КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.10.2007                                                                                           № 35/263

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Зеленіна  В.О.

 суддів:             Синиці  О.Ф.

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Цівінський А. В. – по довіреності.

 від відповідача - Болдижар Е. Е. – по довіреності.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Пауерс”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2007 р.

 у справі № 35/263  

 за позовом                               Державного підприємства "Готель "Козацький" Міністерства оборони України

 до                                                   ТОВ "Пауерс"

             

                       

 про                                                  усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Державне підприємство “Готель “Козацький” Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пауерс” про зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу, а саме: демонтувати і прибрати будь-які тимчасові споруди, сміття та стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 р. у справі                 № 35/263 позов ДП “Готель “Козацький” Міністерства оборони України до ТОВ “Пауерс” про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою був задоволений повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що воно було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 35/263, розгляд справи був призначений на 27.09.2007 р.

26.09.2007 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній повідомив суд про те, що його представник перебуває у щорічній відпустці у зв’язку з чим не зможе з’явитися у судове засідання, призначене на 27.09.2007 р.

27.09.2007 р. колегія, порадившись, приймаючи до уваги клопотання ТОВ “Пауерс”, вирішила відкласти розгляд справи № 35/263 до 24.10.2007 р.   

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї,  заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 17/624 від 26.12.2005 року було визнано недійсним на майбутнє Договір № 56 про порядок відшкодування витрат по утриманню земельної ділянки від 01.10.2003 року, укладений між ДП “Готель “Козацький” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пауерс”.

Предметом вище вказаного Договору є порядок відшкодування витрат по утриманню земельної ділянки площею 51 кв. м. у зв’язку з розташуванням на земельній ділянці позивача тротуарного майданчика відповідача.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому колегією береться до уваги наступне.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 3.2. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111, за загальними правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання (ч. 1 ст. 59 Цивільного Кодексу Української РСР). Це стосується угод визнаних недійсними у судовому порядку.

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

Визнання угоди недійсною як з моменту її укладання, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48-50 Цивільного Кодексу Української РСР.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2005 року у справі № 17/624 Договір № 56 про порядок відшкодування витрат по утриманню земельної ділянки від 01.10.2003 року укладений між Державним підприємством “Готель “Козацький”   Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пауерс” визнано недійсним на майбутнє.

З огляду на те, що вказаний Договір визнано в судовому порядку недійсним на майбутнє, відповідно будь-які правовідносини за даним Договором між сторонами відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, відповідач без наявності правових підстав, використовує земельну ділянку площею 51 кв. м. для розташування тротуарного майданчика, чим порушує права позивача щодо здійснення використання вказаної земельної ділянки у господарській діяльності позивача.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що останнім ставиться під сумнів правомірність володіння позивачем вказаної земельної ділянки, в зв’язку з чим відповідач звернувся до суду з адміністративним позовом, є безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного.

У вище згаданому рішенні суду було встановлено факт, що земельна ділянка загальною площею 0,2425 га, на якій розташована земельна ділянка, що є предметом Договору, належить Державному підприємству “Готель “Козацький” Міністерства оборони України на праві постійного користування для експлуатації та обслуговування будівлі готелю на вул. Михайлівська, 1/3 у Печерському районі м. Києва, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 006719 від 29.06.2000 року.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, предметом розгляду даної судової справи є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, у зв’язку з визнанням Договору № 56 недійсним на майбутнє, а не правомірність володіння чи користування позивачем вказаної земельної ділянки.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства “Готель “Козацький” Міністерства оборони України про зобов’язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу, а саме: демонтувати і прибрати будь-які тимчасові споруди, сміття, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Безпідставним є посилання скаржника на абз. 2 ч. 1 ст. 377 Цивільного Кодексу  України, оскільки згадані положення стосуються купівлі-продажу житлового будинку, будівлі або споруди. ТОВ “Пауерс” є орендарем (у відповідності до договору оренди № 1/03 між ТОВ “Пауерс” та ТОВ “Меблі-Логістік”) в будинку по вул. Малій Житомирській 6/5, а не покупцем чи власником, тому вимагати залишення за собою права користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування цього будинку не має права.

Скаржник також не має права вимагати залишення за ним права експлуатації земельної ділянки (прибудинкової території), зокрема посилаючись на ч.  1  ст. 796 Цивільного Кодексу України, оскільки згідно ч. 2 ст. 796 ЦК України, у договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки    у   договорі    не    визначений,    наймачеві    (орендареві)    надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець (орендодавець).

У договорі оренди № 1/03, який був укладений між відповідачем та ТОВ “Меблі-Логістік” не зазначено розмір земельної ділянки, яка передається позивачу, а тому передається лише та земельна ділянка, якою володіє орендодавець (ТОВ “Меблі-Логістік”). Оскільки земельна ділянка, якою користується відповідач прилегла до будинку орендованого відповідачем належить не його орендодавцеві, а ДП “Готель “Козацький”, то і будь-яких прав (права користування, права захисту, права оспорювання) щодо цієї земельної, ділянки відповідач не має.

Також колегія звертає увагу на те, що відповідач звертався, в порядку адміністративного судочинства, з позовом до Київської міської Ради про визнання п. 14 рішення Київської міської Ради від 03.02.2000 року № 7/728 про оформлення Державному підприємству “Готель “Козацький” права постійного користування земельною ділянкою недійсним (нечинним). Предметом цього спору була земельна ділянка, яку позивач вимагає звільнити.

28.02.2007 року Господарським судом м. Києва в порядку адміністративного провадження у справі 41/617-А за позовом ТОВ “Пауерс” до Київської міської Ради про визнання п. 14 рішення Київської міської Ради від 03.02.2000 року № 7/728 про оформлення Державному підприємству “Готель “Козацький” права постійного користування земельною ділянкою недійсним (нечинним) було прийнято постанову, якою ТОВ “Пауерс” було повністю відмовлено в позовних вимогах. Тим самим було визнано правомірне користування позивачем земельною ділянкою, яку неправомірно займає відповідач.

Враховуючи  викладене вище,  судова  колегія  вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 р. у справі № 35/263 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пауерс” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 р. у справі         № 35/263 – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2007 р. у справі          № 35/263 – залишити без змін.

3.          Матеріали справи № 35/263 повернути Господарському суду              м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Синиця  О.Ф.

 25.10.07 (відправлено)