Україна

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ ОБДАСТІ

 Справа  № 2-а-521/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

/в порядку скороченого провадження/

04 березня 2011 рокум.Городище

          Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Синиця Л.П. розглянувши, в порядку скороченого  провадження,  позовну заяву  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.08.2010 року по час винесення рішення, -

                                                                     встановив :

  07.02.2011 року  позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.08.2010 року по час винесення рішення.

  На обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що він являється дитиною війни згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

   Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до п. 2.1.  Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року №8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсії, допомоги на поховання та інших джерел, визначених законодавством.

  Таким чином, нарахування і виплата підвищення до пенсії мали здійснюватися відповідачем. Отже у позивача, як у пенсіонера, з 01 січня 2006 року виникли з відповідачем нові додаткові правовідносини.

   Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Враховуючи те, що чинність ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», іншими законами зупинялась, а потім відновлювалась, то відповідач зобов’язаний був нараховувати і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» за ті роки і місяці, коли ця стаття була чинною.

  У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» першим пунктом був виключений пункт 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», який зупиняв чинність ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», а другий пункт викладений у наступній редакції: установити, що пільги дітям війни передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі. Термін у 2006 році, означає весь період року, а державний бюджет України за результатами першого півріччя 2006 року був виконаний, отже виконана умова запровадження ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році була чинною з 01 січня і по 31 грудня 2006 року.

   У Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» пунктом 12 ст. 71 було зупинено чинність ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/07 положення п. 12 ст. 71 зазначеного закону визнані неконституційними. Таким чином ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році була чинною з 09 липня по 31 грудня.

  Конституційний Суд України рішенням від 27.11.2008 року №26-рп/08 роз’яснив Кабміну на його подання, що законами про державний бюджет вносити зміни до чинних законів не конституційно. Проте відповідач і в 2009 році продовжує керуватися положеннями п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», які визнані неконституційними. Таким чином ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 році є чинною з 01 січня і по даний час.

  У відповідності до ст. 57 Конституції України та «Положення про Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах» відповідач повинен проводити інформаційно-розяснювальну роботу серед населення. Отже, відповідач зобов’язаний був інформувати позивача про всі зазначені вище зміни у правовідносинах які витікають з чинної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

  В силу свого похилого віку і юридичної необізнаності позивач повністю довіряв відповідачу у їхніх правовідносинах, як органу державної виконавчої влади, в тому що він здійснює свої повноваження в межах встановлених Конституцією України і відповідно до законів України та нормативно-правових актів Пенсійного фонду України. Про те, що відповідач порушив право позивача, яке витікає з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у позивача виникла підозра після прочитаної інформації в газеті «Селянська правда» №59 від 22.05.2009 року. Керуючись правом передбаченим чинним законодавством, на звернення до відповідача, як органу державної виконавчої влади, позивачем в порядку досудового вирішення спірних правовідносин, була направлена заява з проханням нарахувати і виплатити підвищення до пенсії за весь час чинності ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте відповідач листом відмовив позивачу в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії. Тим самим відповідач вперше офіційно повідомив позивача про порушення його права. Відмова відповідача у здійсненні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції і законам України.

   Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність становить: з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 01 січня – 498 грн., з 01 листопада – 573 грн.. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 01 січня – 695 грн., з 01квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня – 723 грн., з 01 грудня – 734 грн..

   У зв’язку з цим та керуючись статтями 8, 22, 55, 57 Конституції України, частиною 2 статті 3, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 6, 17, 18, 19, ч. 4 ст. 99, 104-108 Кодексу адміністративного судочинства України, просить визнати  відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - протиправною, прийняти рішення по праві, враховуючи наявність законних підстав, застосувати ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01.08.2010 року по час винесення рішення.

    За ухвалою судді Городищенського районного суду Черкаської області від 11.02.2011р., позовні вимоги ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.08.2010 року по 08.08.2010 року, включно, залишені без розгляду, застосовано строки позовної давності, що передбачені ч.2 ст. 99 КАС України. По інший частині позовних вимог, відповідно до ст. 183-2 КАС України прийнято ухвалу про відкриття скороченого провадження.

   Вищенаведені  ухвали  отримані  позивачем,  ухвала щодо залишення без розгляду частини позовних вимог за період часу з 01.08.2010 року по 08.08.2010 року, включно, не оскаржена в апеляційному порядку.

  Відповідач – Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, після отримання копії позовної заяви та ухвал, не оскаржуючи ухвалу про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1, позивача по справі, за період часу з 01.08.2010 року по 08.08.2010 року, включно, надіслав заперечення на позов, де вказав, що стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно зі статтею 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

   Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  мінімальний розмір пенсії встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що таким чином визначений мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для обчислення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Тобто, для визначення доплат або підвищень пенсій не застосовується.

   У Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплата виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус «дитина війни» за життя визнана інвалідом.

  З 01.01.2008 року питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530, згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

   З 01.01.2009 року виплата дітям війни проводиться у тому ж розмірі, що і в 2008 році згідно п. 8 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

   Тому, дітям війни з 01.01.2008 року і по даний час виплачується щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008 – 48,10 грн., з 01.07.200 – 48,20 грн., з 01.10.2008 по даний час – 49,80 грн..

  Окрім  того,  управління наполягає на відмові у задоволенні позову  у зв’язку з порушеним шестимісячним терміном позовної давності відповідно ст.ст. 99-100 КАС України.

  Крім того, вимога позивача, яка мітить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячні виплати з перерахунком згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути задоволена судом, оскільки, суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Також дана вимога суперечить змісту чинного законодавства України. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому правового регулювання суспільних відносин.

  Враховуючи викладене та те, що до бюджету Пенсійного фонду, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, кошти на збільшення підвищення дітям війни не виділялися, у органів Пенсійного фонду не було і на даний час не має законних підстав для збільшення цієї виплати.

   На підставі наведеного  УПФ в Городищенському районі Черкаської області вважає, що діє правомірно та в межах чинного законодавства.

   Суддя  опрацювавши  та  вивчивши  матеріали позовної заяви, заперечення, при вирішенні спору, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, та з врахуванням ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог, ухвали про відкриття скороченого провадження, вважає, що вимоги позивача, згідно до ухвали  про відкриття скороченого провадження,  підлягають до задоволення в силу слідуючого.

   Згідно до вимог Конституції України (ч.2 ст.19), органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

   Пенсійний Фонд України діє на підставі положення  «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, і є центральним органом виконавчої влади, на який покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплат пенсій, та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, управління відповідно до покладених на них завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Пунктом 4.2 вищенаведеного Положення, передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банках (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

   Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, і з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі.  

   Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення до них змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ст.46 Конституції України гарантований державою рівень соціального захисту, в тому числі соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму.

   Згідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV   від  18.11.2004р.,  дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

   Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» № 2195–ІV   від  18.11.2004р., котрий набрав чинності з 01.01.2006р., дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України –    ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей».

  Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

   Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від  20.10.2009р. за №1646-УІ  у статті 1,  встановлено прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність  в розрахунку на місяць у розмірі:  з 01.11.2009р. – 573,00грн., з 01.01.2010р. – 695,00грн., з 01.04.2010р. – 706,00грн., з 01.07.2010р. – 709,00грн., з 01.10.2010р. – 723,00грн., з 01.12.2010р. – 734,00грн. розмір державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

  Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до вимог ст. 1 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від  18.11.2004р. набув статус дитини війни, а тому за ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач – Управління Пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області не здійснював зазначені виплати у вищенаведених розмірах, посилаючись на те, що нарахування здійснювалося в розмірі 10%, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп..2 п.41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2008р. №530, та на відсутність відповідних коштів, а також на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.  

   Згідно довідки про виплачену надбавку, заперечень до позову та пояснень викладених у позовній заяві і доданих до неї документів, відповідач з 01.01.2008р. виплачує позивачу підвищення до пенсії у розмірі, застосовуючи положення п. 8 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а не ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р., ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003р., ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  від  20.10.2009р. за №1646-УІ,  і  з 01.10.2008р. по даний час розмір надбавки  «дітям війни» становить 49,80грн. .

   Враховуючи те, що позивачем недоотримана щомісячна соціальна державна допомога, суддя, вважає, доведеною вимогу позивача про зобов’язання Управління пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.08.2010 року по час винесення рішення, так як, при визначені  розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей», відповідачу, слід, застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність – ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»    № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.  І при розрахунку державної пенсії, передбаченої  ЗУ № 2195–ІV від  18.11.2004р., застосуванню підлягає  розмір прожиткового мінімум для осіб, котрі втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визнається мінімальний розмір пенсії за віком, бо Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (рішення у справі «Качко проти України»).  Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком.

   Отже, положення ч.3 ст. 28 ЗУ  № 1058-ІУ від 09 липня 2003 року, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки  чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV.

   З огляду на вищевикладене,  вбачається, що управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІV від  18.11.2004р. і здійснити позивачу відповідні нарахування,  але у порушення вимог вказаної статті відповідач таких нарахувань у повному обсязі не проводив, тому дії управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області слід визначити в цій частині протиправними.

  Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, як і на не визначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни,  суд,  до уваги не бере, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

   Керуючись вищенаведеним та положеннями Конституції України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни» №2195-ІV  від  18.11.2004р., Положенням  «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), Законом України ««Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV від 09.07.2003р., Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»  від  20.10.2009р. за №1646-УІ, ст. ст. 6, 8, 9, 11, 12, 17, 18, 70, 71,  159, 160 - 163, 185, 186, 183-2 КАС України,   суддя, -

                                                              п о с т а н о в и в :          

   Адміністративний позов  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними; зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.08.2010 року по час винесення рішення -  задовольнити.

  Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі Черкаської області щодо невиплати в повному обсязі підвищення пенсії  ОСОБА_1,  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. за №2195-ІУ, за період часу з 09.08.2010 року по  04.03.2011 року   –  протиправними.

  Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області  здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 30% мінімальної пенсі за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003р. та провести відповідні виплати  за період з  09.08.2010р.  по  04.03.2011 року,  з  урахуванням сум,  виплачених в цей період.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Городищенський районний суд Черкаської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя Л. П. Синиця