ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.10.2007 | Справа №2-16/9333-2007А |
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс”,( 95000, м. Сімферополь, вул. Камеді Емір-Усєіна, 14, р/с № 260032197201 у філії “КРУ” банку “Фінанси та Кредит”, м. Сімферополь, МФО 384889, код ЄДРПОУ 31898522, тел. 548-454)
До відповідача Державної податкової інспекції у м. Сімферополь, (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, код ЕДРПОУ 23192002, тел. 512091)
Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Хлебнікова Н.С.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
від позивача – Кіреєв Д.В. – представник, дов. № 536, від 07.09.2007 року
від відповідача - Рибалко Ю.Л. – ст.. держ. под. інспектор, дов. № 6515/9/10 від 05.04.2006 року; Барзман С.О. – заст.. нач. упр. , дов. № 95/10 від 10.09.2007 року, Єльцова Л.В. – нач. упр. контролю, дов. № 96/10-0 від 10.09.2007 року
Суть спору - Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс”, м. Сімферополь, звернувся до Господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, м. Сімферополь, про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000912220/0 від 12.07.2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно податкового повідомлення-рішення до позивача неправомірно застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 390002,49 грн. та неправомірно донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 195001,24 грн., всього 585003,73 грн.
На думку позивача, він, при нарахуванні податку на прибуток підприємств у періоді, на який розповсюджувалась перевірка, не порушував вимог, закріплених в пункті 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (далі Закон №334).
Так, позивач у силу норм, закріплених у пункті 1 статті 11 Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 року (далі – Угода) не повинен був нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів нерезидента в загальній сумі 195001,24 грн., так як дана норма передбачає, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Контрагенти позивача мали фактичне право на отримані від позивача проценти, що підтверджують відповідні довідки, які були надані відповідачу під час проведення перевірки. У довідках вказано, що на контрагентів позивача розповсюджується дія Угоди та вони є резидентами РФ. Відповідно до листа відповідача від 17.10.2005 року у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та сплати податку на території України відносно процентів, які належали нерезидентам.
Відповідач проти задоволення позову заперечує просить суд у позові відмовити, на думку відповідача, позивачем порушені вимоги, закріплені в пункті 13.2 статті 13 Закону № 334, а саме: позивачем при перерахуванні коштів на користь резидента РФ у вигляді процентів за користування кредитними коштами не був утриманий і не сплачений до бюджету податок з доходів нерезидента в загальній сумі 195001,24 грн.
На підставі пункту 17.1.9. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) відповідачем до позивача правомірно застосовані штрафні санкції по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 390002,49 грн.
В ході розгляду справи була оголошена перерва судового засідання в порядку статті 150 КАС України, після закінчення якої провадження по справі було продовжено.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірки доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 25.10.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» з питання повноти та вчасності утримання та сплати податку з доходів нерезидентів по кредитних договорах № 02-618/2003 від 22.12.2003 року, укладений з ЗАТ АКІБ “ЦЕРИХ” /РФ/, № Юнр-01/04 від 05.04.2004 року, укладений з ТОВ “Регіональний казначейський банк” /РФ/ та № ДЗ-02/05 від 05.04.2005 року, укладений з ТОВ “КВИНГРУП” /РФ/, за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року.
За наслідками вказаної перевірки фахівцями ДПІ в м. Сімферополі складений акт перевірки від 06.07.2007 року № 4056/22-012 (далі – акт перевірки).
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000912220/0 від 12.07.2007 року.
Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000912220/0 від 12.07.2007 року до позивача застосовані штрафні санкції на підставі пункту 17.1.9. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181) по податку на доходи іноземних юридичних осіб у розмірі 390002,49 грн. і донарахований податок на доходи іноземних юридичних осіб в сумі 195001,24 грн., всього 585003,73 грн.
Відповідач нарахував вищезгаданий податок, у зв’язку з порушенням позивачем вимог, закріплених в пункті 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР. Так позивачем, на думку відповідача, не утриманий і не сплачений до бюджету податок з доходів нерезидента в загальній сумі 195001,24 гривень за ставкою у розмірі 10% від вказаної суми, зокрема: за договором про надання кредитної лінії № 02-618/2003 від 22.12.2003 року, укладеним з ЗАТ АКІБ “ЦЕРИХ” /Російська Федерація/, у сумі 28125,16 грн.; за договором про надання кредитної лінії № Юнр-01/04 від 05.04.2004 року, укладеним з ТОВ “Регіональний Казначейський банк” /Російська Федерація/, у сумі 79076, 19 грн.; за договором позики № ДЗ-02/05 від 05.04.2005 року, укладеним з ТОВ “КВИНГРУП” /Російська Федерація/, у сумі 87799,9 гривень.
Позивач не погодився з висновками відповідача щодо несплати податку на доходи нерезидента та нарахованими сумами з цього податку, не згоден з штрафними санкціями з даного податку, оспорює їх та вважає податкове повідомлення-рішення № 0000912220/0 від 12.07.2007 року нечинним та таким, що не відповідає діючому законодавству з питань оподаткування в Україні.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 22.12.2003 року між позивачем та ЗАТ АКІБ “ЦЕРИХ” /Російська Федерація/ був укладений договір про надання кредитної лінії № 02-618/2003.; 05.04.2004 року між позивачем та ТОВ “Регіональний Казначейський банк” /Російська Федерація/ був укладений договір про надання кредитної лінії № Юнр-01/04; 05.04.2005 року між позивачем та ТОВ “КВИНГРУП” /Російська Федерація/, був укладений договір позики № ДЗ-02/05.
У період з 01.01.2005 року до 31.03.2006 року у виконання умов вищевказаних договорів ТОВ “СімСітіТранс” здійснив сплату відсотків на користь нерезидентів за користування кредитними коштами та залученими коштами у позику, а саме: за договором про надання кредитної лінії № 02-618/2003 від 22.12.2003 року, укладеним з ЗАТ АКІБ “ЦЕРИХ” /Російська Федерація/, у сумі 53767,82 доларів США /еквівалент 281251,59 грн./; за договором про надання кредитної лінії № Юнр-01/04 від 05.04.2004 року, укладеним з ТОВ “Регіональний Казначейський банк” /Російська Федерація/, у сумі 4350766,57 рублів РФ /еквівалент 790761,85 грн./; за договором позики № ДЗ-02/05 від 05.04.2005 року, укладеним з ТОВ “КВИНГРУП” /Російська Федерація/, у сумі 173861,19 доларів США /еквівалент 877999 гривень/.
Усього перераховано доходів нерезидентам у період, на який розповсюджувалася перевірка у загальний сумі 27629,01 доларів США /еквівалент 1159250, 59 гривень/ та 4350766,57 рублів РФ /еквівалент 790761,85 гривень/.
Згідно умов викладених вище кредитних договорів та договору позики позичальник отримує у нерезидентів (резидентів РФ) кошти та зобов’язується повернути суму позики (кредиту) та сплатити проценти за користування кредитними коштами (коштами, отриманими у позику).
Згідно підпункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР які-небудь доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України, від здійснення господарської діяльності оподатковуються в порядку і по ставках, визначеними цією статтею.
Відповідно до пункту 13.1. а) статті 13 вищезгаданого Закону відсотки, які сплачуються нерезиденту, є доходом, отриманим нерезидентом з джерелом його походження з України.
У пункті 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР закріплено, що резидент, який здійснює на користь нерезидента яку-небудь виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення господарської діяльності, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів по ставці 15% (відсотків) від їх суми і за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які вступили в силу.
Норма матеріального права, яка закріплена у пункті 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР відсилає к нормам міжнародних угод, одними з яких є норми, закріплені в Угоді, укладеної між Урядом України та Урядом Російської Федерації
Згідно статті 1 Угоди положення Угоди застосовуються до осіб, які є резидентами одного або обох Договірних Держав.
Положення Угоди на підставі вказаної вище норми розповсюджуються на правовідносини, які виникли між позивачем та нерезидентами.
Відповідно до пункту 1.16. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР нерезидентами є юридичні особи з місцем знаходження за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
На думку суду, місце розташування нерезидентів – ЗАТ АКІБ “ЦЕРИХ” /Російська Федерація/, ТОВ “Регіональний Казначейський банк” /Російська Федерація/, ТОВ “КВИНГРУП” /Російська Федерація/ підтверджено належними доказами – відповідними довідками, до змісту яких не має претензій та зауважень відповідач. Відповідач не заперечував, що довідки про належність вказаних вище підприємств до резиденції РФ відповідають формі та змісту згідно до вимог, передбачених Постановою КМУ № 470 від 6 травня 2001 року “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (надалі – ПКМУ № 470).
Стаття 11 Угоди регламентує порядок оподаткування відсотків, а саме: “Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти”.
Вказана норма Угоди визначає, що дохід з джерелом його походження з України, отриманий нерезидентом, оподатковується в Державі нерезидента при умові наявності у такого нерезидента фактичного права на проценти. Таке право на проценти вказаних вище нерезидентів підтверджується умовами кредитних договорів № 02-618/2003 від 22.12.2003 року, № Юнр-01/04 від 05.04.2004 року та договору позики № ДЗ-02/05 від 05.04.2005 року, змістом листа Федеральної податкової служби РФ на адресу ТОВ “Регіональний казначейський банк” (відповідно до статті 311 Податкового кодексу РФ прибуток, отриманий російської організацій від джерел за межами РФ, враховуються при визначенні її податкової бази. Прибуток, отриманий Товариством за межами РФ, повинен включатися в її бухгалтерську та податкову звітність відповідно до законодавства РФ.), довідкою Федеральної податкової служби РФ від 12.04.2005 року відносно нерезидента ТОВ “Регіональний казначейський банк” та розповсюдження на нього дії Угоди, довідками Федеральної податкової служби РФ від 06.04.2005 року та від 11.05.2005 року відносно нерезидента АКІБ “ЦЕРИХ” та розповсюдження на нього дії Угоди, довідкою Федеральної податкової служби РФ від 11.08.2006 року виданою відносно нерезидента ТОВ “КВИНГРУП” та розповсюдження на нього дії Угоди.
Отже, податок на дохід нерезидента у силу норм міжнародної угоди повинен утримувати і сплачувати нерезидент, так як він має правові підстави на отримання процентів у зв’язку з укладеними ним договорами.
Відповідно до підпунктів 12.2. статті 12 кредитних договорів № 02-618/2003 від 22.12.2003 року, № Юнр-01/04 від 05.04.2004 року та до підпункту 10.8. статті 10 договору позики № ДЗ-02/05 від 05.04.2005 року у всьому що не передбачено даними договорами , сторони керуються законодавством РФ, нормативними документами ЦБ РФ, фінансових органів, органів валютного контролю та міжнародною банківською практикою.
Згідно пункту 18.1 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим ВР України, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до ст.. 19 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. якщо міжнародним договором України, ратифікованою Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, які містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору
Аналіз вищезгаданих правових норм дозволяє зробити висновок про те, що норми міжнародного договору мають пріоритет над нормами, закріпленими у законах з питань оподаткування, у тому числі у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.
З системного аналізу положень Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого ПКМУ № 470 чітко вбачається, що підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародній договір (пункт 1, 3, 4, 8 Порядку).
Тобто, при наявності відповідної довідки, яка підтверджує належність до нерезидентства РФ відповідного контрагенту резидент України має право не утримувати податок з доходів нерезидента у вигляді процентів, як це передбачено пунктом 13.2. статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.
17.10.2005 року відповідач надав позивачу лист № 28937/8/31-0 на запит позивача про роз’яснення порядку оподаткування доходів нерезидентів. Цей лист є податковим роз’ясненням у розумінні норми, яка закріплена у статті 4 пункту 4.2. підпункту 4.2.2. “г” Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року (Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування). У вказаному вище листі відповідач вказав позивачу на те, що останній не має підстав для нарахування та сплати податку на доходи нерезидента у разі наявності у позивача відповідної довідки за формою, передбаченою ПКМУ № 470. Відповідні довідки є в матеріалах справи.
Суд вважає, що позивач при нарахуванні і сплаті відсотків за користування кредитними засобами нерезидента правомірно керувався нормами міжнародного права, закріпленими у вищезгаданій Угоді, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 470 та роз’ясненнями відповідача щодо оподаткування доходів резидентів РФ.
За правилами статті 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Вступна та резолютивна частина постанови оголошені в судовому засіданні – 25.10.2007 року.
Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – 01.11.2007 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 –164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити
2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0000912220/0 від 12.07.2007 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р № 31115095700002, отримувач Державний бюджет м. Сімферополя, код платежу 22090200, ЄДРПОУ 34740405, Банк ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СімСітіТранс”, ( 95000, м. Сімферополь, вул. Камеді Емір-Усєіна, 14, р/с № 260032197201 у філії “КРУ” банку “Фінанси та Кредит”, м. Сімферополь, МФО 384889, код ЄДРПОУ 31898522, тел. 548-454) 03,40 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.