ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2011 року Справа № 6/532-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Головка В.Г. (доповідач)
суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.09.2009
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 07.02.2011
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №6/532-10
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Кривий Ріг
про стягнення 145 221, 63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. по справі №6/532-10 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в рахунок основного боргу за договором оренди в сумі 148 278,93грн., 3% річних в сумі 4 551,45грн., індексації в сумі 12767,73грн., пені в сумі 13 861,06грн., 1 794,59грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:
- в порушення вимог договору, та ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.193 Господарського кодексу України –позивач не надав відповідачу рахунки про сплату орендної плати за період з травня 2010р. по листопад 2010р. –відповідач не мав підстав для сплати, оскільки підставою сторони визначили рахунок позивача, та об’єктивно не мав можливості сплачувати орендну плату оскільки сам не міг визначити коефіцієнт офіційного курсу гривні до долару США у зв’язку з тим, що зазначений коефіцієнт залежав від дня виставлення рахунку –який позивачем в порушення умов договору так і не виставлявся. В порушення вимог ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав суду доказів невиконання відповідачем обов’язку щодо внесення місячних орендних платежів, у т. ч. рахунків;
- при прийняття рішення не було перевірено порядок розрахунку позовних вимог, адже суд так як і відповідач був позбавлений можливості визначення розміру місячної орендної плати, зобов’язав позивача надати суду рахунки та скласти з позивачем акт звірки. Вимоги суду позивачем не були виконані. А суд без достатніх доказів, не зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 24.02.2011р., постановив рішення, ще й обґрунтував його ст.666 Цивільного кодексу України, якою регулюються правовідносини, що випливають із договорів купівлі –продажу, тощо.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а рішення суду змінити, стягнувши витрати на послуги адвоката.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 28.11.2005р. було укладено договір оренди нежитлового приміщення №04/11 зі строком його дії до 30.11.2010р., за умовами якого позивач 01.12.2005р. передав відповідачеві в оренду нежитлове приміщення загальною площею 191,2кв.м, розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. №117, яке відповідач прийняв без жодних зауважень (а.с.14-19).
Факт передачі майна підтверджується актом приймання передачі (а.с.43-44).
Відповідно до п.2.2 додаткового узгодження до даного договору відповідач зобов’язувався оплачувати у розмірі 14 доларів США за 1кв.м на місяць, тобто 2676,8 доларів США (а.с.20).
За п.2.3 договору наймач сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунків, наданих наймодавцем. Орендна плата здійснюється в грошовій формі у безготівковому порядку на рахунок наймодавця (а.с.14-19).
В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач з травня 2010 року не перерахував позивачеві орендну плату, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі, що стало підставою звернення з позовом до суду.
Позовні вимоги в ході розгляду справи неодноразово змінювалися. Остаточно позивач збільшив розмір позовних вимог 24.02.2011р. і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 181740,04грн., у тому числі 148278,93грн. основного боргу, 4746,44грн. –3% річних, 14250,52грн. –індексації та 14464,15грн. –пені.
Однак при прийняті рішення суд не врахував зазначені зміни позову, а тому прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю а бо частково і прийняти нове рішення.
За ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.2.3 договору Банк зобов’язаний сплачувати орендну плату щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним..., а за п.7.3 договору у разі несвоєчасного чи не у повному обсязі перерахування плати за користування майном наймач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки...
За розрахунком позивача заборгованість по орендній палаті за період з травня по листопад 2010р. складає 148 278,93грн., а пеня за цей же період –9463,66грн. (а.с.84).
Відповідач зазначений розрахунок в установленому порядку не спростував, доказів сплати орендної плати не надав, тому з нього на користь позивача слід стягнути за період з травня по листопад 2010р. заборгованість з орендної плати в сумі 148 278,93грн. та пеню в сумі 9463,66грн.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних з серпня 2010 по січень 2011р. в сумі 6795,56грн. та 3% річних з травня по листопад 2010р. в сумі 2039,63грн., які підлягають задоволенню.
Одночасно позивач просить стягнути інфляційні та 3% річних за невиконання грошових зобов’язання за рішеннями суду у справах №2/215-09 та №27/80-10, які відповідно до розрахунку становлять: інфляційні в загальній сумі (2230,66+5224,3) 7454,96грн. та 3% річних в загальній сумі 919,13грн. (справа №2/215-09).
Виходячи з того, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості за рішеннями суду у справах №2/215-09 та №27/80-10, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних в сумі 7454,96грн. та 3% річних в сумі 919,13грн.
Разом з тим, судова колегія не може погодитися з розрахунком позивача щодо стягнення з грудня 2009 по квітень 2010р. пені в сумі 5000,49грн. за несвоєчасне погашення заборгованості та 3% річних в сумі 1787,68грн. за невиконання грошових зобов’язань за період з 03 червня по 10 листопада 2010р. згідно рішення суду у справі №27/80-10 (а.с.83).
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2010р. у справі №27/80-10, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг з грудня 2009 по квітень 2010р. в сумі 106618,28грн., пеню з 15.12.2009р. по 02.06.2010р. в сумі 10844,24грн. та 3% річних за цей же період в сумі 2204,25грн.
Таким чином, вимоги позивача у даній справі про стягнення пені в сумі 5000,49грн., крім порушення ч.6 ст.232 ГК України, та 3% річних в сумі 1787,68грн. від загальної суми заборгованості згідно рішення у справі №27/80-10 призведе до повторного стягнення штрафної санкції та 3% річних, що суперечить ч.2 ст.550 Цивільного кодексу України.
За таких обставин в задоволенні зазначених вимог позивача слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем рахунків на сплату орендної плати не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розмір орендних платежів визначений умовами договору, а відповідно до вимог чинного законодавства відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати орендну плату.
Одночасно колегія суддів погоджується з тим, що суд безпідставно послався на ст.666 Цивільного кодексу України, яка не стосується цього рішення.
Враховуючи викладене, рішення суду слід скасувати, а позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 148 278,93грн. основного боргу, 9463,66грн. пені, 14250,52грн. інфляційних втрат та 2958,76грн. 3% річних.
В решті позову відмовити.
Судові витрати, у тому числі щодо оплати послуг адвоката в сумі 10000грн., які підтверджені документально (а.с.29-30), слід покласти на відповідача у справі, з вини якого виник спір, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №6/532-10 (а.с.103).
Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. по справі №6/532-10 скасувати.
Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №6/532-10.
Позов задовольнити частково.
Стягнути Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (код 24609556) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 148 278,93грн. основного боргу, 9463,66грн. пені, 14250,52грн. інфляційних втрат та 2958,76грн. 3% річних, а також витрати на сплату державного мита в сумі 1817,4грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн. та послуг адвоката в сумі 10000грн.
В решті позову відмовити.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий В.Г.Головко
Судді А.О.Логвиненко
Т.Г.Стрелець