СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Голика В.С.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: Веремчук Марина Андріївна, довіреність № б/н від 20.12.06;
відповідача: Тумбинський Олександр Олександрович, довіреність №Ю-93 від 16.01.08;
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Альошина С.М.) від 23.10.2007 у справі № 2-28/6411.1-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД (вул. Рузвельта, 7, Ялта, 98600)
до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, Ялта, 98600)
про стягнення 198984,49 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт про стягнення 198 984,49грн. збитків у вигляді неотриманого прибутку.
Заявою від 17.04.2006 про збільшення (зміну) позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача збитки у вигляді неотриманого прибутку в сумі 349 991,61грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року у справі № 2-14/1453-2006 позов, з урахуванням вищезазначеного уточнення позовних вимог, задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 апеляційну скаргу Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, було залишено без задоволення, а рішення господарського суду у справі № 2-14/1453-2006 - без змін.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2007 заяву відповідача - Ялтинського морського торговельного порту задоволено та надано йому відстрочку виконання рішення господарського суду від 11 травня 2006 року строком до 01 квітня 2007 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим було задоволено частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 та рішення господарського суду від 11 травня 2006 року у справі № 2-14/1453-2006 скасовано.
Справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Позивач, позовні вимоги, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник прокурора у цьому ж засіданні суду проти позовних вимог, з урахуванням вищезазначеної заяви про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006, заперечував та надав суду письмове пояснення № 05/1-пр від 04.10.2007, в якому прокуратура Автономної Республіки Крим, посилаючись на норми чинного законодавства України, обґрунтувала свої заперечення проти позову.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 (суддя С.М. Альошина) позов задоволено.
З відповідача на користь позивача стягнуто 349991,61грн. - збитків у вигляді неотриманого прибутку, а також 3499,92грн. - державного мита, 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2000грн. - за проведення судової експертизи.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
В процесі розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі та проведення повторної судуво-бухгалтерської експертизи.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
17.04.2001 між сторонами у справі було укладено договір № 188п.
Сторонами також були укладені: доповнення № 11 від 04.03.2004 та додаткові угоди до цього договору № 12 від 09.04.2004 і № 15а від 24.03.2005.
Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору, зміненого пунктом 1 доповнення № 11 від 04.03.2004, "порт" (відповідач) зобов'язувався надати "оператору" (позивачу) теплохід "Костянтин Паустовський" на час організації морських прогулянок і екскурсій з порту Ялта і приписаних до нього портопунктів на наданому портом "судні" у період з 30 квітня до 18 вересня, передбачений пунктом 2.1.2. договору, зміненим додатковою угодою № 15а від 24.03.2005.
По своїй правовій природі укладений між сторонами вищезазначений договір є договором про надання послуг.
Згідно з пунктом 6.1 вказаного договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2001.
Додатковими угодами № 12 від 09.04.2004 і № 15а від 24.03.2005 було змінено, зокрема, пункт 6.1 договору, і передбачалось, що договір набирав сили з моменту його підписання і діяв до 31 грудня 2005 року та до 31 грудня 2006 року, відповідно.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що зміна чи розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни та доповнення, які вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.
Листом № 6 від 27.04.2005 позивач просив відповідача виконати умови договору № 188п, з урахуванням додаткової угоди № 15а, та надати теплохід "Костянтин Паустовський" з 30.04.2005.
Однак відповідач, направив позивачу листи № Ю-809 від 27.04.2005 та № Ю-835 від 29.04.2005, в яких в однобічному порядку відмовився виконати договірні зобов'язання, посилаючись на неможливість надання теплоходу "Костянтин Паустовський", у зв'язку з необхідністю роботи судна в інтересах судновласника.
Пунктом 6.4. договору № 188п від 17.04.2001 передбачалось, що договір може бути розірваний за вимогою однієї з сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, визначених чинним законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Вищевказані листи, згідно норм чинного законодавства України, не є підставою для розірвання договору № 188п від 17.04.2001, оскільки вони не містили пропозиції відповідача про розірвання договору № 188п від 17.04.2001, тоді як згідно частині 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Жодних доказів розірвання договору № 188п від 17.04.2001, у встановленому чинним законодавством України порядку, відповідачем суду представлено не було.
Позивач також звернувся до відповідача з листом від 19.07.2005 № 20 з вимогами до відповідача виконати договірні зобов'язання.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД мотивовані тим, що протягом 2001 - 2004 років, згідно умов договору № 188п від 17.04.2001, позивачем здійснювались морські прогулянки та екскурсії на теплоході "Костянтин Паустовський", у зв'язку з чим був отриманий прибуток, а внаслідок відмови відповідача від виконання договірних зобов'язань щодо надання теплоходу, у період з 30 квітня по 18 вересня 2005 року, розмір збитків у вигляді неотриманого позивачем прибутку склав 198 984,49грн.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення розміру збитків у вигляді неодержаного прибутку, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД внаслідок відмови Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" від виконання умов договору № 188п від 17.04.2001.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2005 у справі № 2-14/1453-2006 було призначено відповідну судово-бухгалтерську експертизу, згідно висновку № 94/05 від 06.03.2006 якої, сума збитків Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД, у вигляді неодержаного прибутку внаслідок відмови відповідача, на виконання умов договору № 188п від 17.04.2001, надати судно позивачу, за період з 30 квітня по 18 вересня 2005 року, склала 349991,61грн.
За викладених обставин, як було зазначено вище, позивачем було надано суду заяву про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД, уточнило позовні вимоги та просило стягнути з відповідача 349991,61грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Розрахунок суми збитків позивача у вигляді неотриманого прибутку здійснювався експертом на підставі даних бухгалтерського обліку про отриманий доход за 2004 рік і понесених умовно-змінних витратах (оплата послуг порту, портових зборів). Умовно-змінні витрати фірми на ведення господарської діяльності, засновані на фактичних даних фінансової звітності позивача за 2005 рік.
Факт реальної можливості отримання позивачем прибутку, у випадку належного виконання відповідачем договірних зобов'язань по наданню теплохода, підтверджується укладеними позивачем договорами про надання послуг по організації морських прогулянок і екскурсій, а саме: з ЗАТ "Пансіонат "Прибережний" № 01 від 21.02.2005, з СПД Бєльською В.І. від 10.04.2005, з СПД Козачук Р.А. від 08.08.2005, з СПД Болотіною О.П. № 05 від 15.04.2005, з СПД Добровольською З.В. № 04 від 15.04.2005, з ПП "Мир" № 10 від 20.04.2005, з СПД Літовкіною Н.С. № 12 від 22.04.2005, з СПД Говалло Н.В. № 09 від 25.04.2005, з ТОВ "Еліта-Ялос" від 25.04.2005, з Санаторієм "Понизовка" № 1/05 від 11.05.2005 та з Дитячим Санаторно - оздоровчим центром "Ласпі" № 18 від 29.06.2005.
Таким чином, у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором № 188п від 17.04.2001 і доповненням до нього № 11 від 04.03.2004 та додатковими угодами до нього № 12 від 09.04.2004 і № 15а від 24.03.2005, належним чином, позивач одержав би прибуток за період з 30 квітня по 18 вересня 2005 року, за організацію морських прогулянок і екскурсій на теплоході "Костянтин Паустовський" у сумі 349991, 61грн.
Правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на будь-яку форму права і за яку чинним законодавством передбачено відповідальність.
Визначення особи як правопорушника нероздільно пов'язано з необхідністю доведення наявності причинно - наслідкового зв'язку між винною дією особи та настанням негативних наслідків.
Вина є умовою відповідальності за правопорушення, тобто винною дією є невиконання, неналежне виконання або, у даному випадку, відмова від виконання зобов'язання.
З вищенаведеного вбачається, що відмова Державного підприємства Ялтинський морський торговельний порт, від виконання умов договору № 188п від 17.04.2001, тобто відмова надати теплохід "Костянтин Паустовський", є винною протиправною дією відповідача, яка потягнула спричинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ді Пі Ейч Модус" ЛТД, збитків у вигляді неодержаного прибутку.
Таким чином, в поведінці відповідача - Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт", наявні всі ознаки правопорушення, а саме:
- протиправна дія, виражена в односторонній відмові відповідача від виконання зобов'язання за договором № 188п від 17.04.2007, тобто відмова відповідача надати судно (порушення статті 525 Цивільного кодексу України та частини 7 статті 193 Господарського кодексу України );
- вина відповідача, тобто невжиття заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату;
- причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), тобто виражений у неможливості позивача організувати морські прогулянки і екскурсії, пов'язані з ненаданням судна, та одержати прибуток від них;
- шкідливий результат протиправної дії, тобто спричинення позивачу збитків у вигляді неодержаного прибутку в сумі 349991,61грн., розмір яких підтверджений висновком судово-бухгалтерської експертизи № 94/05 від 06.03.2006.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
При таких обставинах, відповідач має бути притягнутий до господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто він має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
З вимог даної норми випливає, що обов'язок по доведенню застосування мір, спрямованих на зменшення збитків закон покладає на сторону господарського відношення, що порушила зобов'язання, тобто на відповідача у даній справі - Державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт".
Жодних доказів вжиття заходів, спрямованих на зменшення збитків, відповідач судовій колегії не представив.
Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Проте, враховуючи те, що позивач знаходиться у місті Ялта та зважаючи на відсутність у місті Ялта іншого порту, позивач не мав можливості вжити вищевказаних заходів та не мав іншої можливості одержання доходів від організації морських прогулянок та екскурсій з порту Ялта.
Посилання відповідача на те, що у з вищенаведених договорів позивача з третіми особами відсутнє вказання саме на теплохід "Костянтин Паустовський" не приймаються судовою колегією до уваги, як такі, що не мають суттєвого значення для вирішення даного спору по суті.
Між сторонами було укладено три договори про надання відповідачем трьох суден: "Костянтин Паустовський", "Саманта Смит" та "Маргейт", у зв'язку з чим вказані договори позивача з третіми особами не мають обов'язково містити вказання на назву будь-якого з суден, зокрема, на теплохід "Костянтин Паустовський".
На підставі викладеного, дослідивши всі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.04.2007, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги, з урахуванням вищевказаної заяви позивача про збільшення (зміну) позовних вимог від 17.04.2006, підтверджуються матеріалами справи, нормами чинного законодавства України та підлягають задоволенню.
В процесі розгляду справи, відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі повторної судово-бухгалтерської експертизи, однак вказане клопотання не було задоволено судовою колегією, оскільки всі питання були з'ясовані судом першої інстанції при призначенні вказаної експертизи вперше.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати за проведення судової експертизи відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" в сумі 2 000,00грн., сплачені позивачем за платіжним дорученням № 10 від 10.02.2006, підлягають стягненню з відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі висловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального права та при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
Керуючись статтями Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 у справі № 2-28/6411.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді