банківський) день.
Судом встановлено та підтверджено факт сплати позивачем грошового зобов’язання по декларації за 2010 рік з податку на прибуток приватних підприємств 18.02.2011р. з датою валютування 21.02.2011р., що свідчить про виконання позивачем грошового зобов’язання у встановлений законом строк.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що викладені в акті перевірки від 15.03.2011р. обставини щодо виникнення податкового боргу 19.02.2011р. є безпідставними, оскільки 19.02.2011р. є граничним днем сплати узгодженого зобов’язання для позивача та виходячи з того, що цей день припадав на вихідний день з урахуванням п.п.5.3.3. п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону позивач мав право сплатити грошове зобов’язання 21.02.2011р. у межах операційного (банківського) дня.
За викладеного, посилання відповідача на те, що позивачем порушено граничний строк сплати узгодженого грошового зобов’язання на 2 дні, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» своєчасним строком його сплати є зарахування коштів до бюджету є безпідставними та не може бути прийнято судом до уваги і покладено в основу даного рішення, оскільки вказаний Закон не регулює строки погашення грошового зобов’язання платників податків перед бюджетом. Крім того, твердження відповідача про те, що строком сплати грошового зобов’язання є дата зарахування коштів до відповідного бюджету не відповідає нормам чинного законодавства України, оскільки Законом України № 2181-Ш передбачено своєчасний строк сплати грошового зобов’язання протягом десяти календарних днів, а не строк зарахування коштів до бюджету.
Є безпідставними посилання відповідача і на правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.126 Податкового кодексу України, оскільки відповідно до ч.5, ч. 7 підрозділу 10 Інших Перехідних положень Податкового кодексу України ( який набрав чинності з 01.01.2011р.) встановлено, що у зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введенні в дію; штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Також судом враховується і те, що у акті перевірки від 15.03.2011р. та у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні допущені арифметичні помилки щодо зазначення суми податкового зобов’язання, що підлягає сплаті позивачем та сплачена позивачем сума, а виходячи з наведеного відповідачем були розраховані штрафні санкції з арифметичними помилками.
Так, у акті міститься посилання на те, що сума податкового боргу становить 152 299,95 грн., сума погашеного податкового боргу складає 152 299,95 грн., тоді як сума до сплати по декларації складала 152 592 грн. та сплачено позивачем було суму 153000 грн., що підтверджується даними, зазначеними в декларації та в квитанції від 18.02.2011р. про сплату податку з приватних підприємств в сумі 153 000 грн. (а.с.9,35-38).
Представник відповідача причини зазначених арифметичних помилок у акті перевірки та в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 15.03.2011р. пояснити у ході судового засідання не зміг.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідач в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011р. або спростовували надані докази та твердження позивача.
З викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011р. за № 0000751501 є необґрунтованим, незаконним і підлягає скасуванню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією № 18400.398.1 від 24.03.2011р. (а.с.2). Зазначена сума судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, виходячи з того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011р. за № 0000751501 – задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 15 березня 2011 року за № 0000751501.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_7 «Фабрика столярних виробів» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Лісопильна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36728065) – витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. ( три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 18.05.2011р.
Суддя
С.О. Конєва