ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/2900/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Троценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в П’ятихатському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
14.03.2011 року Управління Пенсійного фонду України в П’ятихатському районі Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води Дніпропетровської області та просить зобов’язати відповідача вчинити дії по включенню до актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, сум пенсійних виплат –адресної допомоги, виплаченої з коштів Пенсійного фонду України у розмірі 258212 грн. 69 коп. за період з 01.04.2010р. по 28.02.2011р. на користь позивача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до пунктів «а», «в», «г» статті 26, статей 37,38 та відповідно до статей 91,92 Закону України «Про пенсійне забезпечення»на протязі періоду з 01 квітня 2010 року по 28 лютого 2011року з коштів Пенсійного фонду України виплачено кошти особам, пенсії яким призначені по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на підприємстві або професійного захворювання на загальну суму 312065 грн. 49 коп. З них прийнято до заліку та підписано акти щомісячної звірки витрат між позивачем та відповідачем на суму 53852 грн. 80 коп., не прийнято до заліку відповідачем 258212 грн. 69 коп. адресної допомоги. Адресна допомога виплачується Пенсійним фондом на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Виплата щомісячної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога. Механізм відшкодування цих витрат відповідачем позивачу визначений Порядком, який затверджений постановою правління ПФУ та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4.
Представник відповідача проти позову заперечує, в письмових запереченнях на позов просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що Порядок відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затверджено постановою правління ПФУ, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003р. № 5-4/4. Але цей нормативний акт не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду, вимоги про стягнення мають вирішуватися у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред’явлення вимог про підписання актів звірки. Згідно до п.4 вказаного вище Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержав вищевказану пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначеної пенсії. Зазначений перелік не містить такого виду виплати як державна адресна допомога та не є складовою частиною пенсії. Виплата адресної допомоги, яку позивач включає до акту звірки вищенаведеним Порядком № 5-4/4 не передбачена. При цьому, відповідач зазначає, що щомісячна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. Механізм перерахування коштів, які спрямовуються на виплату щомісячної державної допомоги до пенсії ( дотації), врегульований постановою Кабінету Міністрів України № 1215 від 18 вересня 2004р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»в пункті 4 якого законодавцем визначено, що виплата державної адресної допомоги до пенсії (дотації) здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та державного бюджету, а ПФУ, як головний розпорядник коштів державного бюджету, призначених на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації) визначає суму коштів та подає до Мінфіну розрахунок видатків на цю мету. Представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача щодо зобов’язання вчинити певні дії шляхом прийняття до заліку витрат по державній адресній допомозі за вищевказаний період в сумі 258212 грн. 69 коп. є неправомірними з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в П’ятихатському районі Дніпропетровської області за період з 01.04.2010р. по 28.02.2011р. з коштів Пенсійного фонду України була виплачена державна адресна допомога особам, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на підприємстві або професійного захворювання на загальну суму 312065 грн. 49 коп. З них прийнято до заліку та підписано акти щомісячної звірки витрат між Управлінням ПФ та відділенням виконавчої дирекції Фонду на суму 53852 грн. 80 коп., не прийнято до заліку відповідачем 258212грн. 69 коп. адресної допомоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами щомісячних звірок та списками осіб, яким виплачено зазначені пенсії за період з квітня 2010р. по лютий 2011р. та довідками відносно до кожного пенсіонера щодо сум, які підлягають відшкодуванню (а.с.13-56).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У розумінні статті 1 цього Закону пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Частиною 2 ст. 46 Конституції України та ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначені надбавки та доплати до пенсії визначені, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1215 від 18 вересня 2004 року.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно п.4 цієї ж постанови № 265 визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтями 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004р. № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, суд індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (пункт 1 цієї постанови).
Згідно п.4 вищенаведеної Постанови № 1215 виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), передбаченої пунктом 1 цієї постанови, здійснюється, починаючи з вересня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету.
Спеціальним законом, який регулює загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до статті 21 цього Закону на Фонд соціального страхування від нещасних випадків покладено обов’язок по своєчасному та у повному обсязі відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті шляхом виплати, зокрема, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (частина 1 статті 25 цього ж Закону).
Статтею 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
До страхових виплат відповідно до п. «г»ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»відносяться пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 9 Постанови Правління пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, з наведеного переліку вбачається, що відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р. не передбачено.
Вказаний Порядок № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону),у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків.
Таким чином, здійснивши аналіз статті 46 Конституції України, статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»суд доходить висновку, що державна адресна допомога, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 1215 та № 265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов’язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Враховуючи наведене, включення позивачем до відшкодування витрат суми виплаченої адресної державної допомоги в сумі 258212 грн. 69 коп. є безпідставним.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 21.10.2010р. у справі № К-23912/10.
Крім того, згідно з п.6 цього Порядку, Головні управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та Управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду (п.7 цього Порядку).
Таким чином, з наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог зазначеного вище Порядку позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Крім того згаданий вище Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.
При цьому, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд приходить до висновку, що ні Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 не передбачений такий захист прав позивача, як зобов’язання відповідача включити до актів звірки витрати Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій по інвалідності пенсіонерам внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
У випадку відсутності згоди відповідача на підписання актів щомісячних звірок витрат, в тому числі відсутності згоди відповідача включити зазначені витрати в щомісячні акти звірок за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватися у судовому порядку шляхом подання позовів про стягнення спірних сум, а не шляхом пред’явлення вимог про зобов’язання відповідача включити до актів звірки витрати позивача на виплату і доставку пенсій вищевказаним категоріям пенсіонерів.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 08.07.2010р. у справі № К-10954/08, від 25.11.2010р. у справі № К-28637/09, від 07.10.2010р. у справі № К-14229/09, від 02.12.2010р. у справі № К-27554/10.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача вчинити дії по включенню до актів звірки витрат по виплаті пенсіонерам адресної допомоги в сумі 258212 грн. 69 коп. за період з 01.04.2010р. по 28.02.2011р. є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-11,12, 71, 86, 94, 122, 160,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в П’ятихатському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жовті Води Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 21.04.2011р.
Суддя
С.О. Конєва