ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.11.07р. | Справа № А38/465-07 |
за позовом Приватного підприємства "Транзит", смт. Петропавлівка Дніпропетровської області
до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача: Короленко О.Є., дов. від 15.10.2007 року
Від відповідача: Губарик С.А., дов. № 28/9/100 від 09.01.2007 року
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Приватного підприємства "Транзит", смт. Петропавлівка Дніпропетровської області (надалі - позивач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області (надалі - відповідач) від 12.03.2007 року № 0001161540/0, від 10.04.2007 року № 0001161540/1, від 03.07.2007 року № 0001161540/2 та від 06.09.2007 року № 0001161540/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю нарахування податковим органом штрафних санкцій стосовно узгоджених сум податкових зобов’язань. Позивач посилається на пропуск відповідачем строку застосування штрафних санкцій та на неотримання податкових повідомлень-рішень, якими сформовано суму боргу, несвоєчасна сплата якого стала причиною застосування оскаржуваної штрафної санкції.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ст.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі –Закон 2181).
За результатами розгляду на підставі ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 року співробітниками податкового органу проведена перевірка граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача, за результатами якої складено акт №140 від 12.03.07 р., яким встановлено, що ПП „Транзит” в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181, узгоджені податкові зобов’язання по податку на додану вартість за вказані періоди не сплатило у встановлений термін, що призвело до порушення платіжної дисципліни та виникнення недоїмки зі сплати штрафних санкцій по податку на додану вартість.
При нарахуванні штрафних санкцій розглядалися наступні документи:
- Декларація вх. №13987 від 22.11.05р.;
- Декларація вх. №6546 від 20.07.05р.;
- Податкові повідомлення-рішення № 000072600 від 14.07.2005 року, № 0001072301 від 09.08.2005 року.
Загалом сума штрафних санкцій складає 37 604, 00 грн.
На підставі зазначеного акту та розрахунку штрафних санкцій (Додатку до акту) за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 75208, 00 грн., щодо позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.07 р. № 0001161540/0 про сплату штрафу в розмірі 50% несвоєчасно сплачених узгоджених податкових зобов’язань у розмірі 37 604, 00 грн.
Відповідно до позовної заяви, позивач не згоден з висновком податкового органу про те, що сума заборгованості в розмірі 75 208, 00 грн., на підставі якої нараховані штрафні санкції, є узгодженою. Позивач вказує на те, що підприємство не знало про існування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2005 року № 0000072600 та № 0001072301 від 22.08.2005 року. А, отже, сума заборгованості за цими повідомленнями-рішеннями не є узгодженою.
Окрім того, Позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилається на пропущення Відповідачем строків застосування штрафних санкцій, встановлених Господарським кодексом України.
В якості третьої, і останньої підстави скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає наступне.
22.11.2005 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б29/237/05 порушено провадження у справі про банкрутство ПП „Транзит”, введено процедуру санації та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки, на думку позивача, право стягнення штрафних санкцій у відповідача виникло до порушення справи про банкрутство, а вимоги не були пред’явлені, вони вважаються погашеними в силу Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Суд відмовляє в задоволенні адміністративного позову з огляду на наступне.
Сума штрафних санкцій в розмірі 37 604, 00 грн., на яку винесене податкове повідомлення-рішення 0001161540/0 від 12.03.2007 року, виникла в результаті затримки на 120 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 75208, 00 грн.
Вказана сума податкового зобов'язання складається з:
- 68 326, 00 грн. –суми основного платежу по ПДВ, донарахованого податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2005 року № 0000072600, яке зазначено в особовій картці платника податку;
- 3003, 00 грн. –суми основного платежу по ПДВ згідно поданої ПП „Транзит” податкової декларації з ПДВ № 6546 від 20.07.2005 року;
- 3879,00 –донарахована суми платежу по ПДВ, донарахованого податковим повідомленням-рішенням від 09.08.2005 року № 0001072301.
Суд не погоджується з посиланням позивача на те, що вказані суми податкових зобов’язань є неузгодженими, з огляду на наступне.
22.09.04 р. позивачем оскаржено до суду повідомлення –рішення № 0000032600/0 від 30.04.04 р. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.04 р. по справі № 36/258 відмовлено в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 5 п.5.3.4. Закону України № 2181, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2005 року по справі № 36/258 залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2004 року, яким ПП „Транзит” відмовлено у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032600/0 від 30.04.2004 року на суму 88823, 80 грн.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. 32181-ІІІ (у подальшому —Закон №2181) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, вважається сумою податкового боргу платника податків.
По закінченню процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000032600/0 від 30.04.2004 року нарахування по вказаному рішенню в сумі 68 326, 00 грн. податку на додану вартість (основний платіж) у картці особового рахунку платника було поновлено і сформовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2005 року № 0000072600 на суму 68 326, 00 грн. Тобто зобов'язання по ПДВ підприємства, ним залишилося несплаченим, сума основного платежу залишилась. Суд враховує ту обставину, що контролюючим органом при поновленні в особовій картці платника , здійснена помилка в зазначенні повідомлення з номером 0000072600 , однак несплачена сума податку на додану вартість в розмірі 68326,00грн. платника обґрунтовано поновлюється 14.07.05 р., з дати прийняття постанови ВГСУ, наявної в справі. Сплата зазначеної суми здійснена позивачем з порушенням строків сплати, звідси нарахування штрафних санкцій є обґрунтованим.
Щодо суми 3003, 00 грн., то вона є самостійно задекларованою підприємством (завірена копія декларації наявна в матеріалах справи).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, або не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
У відповідності до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Щодо посилання Позивача на неотримання підприємством податкового повідомлення-рішення № 0001072301 від 09.08.2005 року, суд вважає його неправомірним, адже в матеріалах справи міститься копія зазначеного повідомлення-рішення з доказами його отримання підприємством. А саме, 10.08.2005 року вказане повідомлення отримане головним бухгалтером підприємства Совіт Н.М., про що свідчить підпис останнього на корінці рішення.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього закону, вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення.
З огляду на все вищевикладене, сума боргу в розмірі 75208, 00 грн., несвоєчасна сплата якої стала підставою нарахування штрафних санкцій, була узгодженою.
Щодо посилання позивача на порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій, суд зазначає наступне. У ст. 250 ГК України , на яку посилається позивач, мова йде про адміністративно-господарські санкції, а не про штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства. До того ж, строки застосування санкцій , передбачені ст. 250 ГК України застосовуються в випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, виявлення яких не покладено на органи державної податкової служби.
Окрім того, згідно зі ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 241 ГК України перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
У преамбулі Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Зазначене спростовує посилання позивача на застосування при визначенні податковим органом штрафних санкцій, норм, які передбачають строки застосування адміністративно –господарських санкцій до суб’єктів господарювання.
Що стосується третьої, і останньої підстави скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначеної позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що сплата вищевказаних узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість була здійснена приватним підприємством „Транзит” у період з 18 травня по 25 вересня 2006 року. Справу про банкрутство ПП „Транзит” відкрито 22 листопада 2005 року і введено процедуру санації та мораторії на задоволення вимог кредиторів. Оскільки штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначаються і застосовуються по факту порушення строків сплати платником податку узгоджених податкових зобов’язань, зобов'язання по сплаті штрафних санкцій в розмірі 37 604, 00 грн. не виникало до порушення провадження у справі про банкрутство. На період дії мораторію з 22 листопада 2005 року по 18 вересня 2006 року (ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006 року припинено провадження у справі про банкрутство) штрафні санкції не застосовані.
З огляду на вищевикладене ця підстава, наведена позивачем, не може бути прийнята судом до уваги.
Отже, контролюючим органом обґрунтовано застосовані штрафні санкції та винесене податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007 року № 0001161540/0 на суму 37 604, 00 грн., та подальші рішення, винесені за результатами апеляційного оскарження. Підстав для їх скасування, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд розглядає надані відповідачем та наявні в матеріалах справи документи належним доказом правомірності застосованих штрафних санкцій до позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанова підписана у повному обсязі 22.01.2008 р.