ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/1723.03.09

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

Простягнення 15431751,68 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-19 від 12.11.2008 року;ОСОБА_2- представник за довіреністю № Д07/2008/11/12-17 від 12.11.2008 року;

Від відповідача ОСОБА_3- представник за довіреністю № 301 від 29.12.2008 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення 15431751,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати на поставлену електричну енергію відповідно договору № 2 від 24.12.1991 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2008 р. порушено провадження у справі № 37/17, розгляд справи було призначено на 21.04.2008 року.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 16.02.2009 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача 10761436,37 грн. основний борг, 3633072,68 грн. інфляційну складову боргу, 499170,81 грн. –3 % річних від простроченої суми, 538071,82 грн. штраф. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивач здійснює нарахування за спожиту електроенергію за вищими тарифами, а ніж передбачені умовами договору; позивач здійснює нарахування за спожиту реактивну електроенергію, яка умовами договору не передбачена; умовами договору передбачено інший порядок розрахунків між сторонами, ніж той, що використовується позивачем, зокрема, оплата наданих послуг повинна здійснюватись шляхом списання коштів з рахунку відповідача, проте фактично позивач направляє розрахункові документи. Відповідач також не визнає нарахування за перетікання реактивної електроенергії.

Представником відповідача також заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відстрочення виконання рішення строком на 1 рік та розстрочення виконання рішення на термін 36 місяців.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  за згодою представників  позивача та відповідача в судовому засіданні 23.03.2009 судом було оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.1991 р. між Київськими кабельними мережами ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»та Бортницькою станцією, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»,  і на даний час входить до складу Департаменту експлуатації водопровідного господарства відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» укладено договір № 2 на користування електричною енергією.

З преамбули цього договору вбачається, що при його виконанні, а також з усіх питань, що ним не обумовлено, сторони керуються діючими Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР. При цьому, ВЕО «Київенерго»зобов’язалось відпускати електроенергію, як промислову продукцію абоненту згідно з передбаченими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності, зазначених в змінюваному за ініціативою сторін Додатку № 1 (п. 2.1 договору). Абонент зобов’язався оплачувати спожиту електроенергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з Прейскурантом № 09-01 та цим договором (п. 4.1 договору). Розрахунки за електроенергію, потужність та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються платіжною вимогою шляхом безакцептного списання з розрахункового (поточного) рахунку абонента по тарифам Прейскуранта № 09-01 згідно з тарифними групами кожної точки обліку (додатки №№ 3.1, 3.2, 3.3), тощо (п. 7 договору). Положеннями договору визначено валюту платежу-рубль. Крім цього, п. 5.5. цього договору встановлено, що абонент за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії та потужності (безпідставну повну чи часткову відмову, ухилення від сплати, тощо)  сплачує  енергопостачальній організації штраф в розмірі п’яти відсотків суми, оплату якої затримано. Штраф стягується в односторонньому порядку платіжною вимогою енергопостачальної організації.

Згаданий договір вступив в силу з дня його підписання, його укладено строком до 31.12.1991 р., а п. 17 договору встановлено, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї зі сторін про відмову від договору або - щодо його перегляду. Сторони зобов’язались (п. 18 договору) письмово повідомляти про всі зміни реквізитів (найменування організації, розрахунковий рахунок, тощо).

 Таким чином, договір не припинив своєї дії на час розгляду справи й до нього на підставі п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України застосовуються його правила щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів, незалежно від дати їх укладення.

Сторонами договору є Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго»(енергопостачальна організація) та Бортницька станція (абонент).

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2003 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2003 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2003 року  в справі № 35/69, а також рішенням   Господарського суду міста Києва від 31.07.2007 р. № 6/44, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2008 року № 6/44, встановлений факт правонаступництва сторін за договором № 2 від 24.12.1991 р.

Відповідно до  умов договору, позивач зобов'язується відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язується сплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених у договорі.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В позовній заяві, а також в заяві про уточнення позовних вимог від 05.02.2009 року позивач зазначає, що за використану електричну енергію за період з 01.03.2007 р. по 01.11.2007 р. станом на 01.01.2009 року у ВАТ «Київводоканал»виникла заборгованість в розмірі 10761436,37 грн. Крім цього, відповідач за умовами згаданого договору зобов’язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми боргу  в розмірі 538071,82 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України –три відсотки річних в розмірі 499170,81 грн., а також інфляційну складову боргу в розмірі 3633072,68 грн., які нараховані за період прострочення з 01.03.2007 року по 01.01.2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»  доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що :

-          позивач здійснює нарахування за спожиту електроенергію за вищими тарифами, а ніж передбачені умовами договору;

-          умовами договору передбачено інший порядок розрахунків між сторонами, ніж той, що використовується позивачем, зокрема, оплата наданих послуг повинна здійснюватись шляхом списання коштів з рахунку відповідача, проте фактично позивач направляє розрахункові документи;

Розглянувши всі заперечення відповідача судом встановлено наступне.

У пункті 7 договору зазначено, що розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку абонента та встановлено строки для такого списання згідно платіжних вимог.

Одночасно, 01.01.2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно до статті 316 цього Кодексу, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України,  власник володіє, користується, розпоряджається  своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

В силу частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Гроші у національній та іноземній валюті, в силу статті 139 Господарського кодексу України, відносяться до коштів у складі майна суб'єктів господарювання, які є об'єктом власності і виходячи з вищенаведеного, розпорядження ними повинно здійснюватись на власний розсуд власника.

Одним із способів розпорядження власником грошовими коштами є їх переказ, порядок якого в межах України визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Вказаним законом передбачена можливість договірного списання коштів, яким є списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом (пункт 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що  ініціювання переказу при договірному списанні у небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи з Національним банком України.

Таким чином, в даному випадку право власника на розпорядження своїм майном на власний розсуд реалізується шляхом надання за власною ініціативою банку права самостійно, без його доручення, здійснювати переказ коштів на умовах договору. В свою чергу, відповідачем такого права банку не було надано, а тому порядок, який встановлений у пункті 7 договору не може застосовуватись при здійсненні розрахунків за отриману електричну енергію.

При цьому  судом враховано, що згідно умов договору сторони зобов’язувались керуватись Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР.

Судом встановлено, що Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР втратили чинність, в свою чергу постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28  затверджені Правила користування електричною енергією (надалі – Правила).

Згідно п. 1.1 Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Таким чином, суд відзначає, що в питаннях, які не вирішені умовами договору, слід керуватись зазначеними правилами.

Відповідно до 6.11, 6. 13 Правил остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Судом встановлено, що у відповідності до вищевказаних Правил, споживач надав відповідачу звіти про використану активну електроенергію, в свою чергу позивач, як електропостачальна організація, на підставі даних звітів за результатами розрахункового періоду оформляв акти приймання-передачі товарної продукції, в яких визначала фактичний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, її вартість, а також виставляв відповідачу рахунки фактури на оплату поставленої електричної енергії. Відповідач розрахункові документи отримував, що ним визнається та не оспорюється, проте вартість спожитої електричної енергії відповідач оплачував лише частково.

З наданих споживачем звітів про використану активну електроенергію та актів приймання-передачі товарної продукції вбачається, що за період з 01.03.2007 року по 01.11.2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії  на суму 25066371,53 грн. (2638440,80 грн. + 2552506,66 грн. +2710596,38 грн. +2700244,36 грн. +2701367,30 грн. + 2701216,72 грн. + 2889368,34 грн. + 3094511,17 грн. + 3078119,80 грн.), зокрема :

в березні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8696127,82 кВт.год згідно тарифу 0,2528 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2638440,80 грн. (8696127,82 Х 0,2528 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-03/1 приймання-передачі товарної продукції за березень 2007 року.

в квітні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8335463,88 кВт.год згідно тарифу 0,2552 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2552506,66 грн. (8335463,88 Х 0,2552 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-04/1 приймання-передачі товарної продукції за квітень 2007 року.

в травні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8591815,40 кВт.год згідно тарифу 0,2629 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2710596,38 грн. (8591815,40 Х 0,2629 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-05/1 приймання-передачі товарної продукції за травень 2007 року.

в червні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8276430,92 кВт.год згідно тарифу 0,2719 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2700244,36 грн. (8276430,92 Х 0,2719 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-06/1 приймання-передачі товарної продукції за червень  2007 року;

в липні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8298752,80 кВт.год згідно тарифу 0,2713 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2701367,30 грн. (8298752,80 Х 0,2713 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом №  764/2007-07/1 приймання-передачі товарної продукції за липень  2007 року;

в серпні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8178011,14 кВт.год згідно тарифу 0,2753 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2701216,72 грн. (8178011,14 Х 0,2753 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-08/1 приймання-передачі товарної продукції за серпень  2007 року;

в вересні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 86451182,62 кВт.год згідно тарифу 0,2785 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 2889368,34 грн. (86451182,62 Х 0,2785 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-09/1  приймання-передачі товарної продукції за вересень  2007 року;

в жовтні 2007 року відповідачем було спожито активної електричної енергії 8890442,45 кВт.год згідно тарифу 0,2885 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 3094511,17  грн. (8890442,45 Х 0,2885 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-10/1   приймання-передачі товарної продукції за жовтень  2007 року;

в листопаді 2007 року відповідачем було спожито 8890442,45 кВт.год згідно тарифу 0,2885 грн. (без ПДВ), а всього спожито активної електроенергії вартістю 3078119,80 грн. (8890442,45 Х 0,2885 грн. + 20 % ПДВ), що підтверджується актом № 764/2007-11/1 приймання-передачі товарної продукції за листопад  2007 року;

Як вбачається, з матеріалів справи при здійсненні нарахування вартості спожитої відповідачем активної електричної енергії застосовувались тарифи, які встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 січня 2007 року N 44 «Щодо затвердження на лютий 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 23 лютого 2007 року N 249 «Щодо затвердження на березень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 23 лютого 2007 року N 249 «Щодо затвердження на березень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 23 квітня 2007 року N 480 «Щодо затвердження на травень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 18 травня 2007 року N 673 «Щодо затвердження на червень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 22 червня 2007 року N 848 «Щодо затвердження на липень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 26 липня 2007 року N 988 «Щодо затвердження на серпень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 23 серпня 2007 року N 1167 «Щодо затвердження на вересень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 24 вересня 2007 року N 1298 «Щодо затвердження на жовтень 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України», від 23 жовтня 2007 року N 1410 «Щодо затвердження на листопад 2007 року роздрібних тарифів на електроенергію з урахуванням граничних рівнів тарифів при поступовому переході до формування єдиних роздрібних тарифів для споживачів на території України».

В  свою чергу Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 серпня 1998 року N 1052 «Про Порядок визначення класів споживачів»затверджено Порядок визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги на межі балансового розподілу електропостачальних систем.

Відповідно до пункту 3, 4 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ від 13.08.98 N 1052 (далі - Порядок), до 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком ГЕС, які виробляють електроенергію періодично), а також до шин підстанцій електричної мережі напругою 220 кВ і вище, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу;

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт·год. та більше на технологічні потреби виробництва, незалежно від ступенів напруги в точці продажу електричної енергії електропостачальною організацією споживачу.

До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадків, зазначених вище.

Якщо споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами відповідно до пункту 3 цього Порядку, а тому йому встановлюються різні класи окремо по кожній точці продажу електричної енергії. А отже при визначенні вартості поставленої активної енергії позивач правомірно застосовував тарифи на електроенергію як для споживача 1 - го так і для споживача 2- го класу. При цьому, позивачем вірно визначений за кожний місяць середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

З урахуванням вищевикладеного судом встановлено, що посилання відповідача на те, що вартість спожитої відповідачем електроенергії визначається позивачем за неправомірними тарифами, визнається судом безпідставними, оскільки, як встановлено судом, відповідач при здійснені контррозрахунку суми боргу необґрунтовано застосовував лише тарифи на електроенергію як для споживача 2 –го класу та не врахував, що він отримує електричну енергію за декількома точками продажу з різними класами. Суд наголошує, що в даному випадку правильним є застосування тарифу для відповідного класу напруги по кожній точці обліку окремо, отже позивачем вірно визначений за кожний місяць середньо розрахунковий тариф в залежності від кількості точок продажу електричної енергії (згідно звіту відповідача) та класу споживача у відповідній точці.

Судом встановлено, що за період березень 2007 року –листопад 2007 року позивачем нараховано відповідачу для сплати 87064,83 грн. - оплата послуги з компенсації перетікання реактивної енергії.

Відповідач не визнає позовні вимоги в цій частині посилаючись на те, що умовами договору не передбачена оплата послуги з компенсації перетікання реактивної енергії. Судом не приймаються дані заперечення оскільки як встановлено судом, електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок (постанова НКРЕ від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією»).

Згідно п. 6.4 Правил користування електричною енергією величина плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, суми штрафних санкцій зараховуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до п. 6.33 Правил користування електричною енергією величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19 затверджена Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (далі - Методика).Відповідно до даного наказу установлено, що застосування Методики є обов'язковим для електропередавальних організацій усіх форм власності, споживачів електроенергії, проектних та науково-дослідних організацій відповідного профілю.

Крім того, у відповідності п.п. 8, 9 договору встановлено, що контроль за фактично поєднаний максимум активного навантаження та режим компенсації реактивної потужності здійснюється енергопостачальною організацією в порядку, встановленому додатком № 7 розрахунки по шкалі скидок та надбавок до тарифу на електроенергію за компенсацію реактивної потужності в електроустановках абонента на межі розподілу балансової належності здійснюється у відповідності прейскуранту.

Додатком № 5 та доповненням до договору № 2 сторони визначили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії..

За таких обставин, твердження відповідача про те, що умовами договору № 2 не передбачена плата за перетікання реактивної енергії спростовується вищенаведеним. З урахуванням вищевказаного, суд відзначає, що позивач правомірно нараховував споживачу плату за перетікання реактивної електричної енергії, враховуючи умови договору, при цьому приймаючи до уваги норми чинного законодавства, зокрема :  Правила користування електричною енергією та Методику обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електроенергетику»принципами, на яких базується державна політика в електроенергетиці, зокрема є:  забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики;  забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.

Згідно з частиною сьомою статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6.6 розділу 6 Правил користування електричною енергією зазначено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

У відповідності до п. 7в договору сторони встановили, що вивіряння розрахунків здійснюється по фактичній величині поставки електроенергії на 24-00 29 числа розрахункового періоду на підставі засобів обліку.

Згідно звітів про використану активну електроенергію за спірний період, які підписані уповноваженими представниками відповідача, вбачається що останній отримав всі документи для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що у відповідача згідно виставлених рахунків, актів приймання-передачі товарної продукції, які були виставлені позивачем, а також у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема статті 275 Господарського кодексу України, ЗУ «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією та Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами та  договору № 2 виник обов’язок сплати вартість спожитої активної електричної енергії, а також плати за перетікання реактивної енергії, проте відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 10761436,37 грн. (25066371,53 грн. (активна електрична енергія) + 87064,83 грн. (компенсація перетікання реактивної електроенергії) –10761436,37 грн. (сплачена сума)) визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 3633072,68 грн. та 3 % річних в розмірі 499170,81 грн. за період прострочення березень 2007 року –грудень 2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 499170,81 грн. та 3633072,68 грн. –інфляційні витрати за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 538071,82 грн.

Відповідно до п. 5.5  договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплату сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості електричної енергії, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахований відповідачу штраф за порушення зобов’язань. Зокрема, відповідно до розрахунку позивача розмір штрафу становить 538071,82 грн.

У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 100000,00 грн. У стягненні 438071,82  грн. пені судом відмовлено.

Крім того, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне використатити право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/17 від 23.03.2009 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія
«Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ
03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305)      10761436,37 грн. –основного боргу, 499170,81 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 3633072,68 грн. –інфляційні витрати,  100000,00 грн. –штрафу, 25500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р. у справі № 37/17 на 12 місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1.          з 01.06.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу, 25500,00 грн. - державного мита та 118,00 грн.  - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

2.          з 01.07.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

3.          з 01.08.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

4.          з 01.09.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

5.          з 01.10.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

6.          з 01.11.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

7.          з 01.12.2009 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

8.          з 01.01.2010 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

9.          з 01.02.2010 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

10.          з 01.03.2011 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

11.          з 01.04.2011 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

12.          з 01.05.2011 року –896786,36 грн. -  основного боргу,  41597,57 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 302756,06 грн. - інфляційні витрати, 8333,33 грн. -  штрафу,

3.          В частині стягнення пені в розмірі 438071,82  грн. відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 20.05.2009 року