ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/3425/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Конєвої С.О.
при секретарі судового засідання Троценко О.О.
за участю представника позивача Лєнкової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Продис»про стягнення 2114 грн. 85 коп., -
ВСТАНОВИВ:
25.03.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Продис»та просить стягнути з останнього заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року в сумі 2114 грн. 85 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач самостійно нарахував страхові внески за вказаний вище період, однак у встановлені строки не здійснив їх перерахування в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІУ від 09.07.2003р. у зв’язку з чим станом на 02.03.2011р. у відповідача виникла заборгованість на суму 2114 грн. 85 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, однак надав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання у зв’язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні та враховуючи те, що всі документи і печатки Товариства, в тому числі вся бухгалтерська документація підприємства знаходяться в адміністративній будівлі за адресою: вул. Верхня, буд. 7 м. Дніпропетровськ, яке відповідач орендує на підставі договору оренди та яке на теперішній час захоплене та утримується ПАТ «Місто Банк», внаслідок чого блокується доступ до входу в будівлю та всієї документації підприємства.
Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню і не може бути прийнято судом до уваги та визнано причини неявки відповідача поважними, оскільки доказів перебування представника відповідача у відрядженні суду не надано та враховуючи те, що відповідач отримав повідомлення суду про час і місце розгляду справи 12.05.2011р.(а.с.26), відповідач, як юридична особа, мав час та повноваження щодо направлення в судове засідання іншого представника. При цьому, судом критично оцінено доводи відповідача відносно блокування приміщення, яке орендує відповідач та відсутність печатки і всіх бухгалтерських документів, оскільки зі змісту наданої заяви про відкладення розгляду справи вбачається, що її складено на фірмовому бланку відповідача, її підписано директором відповідача та скріплено відповідною печаткою відповідача.
Отже, у суду відсутні підстави для визнання неявки відповідача поважною та відкладення розгляду справи з вищенаведених підстав.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищенаведене, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами відповідно до ч. 6 ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Продис»зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська як платник збору на обов’язкове державне пенсійне страхування під № 0404034735 з 13.06.2006р., що підтверджується довідкою № 6032/02-40 від 15.04.2011р. (а.с.30).
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-УІ, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 11.11 Інструкції № 21-1 платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно з додатком 23 цієї інструкції.
Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-УІ передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж за 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць. Відповідно до ч. 12 ст. 20 вищевказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції № 21-1 також встановлено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Як встановлено судом, відповідач надав звіт про нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010р., відповідно до якого у рядку 8 розділу І звіту самостійно обчислив суму страхових внесків у розмірі 2114 грн. 85 коп. (а.с.8).
Відповідач у встановлені законом строки (до 20.01.2011р.) вищезазначені страхові внески не сплатив, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 02.03.2011р. на суму 2114 грн. 85 коп., що підтверджується довідкою про заборгованість та розрахунком суми позову, складеним позивачем (а.с.5).
Статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).
В судове засідання відповідач не з’явився, доказів погашення заборгованості по сплаті самостійно обчислених страхових внесках на суму 2114 грн. 85 коп. суду не надав. Заперечень на позов на вимогу суду відповідачем також не надано.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 86, 71, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Продис» про стягнення 2114 грн. 85 коп. – задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Продис» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, буд.7, р/р №26008085119771 в Дніпропетровській обл. філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017, код 34410637) на користь Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, 14-а, р/р №25601303013178 в Дніпропетровському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 305482, код 21928864) – заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010р. в сумі 2114 грн. 85 коп. ( дві тисячі сто чотирнадцять грн.85 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений –26.05.2011р.
Суддя
С.О. Конєва