Справа № 22а-2135
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Талалай О.І., П’єнти І.В.
при секретарі Товкан І.І.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргаю управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 27 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівка про нарахування та виплату пенсійного забезпечення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
15.04.2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд. Вона вказувала, що належить до І категорії осіб, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС і має ІІІ групу інвалідності. В даний час вона отримує пенсію в сумі 857 грн. 20 коп. по інвалідності, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року. Разом з тим розмір призначеної її пенсії не відповідає вимогам закону.
В зв’язку з цим, позивачка просила визнати дії управління Пенсійного фонду в м. Шепетівка і зобов’язати його перерахувати розмір її державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності до положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю –50% мінімальної пенсії за віком за період з 01 квітня 2007 року по 01 квітня 2010 року і в подальшому виплачувати пенсію в підвищеному розмірі.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці , призначити, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інваліду ІІІ групи основну та додаткову пенсію, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року включно, з урахуванням вже проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами. При визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на думку суду, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Болотін С.М. Справа № 22а-2135
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 10.3.2
бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Не погоджуючись з даним рішенням суду управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці оскаржило його в апеляційному порядку. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить рішення скасувати і винести нове, яким в позові відмовити.
Апелянт вказує, що Законами України не визначено величини мінімальної пенсії за віком, а тому при визначенні розміру пенсій Пенсійний фонд виходить з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету”, згідно якої розрахунок пенсії для „чорнобильців” проводить виходячи з розміру 19,91 грн. В зв’язку з визнанням неконституційним положення Закону України „Про держаний бюджет України на 2008 рік” щодо пенсій постраждалим від аварії в Чорнобилі, позивач вважає, що в даний час обчислення пенсій названій категорії громадян регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Апелянт також посилається на те, що суд не визначив, який нормативний документ застосовується в даному випадку і яке визначення пенсії за віком має бути застосована при обчисленні зазначених виплат. Оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на дані випадки, на його думку, не розповсюджується.
У відповідності зі ст. 1 Закону України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, справи розглянуті судами першої інстанції а порядку, визначеному ЦПК України, розглядаються судами апеляційної інстанції у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі не з’явилися, про день, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в зв’язку з чим в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, її визнано інвалідом IIІ групи. Положеннями статті 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини 1 статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачка має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачки є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина 1 статті 50 та частина 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. З цих же причин не може бути взято до уваги і Постанову Кабінету Міністрів № 654 від 01.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” на яку посилається апелянт.
Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може бути взяте до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачці слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і безпідставними є твердження апелянта про те, що суд визначив розмір пенсії позивачки наперед.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись Законом України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 27 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун