Справа № 2-а-2287/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р.  

          Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області  Дзерин М. М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області  Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Вказав, що він перебуває на обліку і отримує пенсію за віком. Крім цього, він є дитиною війни, та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Зокрема він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач зазначив, що він звертався з відповідною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі і отримав відповідь про те, що йому виплачується надбавка, як дитині війни, щомісячно і що Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст.6 Закону 2195. Дану відмову позивач вважає незаконною. Вважаючи свої права порушеними, позивач вимушений звернутися до суду з даною заявою.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

          Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачу станом на час закінчення Другої світової війни  було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни, і дані обставини не заперечуються відповідачем.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.

          Із досліджених матеріалів справи також встановлено, що позивач належить до соціальної групи діти війни і має право відповідно до Закону на одержання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з моменту набрання чинності Законом і до дня припинення права на її отримання. Така надбавка відповідачем йому у межах шестимісячного строку позовної давності і на час вирішення справи в суді виплачувалась і виплачується в неповному обсязі (49,8грн), хоча за Законом обмежена бути не може.

          Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач повинен отримувати доплату, як дитина війни, в розмірі 30% від мінімальної пенсії.

          Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиційне значення для судів, положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Ст.1 Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою.           У ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Ст.8 Конституції України зафіксовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  

Відповідно до ст.21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст.22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м.Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м.Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.           

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          ч.7 ст.9 КАС України у взаємозв’язку зі ст.ст. 180, 181 СК України, за якими захист порушеного права  дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватися аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, така позиція відповідає змісту ч.3 ст. 162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина від порушень зі сторони суб’єктів владних повноважень, вона повністю узгоджується з приписами ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»щодо права кожного на ефективний засіб юридичного захисту.

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині позову є обґрунтованими.     

Суд вважає, що зазначену доплату повинен виплачувати саме відповідач з наступних підстав. Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.3 якого визначено, що до основних засад Пенсійного фонду відносяться також забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних витрат.

Беручи до уваги те, що згідно з Законом України  «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу мало виплачуватись доплата до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть бути прийняті до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто, посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Заперечення відповідача підтверджують тривалість, сталість і безстроковість протиправної їх бездіяльності і саме ці її ознаки визначили зміст обраного судом способу гарантованого (ефективного) захисту порушеного права дитини війни зобов’язанням відповідача щомісячно виконувати Закон до дня припинення права, при цьому, зважаючи на можливість майбутніх законодавчих змін підстав і порядку встановлення розміру мінімальної пенсії за віком, відповідач має нараховувати і виплачувати позивачу надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з визначеного чинним законодавством на час виконання цієї постанови її розміру.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи ту обставину, що позивач знав про нарахування та виплату йому надбавки до пенсії, як дитині війни, по скільки частково їх отримував, а тому у суду є підстави позов задоволити частково, а саме в межах ст.99 КАС України.

В решті частині позову суд вважає відмовити.

          Керуючись ст.ст.4,9,11,70,71,99,100,160,161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України,  на підставі ст.ст.1,2,6,8,19,21,22,68 Конституції України,Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов   ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі Вінницької області Про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду –задоволити частково.

          Визнати протиправними дії (бездіяльність) управління пенсійного фонду України в Ямпільському районі Вінницької області щодо не нарахування    ОСОБА_1     щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ямпільському районі, Вінницької області нарахувати та виплатити   ОСОБА_1  , ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за шість місяців до дня звернення до суду - а саме: до  17.05.2011 року з урахуванням проведених виплат.

В решті частині позову –відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу Адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:М. М. Дзерин