КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011                                                                                           № 51/255

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                               ОСОБА_1

на ухвалу                Господарського суду м. Києва

від                           19.04.2011(суддя Курдельчук І.Д.)          

за скаргою              суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                                ОСОБА_1

на дії                        відділу ДВС Шевченківського районного управління

                                юстиції в місті Києві

при примусовому виконанні рішення

по справі                 у справі № 51/255

за позовом              Житлово-будівельного кооперативу “Авіатор-4”

до                             суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

                                ОСОБА_1

про                           стягнення 664 415,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача             не з’явився

від відповідача         ОСОБА_1

від органу ДВС         не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 31.03.2011 звернувся до Господарського суду м. Києва по справі № 51/255 зі скаргою        № 28/03 від 31.03.2011 (з урахуванням доповнень до неї № 18/04 від 19.04.2011 та клопотання № 19/04 від 19.04.2011) в порядку ст.121-2 ГПК України, у відповідності до якої просить:

-   визнати неправомірними дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві;

- скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 23860210 від 25.01.2011 в частині п. 4 (накладення арешту на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення на стягнення в розмірі 567 285,94 грн.) та в частині п. 5 (заборона здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику);

- скасувати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві про арешт коштів ВП № 23860210 від 11.03.2011 в межах суми 624 114,53 грн.

Вказана скарга мотивована тим, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження порушено приписи п. 1 ст. 32, п. 6 ст. 49, п. 3 ст. 52, п.4. ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження”, в зв’язку з чим було порушено майнові права та інтереси суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 у справі № 51/255:

-          залишено без розгляду скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві в частині оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження винесеної державним виконавцем Савчуком К.П. 25.01.2011;

-          залишено без задоволення скаргу суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на дії відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо оскарження постанови державного виконавця Савчуком К.П. від 11.03.2011.

Ухвала суду мотивована тим, що скарга на дії відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві щодо оскарження постанови від 11.03.2011 задоволенню не підлягає, так як доводи скаржника визнані судом необґрунтованими, оскільки відсутні підстави вважати дії державного виконавця неправомірними та такими, що не відповідають вимогам законодавства і судовому рішенню та порушують права та обов'язки боржника. Крім того, місцевим судом зазначено, що, враховуючи той факт, що скаржник пропустив процесуальний строк на оскарження постанови від 25.01.2011 про відкриття виконавчого провадження (за відсутності клопотання про поновлення вказаного строку), то скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, не погоджуючись з названою ухвалою суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 у справі № 51/255 та направити матеріали справи до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали допущено порушення матеріального права, оскільки ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві не дотримався норм п.4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» (в частині термінів надсилання учасникам виконавчого провадження постанов після їх винесення державним виконавцем). Крім того, скаржник вважає неправомірними дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві, оскільки в наказі Господарського суду м.Києва № 51 від 08.11.201 передбачається стягнення суми в розмірі 567 585,94 грн., в той час, як  в постанові зазначена сума 624 114,53 грн.   

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та орган ДВС своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися, своїх представників не направили. Про час та місце судового засідання судом повідомлені (копія реєстру поштових відправлень наявна в матеріалах справи).  

Враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія позбавлена можливості відкласти розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання інших учасників процесу.     

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У відповідності до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

У відповідності до ст.1 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження по справі № 51/255) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.3 названого Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як судові накази.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.24 названого Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ч.2 ст.25 Закону).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ (ч. 5 ст. 24 Закону).

За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом (ч.6 ст.24 Закону).

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк  (ч.7 ст.24 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2008 року Житлово-будівельний кооператив “Авіатор-4” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 664 415,31 грн. заборгованості (з яких: 276 429,80 грн. – заборгованість з орендної плати за період з 31.12.2004 по 17.03.2008, 171 907,58 грн. – неустойка за період з 18.03.2008 по 31.07.2008, 110 308,40 грн. – заборгованість з комунальних послуг та експлуатаційних витрат за період з 01.01.2004 по 31.07.2008, 91 810,78 грн. – пеня за період з 01.01.2007 по 31.07.2008, 13 958,75 грн. – 3% річних за період з 31.12.2004 по 17.03.2008).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010) у справі № 51/255 позов задоволено частково; стягнуто з суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 276 429,80 грн. основного боргу, 13 958,75 грн. – 3% річних, 171 902,90 грн. неустойки в подвійному розмірі плати за користування чужою річчю, 99 575,59 грн. комунальних послуг та експлуатаційних витрат, державне мито в сумі 5 618,67 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,23 грн.; в інший частині позову відмовлено

Господарським судом м. Києва 08.11.2010 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 15.06.2010 у справі  № 51/255 було видано наказ.

25.01.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві за заявою стягувача (ЖБК „Авіатор-4”) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23860210 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 51/255, виданого 08.11.2010, та боржнику – СПД Лєбєдєву О.М. надано строк для добровільного виконання вказаного наказу у 7-денний термін з дня отримання постанови.

Крім того, названою постановою про відкриття виконавчого провадження органом ДВС накладено арешт на все майно, що належить скаржнику у межах суми звернення стягнення – 567 285,94 грн. (п.4 постанови) та заборонено здійснювати відчуження  будь-якого  майна,   яке  належить  скаржнику  в  межах  суми  боргу.  Арешт накладено з моменту надходження постанови (п.5 постанови).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при виконанні виконавчого документу за майновим стягненням за заявою стягувача державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, про що зазначається в постанові про відкриття виконавчого провадження. При цьому арешт може бути накладено у межах суми стягнення за виконавчим документом.

Отже, дії ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 23860210 від 25.01.2011 в частині пунктів 4 та 5 є правомірними, а пункти 4 та 5 даної постанови відповідають приписам ч.6 ст.24 Закону України „Про виконавче провадження”.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону України „Про виконавче провадження” копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Доводи відповідача про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 23860210 від 25.01.2011 йому було направлено із пропуском встановленого строку (а тому він не мав можливості добро вільно виконати наказ Господарського суду м. Києва № 51/255 від 08.11.2010), судовою колегією не можуть бути прийняті в якості підстави для скасування вказаної постанови, оскільки відповідно до ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження” у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 23860210 від 25.01.2011 до відділу ДВС Шевченківського РУЮ м.Києва 25.02.2011 від СПД Лєбєдєва О.М. надійшов лист вих..№ 4/01 від 25.02.2011 (копія – т.8, а.с.23), у відповідності до якого боржник повідомляв орган ДВС про відсутність у нього на даний час коштів для виконання постанови, а також повідомляв, що кошти, які будуть надходити на його розрахунковий рахунок та залишаться на ньому після сплати податків і зборів, будуть перераховуватись боржником на розрахунковий рахунок ВДВС у добровільному порядку, починаючи з березня 2011р.     

Однак, будь-якого клопотання щодо поновлення строку для добровільного виконання рішення відповідачем до органу ДВС подано не було.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки у наданий для добровільного виконання строк рішення суду відповідачем не виконано та не було подано клопотання про поновлення строку для добровільного виконання рішення, тому державним виконавцем проведені примусові дії щодо виконання наказу Господарського суду м.Києва № 51/255 від 08.11.2010.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про виконавче провадження” ” (в редакції, яка діє з 09.03.2011) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

09.03.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 23860210 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 56 728,59 грн. (копія – т.8, а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що 09.03.2011 боржником (відповідачем по даній справі) на рахунок органу ДВС сплачено частину боргу – 150,00 грн., які пропорційно перераховані стягувачу та на користь держави, як виконавчий збір.

11.03.2011 до відділу ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві надійшла заява стягувача про арешт коштів боржника.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, яка діє з 09.03.2011) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч.2 ст.52 названого Закону).

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються (ч.3 ст.52 названого Закону).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч. 4 ст. 52 названого Закону).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (ч. 6 ст. 52 названого Закону).

Відповідно до постанови ВП № 23860210 від 11.03.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві накладено арешт на кошти у межах суми 624 114,53 грн. (з урахуванням виконавчого збору), що належать боржнику та містяться на рахунку в Печерському відділенні Київської філії АКБ „Укрсоцбанк”.

Частиною 2 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з ч.3 ст.57 Закону України „Про виконавче провадження” постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм, державний виконавець відповідно до приписів статті 57 Закону України „Про виконавче провадження” вправі виносити постанову про арешт майна боржника.

З врахуванням вищенаведеного та наявних матеріалів справи, судова колегія не вбачає будь-яких порушень норм чинного законодавства, допущених судовим виконавцем під час виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 51/255, виданого 08.11.2010.

За таких обставин доводи апелянта нормативно та документально не підтверджуються.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки скаржником пропущено процесуальний строк, встановлений для оскарження постанови від 25.01.2011 про відкриття виконавчого провадження, та скаржник не просив поновити строк на її оскарження, то скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду.    

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підставі для скасування чи зміни ухвали Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 у справі № 51/255.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.04.2011 у справі № 51/255 – без змін.

2.        Матеріали справи № 51/255 повернути до Господарського суду м. Києва.

3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді