СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 січня 2008 року | Справа № 2-29/6218.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Латиніна О.А.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився, прокурор міста Сімферополя;
представник позивача: Вєлієв Рустем Шавкатович, довіреність № 01 від 25.12.07, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсах;
представник відповідача: Кабанцов Роман Олександрович, довіреність № 4-2008 від 04.01.08, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 23 жовтня 2007 року у справі №2-29/6218.1-2007
за позовом прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,м.Сімферополь,95000)
в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсах (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" (вул. Кримська, 7,Молодіжне. Сімферопольський р-н,97501)
про стягнення 111081,60 грн.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор міста Сімферополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з екології та природних ресурсів звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль”, про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті самовільного водокористування у сумі 111 081, 6 грн..
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2007 року здійснено заміну позивача - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по екології та природним ресурсам на належного –Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2007 року у справі № 2-29/6218.1-2007 (суддя Башилашвілі О.І.) позов задоволений в повному обсязі.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” на користь держави в дохід місцевого бюджету м. Сімферополя 111081, 60 грн..
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” обґрунтовані неповним з’ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального права.
Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно стягнув з відповідача суму збитків за заподіяння шкоди в результаті самовільного водокористування, оскільки у нього є дозвіл на спеціальне водокористування, ним були лише перевищені ліміти водозабору, а не здійснено самовільне водокористування.
При цьому, на думку апелянта, судом першої інстанції не було надано належної уваги платіжним дорученням, які підтверджують оплату за перевищення лімітів водозабору.
У зв’язку з зайнятістю судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду, здійснено заміну судді Лисенко В.А. на суддю Латиніна О.А..
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Сімферопольська „Теплоелектроцентраль” є структурним підрозділом товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” та здійснює спеціальне водокористування на підставі дозволу УКР-КРІ № 222 від 02.08.2004 року зі строком дії до 15.07.2008 року.
Об’єм використання води, встановлений дозволом, складає:
- із міського водопроводу –1291,2 тис.куб.м/рік (з урахуванням споживачів пос. Гресовського –1281,2 тис.куб.м/рік);
- від СУОС –3082,8 тис.куб.м/рік (без урахування субспоживачів).
У період з 03-06 жовтня 2006 року Державною екологічною інспекцією Центрально-Кримського регіону при проведенні перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” вимог Водного кодексу України було встановлено, що відповідачем у порушення вимог статті 44 Водного кодексу України здійснено перевищення лімітів водозабору з поверхневих джерел Сімферопольського водосховища на технологічні потреби.
Так, згідно з актом перевірки від 03-06 жовтня 2006 року, водозабір з поверхневих джерел Сімферопольського водосховища від Салгірського міжрайонного Управління водного господарства на технологічні потреби за 9 месяців в 2006 року склав 3303, 2 тис.куб.м. при встановленому ліміті –3082, 8 тис.куб.м.. Перевищення лімітів водозабору Сімферопольською „Теплоелектроцентраль”, таким чином, склало 220, 4 тис.куб.м..
Вважаючи, що товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” було здійснено самовільне водокористування, прокурор міста Сімферополь звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Статтею 44 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до статті 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Згідно зі статтею 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно з вимогами статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів, самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.
Як вбачається з даної норми закону, законодавцем розмежовані поняття перевищення лімітів та самовільного використання природних ресурсів.
З аналізу вищевказаних правових норм випливає, що самовільним водокористуванням є дії особи по здійсненню водокористування без дозволу.
Статтею 55 Водного кодексу України визначений перелік випадків, у яких припиняється спеціальне водокористування, зокрема, закінчення строку спеціального водокористування. Але, жодного випадку порушення цих вимог відповідачем здійснено не було.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо здійснення відповідачем самовільного водокористування.
Стосовно порушення товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” норм природоохоронного законодавства шляхом перевищення лімітів забору води як відокремленого порушення, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, в обґрунтування застосування позивачем Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29 грудня 2001 року № 290, посилається на лист Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 23.04.2007 року № 4619/27-9, яким позивачу рекомендується застосовувати вказану Методику.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 даної Методики вона є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства.
Пунктом 4.1 даної Методики передбачено розрахунки розміру збитків, заподіяних унаслідок самовільного водокористування, однак, у відповідності до пункту 3.1 цієї Методики –„Визначення понять” - самовільне водокористування –самовільне захоплення, використання вод без спеціального на те дозволу.
Як зазначене вище, відповідач має дозвіл на спеціальне водокористування строком дії до 15 липня 2008 року і не може вважатись самовільним водокористувачем.
Відповідно до пункту 7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" у справах про відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням вод та іншими порушеннями законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розмір шкоди визначається відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 18.05.95 N 37 (з подальшими змінами).
Відповідно до пункту 1 Методики від 18.05.95 N 37 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.01.2002 року № 48) - „Галузь застосування” –вказана методика встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.
Пунктом 4.2 Методики від 18.05.95 N 37 встановлений перелік неправомірних дій, внаслідок яких настає відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення ними встановлених умов водокористування, зокрема, самовільне водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.
Однак, у даному переліку відсутня така підстава настання відповідальності, як перевищення лімітів забору води та відсутня відповідна формула розрахунку розміру збитків, заподіяних перевищенням лімітів.
Таким чином, оскільки перевищення лімітів за вимогами Методики від 18.05.95 N 37 не відноситься до порушення встановлених умов водокористування, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 111081, 60 грн. в якості збитків, спричинених самовільним водокористуванням.
Крім того, у матеріалах справи містяться докази здійснення товариством з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” необхідних платежів за весь об’єм спожитої води.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість позовних вимог і відсутність пістав для задоволення позову.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора міста Сімферополя.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Кримтеплоелектроцентраль” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2007 року у справі № 2-29/6218.1-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі.
В задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.А.Латинін
М.І. Ткаченко