ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
"02" червня 2011 р.№ 17/17-2011-865
Суддя БРАГІНА Я.В., розглянувши матеріали від 31.05.2011р. за № 3064/2011, за заявою фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_1 (65017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) про визнання банкрутом у порядку ст.ст.6,7,11,47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон України №2343-ХІІ).
ВСТАНОВИВ:
31.05.2011р. фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство останього, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 47 Закону (№2343-ХІІ), оскільки боржником не задоволені вимоги перед кредитором - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі кредитор), згідно укладеного договору про надання послуг №1 від 03.09.2009р. та акту виконаних робіт на суму 320 160 грн. 00 коп.
Проте, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство підлягає поверненню заявнику без розгляду, оскільки в заяві не вказано обставин, на яких грунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, а також не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону України №2343-ХІІ, суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, зокрема, якщо не вказано в заяві інших відомостей, перелічених в статті 7 цього Закону та з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
На підставі п.п. 3, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються вимоги, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України №2343-ХІІ (ст. 4-1 ГПК України).
Згідно п. 1 ст. 5 Закону України №2343-ХІІ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтями 47 - 49 Закону про банкрутство встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина.
Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами (ч. 2 ст. 47 Закону України №2343-ХІІ ).
Як зазначено у частині 34 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про банкрутство" №15 від 18.12.09., - „справа про банкрутство порушується за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених частиною п'ятою ст.7 та ст.ст. 51,53 Закону”.
Частиною 5 ст.7 Закону України №2343-ХІІ передбачені підстави, при наявності яких боржник зобов'язаний подати заяву про порушення справи про банкрутство, а саме: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до немождивості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення провадження справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до приписів статті 1 Закону про банкрутство суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Тобто, Закон про банкрутство визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство. Це - неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи (кредитора або боржника).
Виходячи із приписів ст. 1 Закону України №2343-ХІІ, безспірні вимоги кредиторів - це вимоги визнані боржником, інші вимоги, підтверджені виконавчими або розрахунковими документами, по яких згідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунку боржника.
Документами, які підтверджують неплатоспроможність боржника є інформація про всі розрахунки боржника та докази відсутності руху коштів по них; докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів.
Отже, із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що громадянин-підприємець у своїй заяві до господарського суду про порушення відносно нього провадження у справі про банкрутство повинен навести обставини неплатоспроможності боржника, надати підтверджені у встановленому порядку документи безспірності грошових вимог кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними доказами.
Крім того, заява суб'єкта підприємницької діяльності-громадянина повинна відповідати ст. 7 зазначенного вище Закону України №2343 -ХІІ.
Частина перша ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" передбачає зміст заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до якої заява повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспонденського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Згідно ч.2 ст.7 зазначеного вище Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява боржника повинна містити ще такі відомості: суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником; розмір заборгованості із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, по податках і зборах; суму невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України № 2343-ХІІ до заяви боржника додаються, зокрема: документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.
Разом з тим, боржником не вказано в заяві і до заяви не додано належних доказів, які б свідчили про безспірність вимог та неплатоспроможність, тобто наявність підтвердженого факту недостатньості майна боржника для задоволення вимог кредитора чи відсутності майна (відомості з БТІ, та інші), вартістю якого неможливо задовольнити кредиторські вимоги. При цьому, боржник в заяві зазначає про наявність у нього нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці, але доказів, що підтверджують передачу майна в іпотеку до заяви не додає. Також боржник взагалі не зазначає такого кредитора, з певною сумою грошових вимог, як Відкрите товариство комерційний банк „Надра”.
Крім того, в заяві не зазначено проти кого порушити провадження у справі про банкрутство та кого визнати його банкрутом.
Слід зазначити, що визнана у встановленому порядку претензія виключена з переліку документів за якими проводиться виконання органами державної виконавчої служби відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень, який набрав чинності з 14.04.2006р. Отже, з дати набрання чинності цим законом претензія до боржника та її визнання боржником не приймаються органами державної виконавчої служби, як виконавчі документи.
Отже, заява боржника не відповідає вимогам ч.ч. 1,2,3 ст.7 Закону України №2343-ХІІ, оскільки не містить зазначених вище відомостей (виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафу, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання, відомостей про наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості, найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника та інше).
Відповідно до п. п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано належних доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, та не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
До заяви Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 додала ксерокопії квитанцій про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита. Така правова позиція викладена у п.5.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1989р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу V1 Господарського процесуального кодексу України”.
Також, згідно приписів ч.6 ст.7 Закону України №2343-ХІІ, у разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог зазначеного Закону.
Таким чином, боржником не вказано в заяві обставин, на яких грунтується вимога, доказів, що підтверджують викладені в ній обставини, а саме: неплатоспроможності та безспірності вимог, а також не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, враховуючи вищевикладене, заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду на підставі ч.1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та з підстав, передбачених п.п. 3, 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. п. 3, 4, 10 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 9 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -
У Х В А Л И В:
1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65017, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) про визнання банкрутом та додані до неї документи повернути без розгляду.
Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 4 аркушах з додатком на 16 аркушах.
Суддя Брагіна Я.В.