Справа №  2-194/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2011 р.                                                                                      м.Шахтарськ

          Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі :

            головуючого - судді ...............................................................Дністрян О.М.,

            при секретарі …………………….………….........................Абліцовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Шахтарська позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

                                                     В с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з них солідарно моральної та матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Шахтарського міжрайонного прокурора від 06.05.2010р. було відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно відповідачок за відсутністю складу злочину, передбченого ст.383 КК України. 26.04.2010р. з Шахтарського МРВ ГУМВС України в Донецькій області в прокуратуру м.Шахтарська надійшла його заява про неправдивий донос громадянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що він забрав у ОСОБА_5 золоті прикраси. У той же день ОСОБА_5 написала заяву про те, що факти в її попередній заяві вигадані, а також те, що цю заяву її попросила написати ОСОБА_4. 12.12.2009р. він також написав відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заяву про неправдивий донос. 15.12.2009р. по заяві ОСОБА_5 та по його заяві Шахтарським МРВ УМВС України в Донецькій області було відмовлено в порушенні кримінальної справи, після того він звернувся в Шахтарський суд, який постанову про відмову  в порушенні кримінальної справи скасував і направив для додаткового розслідування, в ході якого опитана ОСОБА_4 пояснила, що раніш підтримувала з ним відносина і що він начебто винен їй гроші, але не повертає, тому вона запропонувала ОСОБА_5 написати на нього заяву в міліцію, при цьому пояснила, що умислу притягувати його до кримінальної відповідальності у неї не було. Позивач зазначив, що йому спричинено моральну та матеріальну шкоду, а саме: оскільки ОСОБА_4 обмовила його, що начебто він їй винен гроші і не повертає, тому вона підговорила ОСОБА_5 сказати, що він намагався скоїти відносно неї пограбування, через що він відчував моральне хвилювання тому, що відносно нього могли порушити кримінальну справу за ст.186 ч.1 КК України, або перекваліфікувати на ст.187 ч.1 КК України, а санції цих статей передбачають позбавлення волі, йому могли б обрати запобіжний захід  у вигляді тримання під вартою, порушення кримінальної справи могло б вплинути на його подальшу долю. Моральну шкоду позивач оцінив у 7000 грн. Матеріальна шкода полягає у тому, що ним були витрачені кошти на послуги адвоката, до якого він звертався за написанням скарг, а також за юридичною допомогою, яку він оцінює в 5000 грн. Просив суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно моральну шкоду у розмірі 7000 грн. та матеріальну шкоду 5000 грн.

Позивач та представник позивача – адвокат ОСОБА_6 - у судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, до початку судового засідання надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, заявлені вимоги підтримали, проти винесення заочного рішення не заперечували.

             Відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5  в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від них не надійшло заяв про розгляд справи у їх відсутності. У справі достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, тому справу розглянуто за їх відсутністю.

           Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.

              Судом встановлено, що згідно матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи ЖРЗСП № 4344 від 12.12.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до начальника Шахтарського МВ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, який 8.12.09р. в квартирі по АДРЕСА_1 забрав у неї прикраси з золота – золоті серіжки, вагою 4 гр., та золоте кільце, вагою 1,5 гр., придбаних в 2007 році, чим спричинив їй матеріальний збиток 900 грн. Цю заяву було зареєстровано в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Шахтарського МВ 12.12.2009р. № 4344.

           У цей же день, а саме, 12.12.2009р. ОСОБА_5 написала заяву на ім’я начальника Шахтарського МВ ГУМВС України в Донецькій області з проханням припинити будь-який розгляд по факту відкритого заволодіння ОСОБА_3 її золотих прикрас, оскільки всі показання, які вона раніш давала, є вигаданими.

          Після того, ОСОБА_3 12.12.2009р. звернувся до начальника Шахтарського МВ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий донос.

           Згідно мотивувальної частини постанови помічника Шахтарського міжрайонного прокурора від 06 травня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи по матеріалам перевірки заяви ОСОБА_3 про завідомо неправдивий донос відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ст.383 ч.1 КК України, встановлено, що  опитана ОСОБА_4 пояснила, що вона раніш підтримувала відносини з ОСОБА_3, який заборгував їй гроші і не повертав, тому вона запропонувала своїй знайомій ОСОБА_5 написати на ОСОБА_3 заяву в міліцію, при цьому умислу притягувати його до кримінальної відповідальності у неї не було, крім того, в цій постанові зазначено, що дані пояснення підтверджуються поясненнями раніш опитаної ОСОБА_5

         Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.   

      Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

         Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

         Право на повагу до гідності та честі, як одне із основних особистих немайнових прав фізичної особи, закріплене і в ст. 270 ЦК України.   

            Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України   кожному гарантується судовий захист права  спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї. Аналогічне положення закріплене і в ст.297 ЦК України.   

          В ст. 275 ЦК України гарантоване право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, який здійснюється у  спосіб, встановлений главою 3 цього кодексу, а також іншими способами  відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що спричинили це порушення.   

     Відповідно до положень ст. 277 ЦК України,  фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила незалежно від її вини, у такий же спосіб, у який вона була поширена. Негативна інформація, поширена  про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.   

       Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про  захист  гідності та честі фізичної особи, а також  ділової репутації фізичної та юридичної особи"  юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:  а) поширення інформації, тобто  доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в) поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; г) поширена інформація порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.   

          Крім того, в цьому ж пункті вищезазначеної Постанови зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

          Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

          В п.16 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний  перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.   

           Разом  з  тим  наявність у  такому зверненні   завідомо  неправдивих     відомостей, а  також      у разі    встановлення,   що для  звернення  особи     до вказаних  органів  не  було  жодних  підстав  і було  викликано  не  наміром  виконати свій  громадський  обов’язок  або захистити   свої  права,  свободи  чи законні  інтереси,  тягне  відповідальність, передбачену  законодавством України.       

           Для покладання цивільно-правової відповідальності необхідно встановити факт поширення недостовірної інформації, чи принижує вона честь та гідність позивача, та чи відповідає вона дійсності.

         Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про  захист  гідності та честі фізичної особи, а також  ділової репутації фізичної та юридичної особи", чинне законодавство не містить визначення понять гідності та честі, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об’єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

          Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 звернулася з заявою № 4344 від 12.12.2009р. до начальника Шахтарського МВ ГУМВС України в Донецькій області про притягнення до кримінальної відповідальності позивача ОСОБА_3, який, як вона зазначили в цій заяві: „08.12.09р. в квартирі по АДРЕСА_1 забрав у неї прикраси з золота – золоті серіжки, вагою 4 гр., та золоте кільце, вагою 1,5 гр., придбаних в 2007 році, чим спричинив їй матеріальний збиток 900 грн.”,  безпідставно та без наміру виконати свій  громадський   обов’язок  або захистити  свої  права,  свободи  чи законні  інтереси.

         За таких обставин слід вважати, що поширена у вищазазначеній заяві ОСОБА_5 інформація щодо позивача є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, крім того, враховуючи характер цієї інформації,  вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням відповідачки ОСОБА_5, також  ця інформація є негативною, тобто такою, що порушує честь і гідність позивача.

          Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про  захист  гідності та честі фізичної особи, а також  ділової репутації фізичної та юридичної особи", способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

         У ч.2 ст. 16, яка включена до глави 3 ЦК України, як один із способів захисту цивільних прав та інтересів, зазначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Такий  же спосіб захисту особистого немайнового права закріплено і в ст. 280 ЦК України.   

       Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно.

       Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

        Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає вішкодуванню.

        За таких обставин суд вважає, що діями відповідачки ОСОБА_5, а саме: безпідставним,  без наміру захистити свої права, свободи чи законні інтереси, зверненням до правоохоронних органів з заявою від 12.12.2009р. про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, в якій містилися завідомо неправдиві відомості, позивачеві ОСОБА_3 завдано моральної шкоди.

       Суд, визначаючи розмір моральної шкоди, керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує фактичні обставини справи, характер та обсяг душевних страждань, які зазнав позивач, важкість вимушених змін та характер додаткових зусиль для організації життя, зокрема, суд враховує, що відповідачка ОСОБА_5 в той же день - 12.12.2009р. - за власною ініціативою своєю іншою заявою спростували негативну інформацію щодо позивача, через 3 дні - 15.12.2009р. - було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно позивача ОСОБА_3  За таких підстав суд визначає розмір відшкодування спричиненої йому ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 300 грн.

         Позовні  вимоги  ОСОБА_3  про  відшкодування  йому  матеріальної  шкоди в розмірі 5000 грн., які, як він зазначив у позовній заяві, він витратив на послуги адвоката, до якого неодноразово звертався для написання скарг та надання юридичної допомоги, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження цих обставин.

        Крім того, суд вважає безпідставними вимоги позивача до відповідачки ОСОБА_4 , оскільки ним не доведено суду, що інформація про його борг відповідачці є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, та порушує його особисті немайнові права, а відповідно до п.18  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009р. "Про судову практику у справах про  захист  гідності та честі фізичної особи, а також  ділової репутації фізичної та юридичної особи", зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації, крім того, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

            Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги позивача, то згідно ч.1 ст.88 ЦПК України понесені ним судові витрати, а саме, на оплату судового збору у розмірі  130,00 грн. (квитанції № 51 від 28.02.2011р. та № 93 від 05.03.2011р.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (квитанція № 53 від 28.02.2011р.), присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – 6, 25 грн.

           Суд не приймає до уваги довідку адвоката ОСОБА_6 від 10 травня 2011 року про понесені ОСОБА_3 судові витрати на надання йому юридичної допомоги у вигляді консультації, підготовки, складання та оформлення документів, представництво у розмірі 2000 грн., оскільки  у цій довідці зазначена загальна сума на ці витрати, а адвокат в якості представника позивача участі в ході судового засідання не приймав.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 81, 88, 208, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд –

                                                                        В и р і ш и в :

          Позовні вимоги задовольнити частково.

           Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 300,00 грн та судові витрати у розмірі 6,25 грн., а всього стягнути  306, 25 грн. (триста шість грн. 25 коп.).

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

         Заочне рішення може бути переглянуто Шахтарським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Шахтарський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Суддя                                                                                   О.М. Дністрян.