ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

30.05.11                                                                                           Справа  № 8/61

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу господарського  суду Львівської  області від 23.03.2011 року.    

у справі №8/61

за заявою: ОСОБА_2

до :  ЗАТ «Львівський керамічний завод»

про: банкрутство

З участю представників :

від заявника – ОСОБА_3 –представник (довіреність №б/н від 26.05.2011р.)

від боржника  –ОСОБА_4 –представник (довіреність №б/н від 21.02.2011р.)

                                                                    ВСТАНОВИВ :

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.03.2011р., суддя Гутьєва В.В., у  визнанні ОСОБА_2 кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»було відмовлено.

З даною ухвалою не погодився заявник - ОСОБА_2 і оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

За клопотанням апелянта здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 23.03.2011р. у справі №8/61 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, УПФУ у Залізничному районі м.Львова звернулось у суд із заявою про банкрутство ЗАТ „Львівський керамічний завод” у порядку, встановленому ст.11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки сума заборгованості останнього становить 1’969’637,34 грн., яка не була задоволена боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Ухвалою від 01.07.2009 р. порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ЗАТ „ЛКЗ” і розпорядником майна „ЗАТ „ЛКЗ” призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника опубліковано в офіційному друкованому органі - газеті “Голос України” за № 170 від 14.09.2010 р.

 13.10.2010 р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 257’770,00 грн., як часткова оплата за житло по вул. Роксоляни, 51 у м.Львові. До заяви долучено копії розрахункових документів про внесення вказаних коштів. Заявник також інформував суд, що в провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа № 2-2362/2010 про визнання права власності.

Розпорядником майна відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” разом з боржником розглянуто вимоги ОСОБА_2 та відхилено їх повністю, оскільки такі є майновими вимогами, про що розпорядник майна письмово повідомив заявника і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі приватизації Львівського керамічного заводу та створення ВАТ “Львівський керамічний завод”, правонаступником якого є боржник, останньому було передано в управління незавершений будівництвом житловий будинок у м. Львові по вул. Роксолани, 51. Спосіб управління даним майном полягав у завершенні будівництва акціонерним товариством і забезпечення працівників підприємства житлом. Зокрема, розділом 5 Плану приватизації Львівського керамічного заводу, затвердженого наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 08.02.1994 року № 058, було визначено, що житловий будинок добудовується, заселяється та передається на баланс місцевих рад.

Будівництво житлового будинку по вул. Роксолани, 51 здійснювалось за рахунок коштів товариства та залучених коштів працівників заводу, що підтверджується поясненнями представника боржника, рішеннями вищого органу управління боржника, листом РВ ФДМУ по Львівській області від 08.02.2011 року № 10-02-00824 та листом прокуратури Залізничного району м. Львова № 171-09 від 27.10.2009 року.

03.06.2002 року між ОСОБА_2, як пайовиком, та боржником, як виконавцем, був укладений договір на пайову участь у будівництві, предметом якого є залучення пайових коштів, необхідних для закінчення будівництва житлового будинку по вул. Роксолани, 51 (3-4 під’їзди). За цим договором, боржник зобов’язувався закінчити будівництво, здати в експлуатацію та передати квартиру в житловому будинку за адресою Роксолани, 51 у м. Львові, а ОСОБА_2 повинна була оплатити суму коштів, необхідних для закінчення будівництва.

Упродовж 2002 - 2005 років ОСОБА_2 перерахувала боржнику 18885,00 грн. з метою отримання в майбутньому квартири в зазначеному житловому будинку.  

Тобто, ОСОБА_2, сплативши кошти боржнику для завершення будівництва житлового будинку, здійснила інвестицію (пай) в об’єкт нерухомого майна (квартири).

Відповідно до чинної на момент укладення договору на пайову участь у будівництві та внесення коштів редакції Закону України “Про інвестиційну діяльність”, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону). Інвестори - суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування (ст. 5 Закону). Об’єктами інвестування можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди в усіх галузях та сферах.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 вкладала кошти для досягнення соціального ефекту - отримання відповідної квартири, тому їй належать майнові права на об’єкт інвестування (відповідну квартиру).

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

В розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно з цією статтею, під грошовим зобов’язанням слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, враховуючи спеціальне призначення коштів, внесених як інвестиція (пай) в об’єкт будівництва, зобов’язання боржника перед заявником не є грошовими зобов’язаннями у розумінні ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Тобто, заявлені вимоги є майновими, а тому не підлягають визнанню в процедурі банкрутства.

Щодо відшкодування збитків, заявлених ОСОБА_2, то суд першої інстанції правомірно зазначив, що у зв’язку з тим, що встановлення факту завдання збитків вимагає вирішення спору по суті з залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, призначенням судової експертизи, тощо, зазначені вимоги мають бути досліджені судом у позовному провадженні та підтверджені відповідним судовим рішенням, у зв’язку з чим  за відсутності рішення суду вимоги щодо стягнення збитків за договором не можуть бути визнані у справі про банкрутство.

Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України ОСОБА_2 вправі здійснювати захист своїх майнових прав на проінвестований об’єкт в судах загальної юрисдикції, в тому числі і щодо примусового виконання обов’язку та визнання права власності на незавершене житло.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у визнанні ОСОБА_2 кредитором ЗАТ «Львівський керамічний завод»слід відмовити з наведених вище підстав.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Львівської області від 23.03.2011р. по справі №8/61 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 23.03.2011 року у справі №8/61   залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд  Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                                                  Г.М. Гнатюк

                                                                                                              Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 31.05.2011р.»