ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.01.2008 | Справа №2-23/14440-2007А |
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль», (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська, 7),
до відповідача Виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим, (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Рози Люксембург, 17-а)
про визнання нечинним рішення,
Суддя Г.М.Іщенко
при секретарі Ємельяновій Г.О.,
представники:
від позивача - Халюкова О.Ю. - представник, дов. від 04.01.2008р. №2-2008,
від відповідача - Бугайов С.М. - заступник завідуючого контрольно-ревізійним відділом, дов. від 09.01.2008р.№4, Матвієнко Ю.Г. - головний спеціаліст юридичного відділу, дов. від 09.01.2008р. №6,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання недійсним рішення виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим від 06.08.2007р. №06-4/1-367 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7352,10грн.
22.11.2007р. в судовому засіданні від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, згідно яких він просить суд: визнати недійсним рішення №06-4/1-367 від 06.08.2007р. виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим в частині неприйнятих до заліку витрат в сумі 7352,10грн., а також застосування штрафних санкцій в сумі 3676,05грн., (аркуш справи 24).
10.01.2008р. в судовому засіданні від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, згідно яких він просить суд: визнати нечинним рішення №06-4/1-367 від 06.08.2007р. виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим в частині неприйнятих до заліку витрат в сумі 5651,10грн., а також застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн., (аркуш справи 37).
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у запереченнях на позовну заяву, (аркуш справи 26).
Згідно з пунктом 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд
встановив:
З 16.07.2007р. по 20.07.2007р. відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим проведено ревізію по коштам загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в структурному підрозділі товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» «Камиш-Бурунська теплоелектроцентраль», за результатами якої 20.07.2007р. складений акт №06-4/1-367, (аркуш справи 8).
Перевіркою встановлено, що підлягає відображенню у звіті Ф4-ФСС з ТВП додатково нараховані платежі: сума нарахованих по акту внесків - 5,12грн., сума нарахованої пені з урахування округлення – 614,00грн., сума не прийнятих до заліку витрат – 8868,37грн. Суми штрафних санкцій за порушення, які виявлені в ході ревізії, будуть визначені у відповідному рішенні.
06.08.2007р. відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим винесене рішення №06-4/1-735 про застосування та зарахування в бюджет Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображені у звіті (Ф 4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, згідно якому: додатково нараховані страхові внески в сумі 5,12грн., нарахована пеня в сумі 614,00грн., неприйняті до заліку витрат в сумі 8868,37грн., застосований штраф за неповну сплату страхових внесків в сумі 131,00грн., застосований штраф за порушення порядку витрачання страхових внесків в сумі 4434,19грн., (аркуш справи 17).
Позивач просить визнати нечинним рішення в частині неприйнятих до заліку витрат в сумі 5651,10грн., а також застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн.
Суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001р. №2240-111 (редакція на момент прийняття спірного рішення) для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа та члени її сім’ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування в порядку та на умовах, визначених правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Постановою правління Фонду від 02.06.2005р. №55 затверджено Інструкцію про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, згідно якої комісія(уповноважений) із соціального страхування приймає рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років (крім путівок до санаторію-профілакторію за умови часткового фінансування його за рахунок коштів Фонду, реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу та для лікування дитини без дорослого, які можуть бути виділені застрахованій особі протягом календарного року). При цьому за рахунок коштів Фонду одна і та ж застрахована особа протягом календарного року може отримати лише одну послугу із санаторно-курортного лікування за винятком потреби застрахованої особи в повторному курсі санаторно-курортного лікування згідно медичних показань (пункт 4.3 Інструкції).
Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим прийшло до висновку, що комісія із соціального страхування структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» «Камиш-Бурунська ТЕЦ» приймала в 2006р. рішення про виділення санаторно-курортних путівок однім і тем же застрахованим особам другий раз протягом двох календарних років, в результаті чого відповідно до вимог пункту 6.2 Інструкції не прийняті до заліку витрати по чотирьом санаторно-курортним путівкам на загальну суму 7352,10грн. Дані рішення комісія приймала після вступу в силу обмежень, передбачених пунктом 4.3 Інструкції.
Однак, Відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим не прийнято до уваги, що норми частини 1 статті 47 Закону України №2240-111 від 18.01.2001р. не містили та не містять обмежень за кількістю путівок, які виділяються застрахованим особам і періодичності їх виділення, а повинні виділятися в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Як вбачається із матеріалів справи, путівки особам, які вказані в акті перевірки, виділялися в березні 2005року, а Інструкцію про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка визначає порядок та умови виділення путівок, затверджено правлінням Фонду тільки 02 06.2005року.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часу, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність сторін.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Також стаття 5 Цивільного Кодексу України визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли із дня вступу їх в силу. Більш того, акт цивільного законодавства не має зворотної сили в часу, крім випадків, якщо він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність (частина 2 статті 5 Цивільного Кодексу України).
Отже, суд приходить до висновку, що застосовувати вимоги Інструкції у даному випадку не можливо, оскільки це суперечить нормам діючого законодавства України, тому що у даному випадку нормативно-правовий акт затверджений правлінням Фонду після виділення путівок застрахованим особам, у зв’язку із чим не може розповсюджувати свої дії на відношення, які виникли до вступу його в законну силу.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим таким доказом є рішення Фонду, у якому визначаються сума платежу і штрафні (фінансові) санкції вирішується питання про зарахування у вигляді донарахованих внесків, пені, штрафу, яка у десятиденний строк зі дня отримання рішення підлягає зарахуванню в бюджет Фонду в повному об’ємі. Вказане рішення може бути оскаржене протягом десяті днів наступних за днем його отримання у виконавчу дирекцію відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Автономній Республіці Крим. Лише за умови дотримання зазначених вимог є підстави для зарахування відповідних сум до бюджет Фонду та застосування штрафних санкцій.
Проте, як вбачається з копії спірного рішення №06-4/1-735 від 06.08.2007р. він не містить відомості про отримання позивачем примірнику рішення, (аркуш справи 17).
У зв’язку з чим суд дійшов висновку, що рішення №06-4/1-735 від 06.08.2007р., як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається рішення №06-4/1-735 від 06.08.2007р., як доказ визначення позивачу суми платежу і штрафних(фінансових) санкцій, а саме: в частині неприйняття до заліку витрат в сумі 5651,10грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що рішення є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушень, тому повинен містити вичерпні елементи його складу. Інші докази, окрім рішення, що підтверджували б факти вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного рішення в частині неприйняття до заліку витрат в сумі 5651,10грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн. відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті ревізії від 20.07.2007р. №06-4/1-367, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.
За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, неприйняття до заліку витрат в сумі 5651,10грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн. згідно спірному рішенню від 06.08.2007р. №06-4/1-735 неправомірно.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.
Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 10 січня 2008 року.
У повному обсязі постанову складено 14 січня 2008 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 7,8,9, 11,12,70,79,86,94,98,122,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним рішення №06-4/1-367 від 06.08.2007р. виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в АР Крим в частині неприйнятих до заліку витрат в сумі 5651,10грн., а також застосування штрафних санкцій в сумі 2825,55грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль», (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Молодіжне, вул. Кримська, 7, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 32417960) 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.