ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/1736/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучми К.С.
при секретаріГоробець Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про визнання нечинним рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до адміністративного суду із вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що 20.09.2003 року він був прийнятий на службу в Управління МВС України на Придніпровський залізниці та оформлений наказом від 19.09.2003 року. Згідно із наказом т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровський заліз ниці від 04.08.2010 року №63 о/с, полковника міліції Соколова О.В., його звільнено у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до вимог ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, при визначенні виду дис циплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його ско єно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо. Висновок службового розслідування, на підставі якого його звільнено, не від повідає обставинам справи, оскільки порушення службової дисципліни він не вчиняв, що може бути доведено матеріалами службового розслідування та наданими у ході розслідування поясненнями інших осіб.
У разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, началь ницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (поса ді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирі шує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин, позивач просив суд: визнати рішення т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровський заліз ниці від 04.08.2010 року №63 о/с, полковника міліції Соколова О.В. в частині звільнення його у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни) недійсним; поновити його на попередній посаді оперуповноваженого сектора карного розшуку лінійного відділення на станції П’ятихатки лінійного відділу на станції Кривий Ріг – Головний; стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу (з 04.08.2010 року по день ухвалення рішення по справі) з розрахунку 1 710, 00 грн. на місяць.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з викладених у позові підстав, просив суд його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, просила суд у його задоволенні відмовити. В судовому засіданні звернула увагу суду на те, що наказом по Управлінню МВС України на Придніпровській залізниці № 63 ос від 04.08.2010 року лейтенант міліції ОСОБА_3 був звільнений з посади оперуповноваженого сектора карного розшуку лінійного відділення на станції П’ятихатки лінійного відділу на станції Кривий Ріг – Головний за ст.64 «є» (за порушення дисципліни) згідно Положень про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Враховуючи матеріали службового розслідування, особистість позивача та з урахуванням думки кадрової комісії керівництвом Управління було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України за негативними мотивами. З огляду на зазначене, позивач порушив службову дисципліну та неправомірно поводив себе. Таким чином, підставою для звільнення стало рішення кадрової комісії від 04.08.2010 року та подання від 03.08.2010 року.
04.08.2010 року позивач підписав атестаційний лист, який був поданий на розгляд кадрової комісії. Листом № 5/7964 від 04.08.2010 року позивач був повідомлений про звільнення його з органів внутрішніх справ. 13.08.2010 року відповідно до розписки на послужному списку ОСОБА_3 отримав трудову книжку, військовий квиток та виписку з наказу про звільнення. В той же день ним був підписаний обхідний лист. Остаточне грошове забезпечення позивач отримав в серпні 2010 року, що підтверджується розрахунковим листом. Таким чином будь-яких прав позивача при звільненні відповідачем порушено не було.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 2003 року, займаючи різні посади.
Наказом №63 о/с від 04.08.2010 року лейтенант міліції ОСОБА_3 оперуповноважений сектора карного розшуку ЛВ на станції П’ятихатки на станції Кривий Ріг – Головний звільнений з органів внутрішніх справ за ст.64 «є» (порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Підставою для звільнення стало подання від 03.08.2010 року та рішення кадрової комісії від 04.08.2010 року.
Звільненню позивача зі служби передували наступні події:
20.07.2010 року співробітниками ВВБ на Придніпровській залізниці була проведена перевірка службової діяльності ОСОБА_3 Під час проведення огляду службового кабінету № 3, який закріплений за останнім, було виявлено, та протокольно вилучено наступне: в сумці, яка належала ОСОБА_3 - мисливські патрони зі збитими капсулями; пластиковий контейнер з ДВД - дисками; взрив-пакет; поліетиленові опечатані пакети з речовими доказами - наркотичними засобами; поліетиленовий пакет з речовиною зеленого кольору рослинного походження в сухому подрібненому стані; мобільний телефон.
За результатами перевірки службового кабінету співробітниками ВВБ було проведено службове розслідування.
Одночасно, дані факти були предметом перевірки Управління МВС України на Придніпровській залізниці, на підставі рапорту начальника підрозділу.
За висновками службового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 безвідповідально ставився до виконання службових обов’язків, що виразилося у недбалому зберіганні речових доказів, вибухового пристрою та мисливських боєприпасів, а також їх зберігання у службовому приміщенні. Як наслідок, порушення виконавчої дисципліни: не направлення речових доказів у камеру схову, зберігання техногенно-шкідливих предметів та пристроїв у службовому приміщенні; порушення порядку обліку, зберігання та знищення вилучених наркотичних засобів.
Як пояснив ОСОБА_3 мисливські патрони з порушеними капсулями він знайшов у лісо полосі; взрив-пакет (порохового типу) він збирався використати при проведенні оперативно-профілактичних заходів з метою зупинки транспортного засобу; пакети з речовими доказами (маріхуаною) знаходились у нього на зберіганні в межах розгляду кримінальної справи; поліетиленовий пакет з речовиною зеленого кольору рослинного походження в сухому подрібненому стані належить йому особисто і він збирався використати його для передачі агенту.
Висновки ВВБ на Придніпровській залізниці були направлені до Криворізької транспортної прокуратури для прийняття відповідного рішення.
Постановою Криворізької транспортної прокуратури від 30 липня 2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів передбачених ст.ст.307, 309, 365 КК України відносно оперуповноваженого СКР ЛВ на ст.П’ятихатки лейтенанта міліції ОСОБА_3
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна – дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України передбачає, що громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ України, добровільно бере на себе обов’язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки. Працівник органів внутрішніх справ повинен постійно пам’ятати, що він є представником влади, і бути гідним довір’я народу. При виконанні службових обов’язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ, крім іншого, повинен: бути вимогливим до себе, своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи чесності і скромності у громадському і особистому житті.
Згідно Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України працівник органів внутрішніх справ зобов’язаний користуватися у службовій діяльності і у повсякденному житті та поведінці системою етичних норм, зокрема, беззаперечно та неухильно поважати та захищати права і свободи людини і громадянина; повсякчас бути готовим до надання людям допомоги і захисту в межах службових повноважень та виходячи із загальнолюдських морально-етичних позицій; у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності; стверджувати та відстоювати честь і гідність правоохоронця як посадової особи, уповноваженої державою та народом України захищати законні права та інтереси громадян; всіляко сприяти підвищенню авторитету ОВС серед населення. У разі недотримання взятих зобов’язань бути готовим понести відповідальність, передбачену законодавством України.
Стаття 7 Дисциплінарного статуту визначає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З огляду на зазначене, спеціальні юридичні і моральні норми пред’являють підвищені вимоги до почуття відповідальності працівника міліції.
Отже, в ході судового розгляду справи не підтвердилися доводи позивача, викладені в позовній заяві, поясненнях про невчинення оперуповноваженим сектору карного розшуку лінійного відділення на станції П’ятихатки лінійного відділу на станції Кривий Ріг – Головний ОСОБА_3 ніяких суспільно небезпечних дій та ніяких порушень службової дисципліни, оскільки вони були спростовані письмовими доказами (особистими заяви та поясненнями ОСОБА_3, які він надавав під час службової перевірки та перевірки Криворізької транспортної прокуратури). Крім того, допитаний під час розгляду справи у якості свідка ОСОБА_6 зазначив, що дійсно 20.07.2010 року співробітниками ВВБ на Придніпровській залізниці була проведена перевірка службової діяльності ОСОБА_3 Під час проведення огляду службового кабінету № 3, в присутності його та позивача, було виявлено: в сумці, яка належала ОСОБА_3 - наркотичні засоби.
Суд вважає, що прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 свідчити лише про те, що в діях позивача відсутній склад злочину та не спростовує скоєння ним дисциплінарного проступку.
Частиною 5 ст.25 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ встановлено, що службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.
Як зазначено в ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Таким чином, ОСОБА_3 був порушений Закон України «Про міліцію», в частині застосування спецзасобі, Наказ МВС України № 90 від 26.03.2010 року в частині виконання вимог, щодо порядку обліку, зберігання та знищення вилучених наркотичних засобів та інструкції, щодо дотримання пожежної безпеки на робочих місцях (наказ МВС України № 350 від 12.05.2009 року).
Як зазначено в ч.ч.3, 7 ст.13 Дисциплінарного статуту начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Відповідно до п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року № 114 позивач в званні лейтенант міліції відносився до середнього начальницького складу.
Відповідно до п.70 даного Положення звільнення осіб середнього начальницького складу провадиться начальниками управлінь внутрішніх справ областей.
Суворість дисциплінарного стягнення, яке було накладене на позивача, не може бути підставою для його поновлення на службі, оскільки вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень. Такої правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.04.2010 р. по справі № К-13910/08. Крім того, суд враховує, що кадровою комісією було взято до уваги послужний список позивача, а саме наявність дисциплінарних стягнень. Так, за весь період служби (8 років) позивач мав 5 стягнень, останні три: «зауваження» наказ УМВСТ від 10.11.2009 року № 487, за допущені порушення вимог наказу МВС України № 1440 від 24.11.2003 року; «сувора догана» наказ УМВСТ від 08.06.2010 року № 335, за формальний підхід до проведення у минулому та поточному роках звірок з товарною конторою станції П’ятихатки, що призвело до не реагування на відомості із ознаками злочинів та безпідставне прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи; «догана» наказ УМВСТ від 16.06.2010 року № 348, за порушення вимог наказу МВС України № 007 від 2004 року, не були зняті на момент звільнення.
За таких обставин, спростовуються доводи позивача про неправомірне застосування до нього крайнього заходу дисциплінарного стягнення.
Отже, оскаржуваний наказ т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровський заліз ниці від 04.08.2010 року №63 о/с, полковника міліції Соколова О.В. винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п.64 «є» зазначеного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову не доведені в судовому засіданні. Відповідачем доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для відмови у задоволені позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про визнання нечинним рішення, скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 04 травня 2011 року.
Суддя
К.С. Кучма