ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
15.01.08 Справа № 11/240
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Слуки М. Г.
Юрченка Я. О.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області б/н і б/д
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р.
у справі № 11/240
за позовом ПП «Валер-Україна», м. Одеса
до відповідача ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області
про стягнення в розмірі 48 866, 99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –не з’явився
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився
Сторони не забезпечили явки уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 278916, 278915.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ НВП «Ерго», с. Малехів, розгляд справи призначено на 15.01.2008 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р. у справі № 11/240 за позовом ПП „Валер-Україна”, м. Одеса до ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів про стягнення заборгованості по договору постачання товару в розмірі 48 866, 99 грн. позов задоволено повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 509, 625, 632, 665, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 263, 264 ГК України, а також положеннями укладеного сторонами договору постачання товару від 01.11.2006 р. та мотивував його тим, що відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов’язань перед позивачем, оплативши отриманий товар частково лише в сумі 40 000 грн. та повернувши товар на суму 30 597, 16 грн.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і припинити провадження у справі, посилаючись на неотримання жодних ухвал суду про розгляд справи.
На лист Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. про направлення на адресу скаржника ухвали господарського суду Львівської області від 27.09.2007 р. про відкладення розгляду справи надійшла відповідь господарського суду першої інстанції, де повідомляється, що вказану ухвалу апелянту відправлено рекомендованим листом, що підтверджується реєстром суду про відправлення кореспонденції.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, а також не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 01.11.2006 р. між ПП «Валер-Україна»(постачальник) та ТзОВ НВП «Ерго»(покупець) укладено договір постачання товару, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язується постачати, а відповідач приймати та оплачувати на умовах та в порядку, що визначається цим договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації та накладних, які є невід’ємними частинами цього договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно норм ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 6.1 договору, оплата за отриманий товар здійснюється в термін до 5 (п’ятого) числа наступного місяця, а реалізований товар станом на останній день попереднього місяця.
П. 6.2 цього ж договору передбачає, що в разі несплати за товар відповідач повинен повернути товар на першу вимогу позивача не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги. Залишок боргу відповідач повинен перерахувати на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів після надходження вимоги про повернення товару.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 11.11.2006 р. у відповідача була заборгованість в сумі 87 435, 26 грн., що підтверджується складеним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків від 01.11.2006 р.
Після узгодження між сторонами суми боргу, позивач продовжував постачати товар відповідачу на загальну суму 28 824, 71грн.
Однак, відповідач частково здійснив оплату товару загалом на суму 40 000 грн. Крім цього, відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 30 597, 16 грн.
23.05.2007 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 10 з вимогою повернути нереалізований товар протягом 5 робочих днів, або перерахувати залишок боргу в цей же строк.
Станом на 16.08.2007 р. борг відповідача становив 41 688, 27 грн., що відображено в акті звірки взаємних розрахунків від 16.08.2007 р.
Крім суми основного боргу, позивач нарахував відповідачу 3 % річних від простроченої суми, що станом на 22.06.2007 р. становить 7 178, 72 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГК України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч. 1 ст. 264 даного кодексу передбачено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, здійснюється суб’єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 665 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦК України.
У ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
П. 6.1 договору передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється в термін до 5 (п’ятого) числа наступного місяця, за реалізований товар станом на останній день попереднього місяця.
Як зазначалося вище, станом на 16.08.2007 р. заборгованість відповідача становила 41 688, 27 грн., про що сторони склали акт звірки розрахунків і з цього часу оплата не здійснювалася.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося подати докази оплати отриманого товару або повернення позивачу нереалізованого товару на спірну суму. Однак, вимог даної ухвали суду апелянт не виконав.
Крім цього, позивачем правомірно нараховано, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, 3 % річних в розмірі 7 178, 72 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2007 р. у справі № 11/240 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області залишити без задоволення.
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя Я. О. Юрченко
Суддя М. Г. Слука