ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

15.01.08                                                                                           Справа  № 1/8

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                   Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                          Слуки М. Г.

                                                                                          Юрченка Я. О.

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області № 616 від 21.11.2007 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2007 р.

у справі № 1/8

за позовом ТзОВ Компанія «Інтердрафт», м. Львів

до відповідача ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення в розмірі 22 809, 49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов’язкова –Яцинич Я. Я. –представник (довіреність б/н від 10.09.2007 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився

Представнику позивача у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ НВП «Ерго», с. Малехів, розгляд справи призначено на 15.01.2008 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.10.2007 р. у справі № 1/8 за позовом ТзОВ Компанія «Інтердрафт», м. Львів до ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів про стягнення заборгованості в розмірі 22 809, 49 грн., в тому числі 19 981, 88 грн. основного боргу, 279, 20 грн. 3 % річних, 1 016, 65 грн. інфляційних нарахувань, 1 531, 76 грн. пені та 1 000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу, 3 % річних, інфляційні нарахування, пеня, 228, 09 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката відмовлено.

При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 625, 692 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також положеннями укладеного сторонами договору постачання товару від 21.03.2006 р. та мотивував його тим, що відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов’язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару, оплативши його частково.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і припинити провадження у справі, посилаючись на неотримання ним жодних ухвал суду.

Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2760145.

          Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, однак його представник у судовому засіданні заперечив викладені в апеляційній скарзі мотиви та просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Як вбачається із матеріалів даної справи, 21.03.2006 р. між ТзОВ Компанія «Інтердрафт»(постачальник) та ТзОВ НВП «ЕРГО»(покупець) укладено договір постачання товару, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язується постачати, а відповідач приймати та оплачувати на умовах та в порядку, що визначається цим договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації та накладних, які є невід’ємними частинами цього договору.

На виконання на  умов договору позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 32 287, 20 грн., що підтверджується накладними та довіреностями, які долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач свої зобов’язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, оплату за отриманий товар здійснив лише частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість в сумі 19 981, 88 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.  

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем, згідно до умов договору, продано відповідачу товар на загальну суму 32 287, 20 грн., що підтверджується накладними № ІД–0000004 від 24.03.2006 р. –на суму 2 694 грн., № ІД-0000026 від 26.03.2006 р. –на суму 29 593, 20 грн. та довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛР № 863965 від 24.03.2006 р. та серії ЯЛС № 496291 від 26.04.2006 р.

Проте, відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару. Так, його заборгованість становить в розмірі 19 981, 88 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом взаємозвірки розрахунків.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 укладеного між сторонами договору, оплата за отриманий товар здійснюється кожного 1-го та 15-го числа поточного місяця за реалізований товар. В разі несплати за товар покупець повинен повернути товар на першу вимогу постачальника не пізніше ніж черех 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від03.12.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося подання документально обґрунтованих заперечень та доказів оплати отриманого товару. Однак, вимог даної ухвали відповідачем не виконано і на момент розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції оплата в повному обсязі не проведена, а також відповідачем не надано суду доказів повернення нереалізованого товару на спірну суму.

Крім суми основного боргу, позивача на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 279, 20 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1 016, 65 грн.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За п. 9.6 договору постачання товару, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

На підставі вказаних положень, а також ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1 531, 76 грн.

Щодо заяви ТзОВ Компанії «Інтердрафт»про стягнення вартості адвокатських послуг в сумі 1 000 грн., апеляційний господарський суд вважає, що її слід залишити без задоволення, оскільки рішення господарського суду першої інстанції в цій частині не оскаржене і позивач має право вирішити спір в цій частині в установленому законом порядку..

          

Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 30.10.2007 р. у справі № 1/8 залишити без змін.

2.          Апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області залишити без задоволення.

3.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

4.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                                П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                                       Я. О. Юрченко  

Суддя                                                                                                       М. Г. Слука