ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2008 Справа № 1/107-07(3/110)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л.
суддів:Чимбар Л.О. (доповідача), Верхогляд Т.А.
при секретарі Гайдук Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Мирошниченко М.О., довіреність №1799 від 01.08.07
від відповідача : не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007 р. у справі № 1/107-07(3/110);
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”, м. Дніпропетровськ;
до комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс”, м. Дніпропетровськ;
про стягнення 266840 грн. 32 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007р. у справі № 1/107-07(3/110) (суддя Рудь І.А.) позов відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ)“Дніпрошина”, з урахуванням уточнень від 12.07.07р., задоволено, з комунального підприємства (далі-КП) із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” на користь позивача стягнуто 152635грн. 68коп. - пені, 73961грн. 37коп. –інфляційних втрат, 33453грн. 65коп.–3% річних, 2601грн. 91коп.–витрат по сплаті державного мита, 114грн. 99коп.–витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.
Не погодившись з рішенням суду, КП із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити ВАТ”Дніпрошина” в задоволенні позовних вимог. У поданій скарзі йдеться про порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник посилається на те, що вимоги товариства щодо збитків від інфляції у розмірі 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки на виконання наказу №3/110 від 31.10.2006р. на користь останнього з підприємства вже примусово стягнуто 73 961,37грн. збитків від інфляції та 33 576,23грн. 3% річних. Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги ВАТ”Дніпрошина” щодо стягнення пені, оскільки позивач не надсилав, а відповідач не отримував платіжних рахунків, згідно з умовами договору, до того ж актами звірки взаємних розрахунків за період дії договору, з’ясований, у тому числі, склад заборгованості, який не передбачає обов’язку сплати пені, цей факт, на думку підприємства, свідчить про згоду позивача з тим, що відповідальність за несвоєчасну оплату вищевказаних послуг несуть споживачі. Крім того скаржник вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений законом в один рік. Скаржник також вказує, що предметом договору є продаж теплової енергії виключно для потреб населення, а тому відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово- комунальні послуги” тимчасово забороняється нараховувати по розрахункам з 1 жовтня 1996р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово- комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію...). Дія цього закону поширюється на час до усунення Кабінетом Міністрів України причин, зазначених у ст. 1, і прийняття відповідного рішення Верховною Радою України, якою на момент розгляду справи судом, вказаний закон не скасований.
Скаржник вважає, що відповідальність за несвоєчасну оплату вищевказаних послуг позивачу несуть вищезгадані споживачі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду належить змінити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2004р. між ВАТ“Дніпрошина” та КП із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” укладено договір №1735/04/П купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір).
У пункті 2.1. договору сторонами обумовлено, що його предметом є продаж теплової енергії "Продавцем" (позивачем) "Покупцю" (відповідачеві) виключно для потреб населення.
Відповідно до п. 3.3 договору позивач зобов'язується передати відповідачеві на період з 15.10.2004р. по 15.04.2005р. теплову енергію на межі балансової належності між сторонами в орієнтовному обсязі 88 000 Гкал/рік, а відповідач - прийняти та оплатити теплову енергію згідно з умовами договору.
Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за теплову енергію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ“Дніпрошина” в наступному порядку: 25% від заявленого обсягу теплової енергії - до 10 числа звітного місяця; 25% від заявленого обсягу - до 20 числа звітного місяця; 30% від заявленого обсягу - до 30 числа звітного місяця. Кінцевий розрахунок - впродовж 5 банківських днів з моменту отримання платіжного розрахунку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2005р. у справі №9/195 встановлено, що за період з жовтня 2004р. до квітня 2005р. КП із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” передано теплової енергії та хімічно очищеної води на загальну суму 4894797грн. 90коп., за яку підприємство частково розрахувалося, сплативши 2973013грн. 70коп. та, у період вирішення спору судом, сплачено 199701грн. 18коп. У рішенні вказано, що позивач, на виконання п.5.1. договору, надав відповідачеві для проведення розрахунків, рахунки на загальну суму 4894797грн. 90коп. Вказане вище рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до заяви позивача про уточнення позовних вимог від 12.07.07 р., останнім, на прострочену КП із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс” суму, нараховано до стягнення з відповідача 152635грн. 68коп. пені, 73961грн. 37коп. інфляційних збитків, 33453грн. 65коп. 3% річних.
Апеляційний суд вважає рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 73961грн. 37 коп. інфляційних збитків, 33453грн. 65коп. 3% річних правильним, законним та обгрунтованим.
Необгрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки стягнення вказаних сум було здійснено на користь позивача державною виконавчою службою на підставі наказу, виданого згідно рішення господарського суду від 29.05.2206 року у справі №3/110. Вказане рішення господарського суду скасовано, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 73961грн. 37коп. інфляційних збитків, 33453грн. 65коп. 3% річних підлягають задоволенню з зарахуванням стягнень, здійснених виконавчою службою на підставі наказу, виданого згідно рішення господарського суду від 29.05.2206 року у справі №3/110.
Господарським судом обгрунтовано зроблено висновок про необхідність стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та правильно визначено її розрахунок та розмір. Однак, апеляційний суд вважає необхідним врахувати, що на час подання позову про стягнення пені, зобов”язання по договору з прострочкою, але виконані; відповідач здійснює продаж теплової енергії населенню, заборгованість якого перед відповідачем складала 5 248 410,16 грн. Вказані обставини є підставою для визначення нарахованого розміру пені надмірно великим, а тому цей розмір належить зменшити на 50%.
Вказане право на зменшення штрафних санкцій випливає зі змісту ст.233 ГК України і ст.551ЦК України та надане суду відповідно до ст.83 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області слід змінити, зменшивши суму пені до 76 317,84 грн., задовольнивши в цій частині апеляційну скаргу.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений законом в один рік не можуть бути прийняті до уваги, оскільки господарським судом правильно визначено нарахування пені в межах строку позовної давності, позивачем апеляційному суду наданий розрахунок пені (т.3 а.с.13-14), який перевірено в ході апеляційного розгляду і визнано апеляційним судом обгрунтованим.
В апеляційній скарзі відповідач вважає необґрунтованими вимоги ВАТ”Дніпрошина” щодо стягнення пені, оскільки позивач не надсилав, а відповідач не отримував платіжних рахунків, згідно з умовами договору. Вказані доводи спростовуються актами звірки взаєморозрахунків (т.1 а.с.26-40), з яких вбачається посилання сторін на платіжні доручення, згідно яких відповідач повинен був сплатити кошти за теплову енергію.
Посилання апеляційної скарги на те, що предметом договору є продаж теплової енергії виключно для потреб населення, а тому відповідно до Закону України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово- комунальні послуги” повинен бути звільнений від штрафних санкцій в виді пені, не може бути прийнято апеляційним судом з наступних підстав.
Апеляційний суд вважає, що застосування вказаного закону до даного спору є неправомірним, у зв”язку з тим, що спірні відносини ґрунтуються на договорі № 1735/04/П, в розділі 6 якого дві юридичні особи передбачили відповідальність за порушення договірних умов, а Закон України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” передбачає заборону нарахування та стягнення саме з громадян України, а не з юридичних осіб пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та плати за житлово- комунальні послуги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії “Теплотранс”, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007 р. у справі № 1/107-07(3/110) змінити в частині розміру підлягаючої до стягнення пені, зменшити розмір пені до 76 317,84 грн. та зменшити судові витрати по державному миту до 1837,33 грн., по витратам на інформаційно-технічне забезпечення до 80,48 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Зарахувати в рахунок стягнення сум 73961грн. 37 коп. інфляційних збитків, 33453грн. 65коп. 3% річних по рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2007 р. у справі № 1/107-07(3/110) стягнення інфляційних збитків та 3% річних, здійснених виконавчою службою на підставі наказу, виданого згідно рішення господарського суду від 29.05.06 року у справі №3/110.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Л.О.Чимбар
Суддя Т.А.Верхогляд