ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2008 Справа № 32/207
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Білецька Л.М., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Прокопець Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача –Богданов О.І., довіреність від 04 жовтня 2007 року б/н;
від відповідача –Третяк М.Л., довіреність від 17 грудня 2007 року № 52-16/78;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізоліт ЛТД”, м.Дніпропетровськ
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року у справі № 32/207
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізоліт ЛТД”, м.Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 430853 грн.57 коп.,
за заявою Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року у справі № 32/207 (суддя Загинайко Т.В.) визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2004 року у справі № 32/207, виданий на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2003 року про стягнення з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь позивача 212363 грн.32 коп. основної заборгованості, 4414 грн.18 коп. інфляційних витрат, 3907 грн.48 коп. 3% річних, 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвала, з посиланням на положення ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мотивована тим, що вимоги кредитора, які не були заявлені у справі про банкрутство відповідача, є погашеними, а зобов’язання ВАТ “Південний ГЗК” перед ТОВ “Ізоліт ЛТД” відповідно є припиненими.
Не погодившись з рішенням суду, позивач –ТОВ “Ізоліт ЛТД”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі позивач посилається на відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості, визнаної рішенням суду, що набрало чинності. Крім цього, стягувач зазначає про обов’язковість виконання рішення суду, а також про те, що положеннями Закону України “Про виконавче провадження” не передбачено повернення виконавчого документа чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідач –ВАТ “ПГЗК”, проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, ухвалу господарського суду вважає законною і обґрунтованою, просить залишити її без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити. У поданому відзиві зазначає, що оскільки позивачем, який є конкурсним кредитором, не заявлені вимоги у справі про банкрутство, то за ст.14 Закону № 2343 його вимоги є погашеними.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2003 року у справі № 32/207 стягнуто з ВАТ “Південний ГЗК” на користь ТОВ “Ізоліт ЛТД” 212363 грн.32 коп. основної заборгованості за договором, 4414 грн.18 коп. інфляційних витрат, 3907 грн.48 коп. 3% річних, 1700 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено /а.с.130-131 т.1/.
На виконання рішення суду господарським судом Дніпропетровської області 08 січня 2004 року виданий наказ /а.с.132 т.1/.
24 жовтня 2007 року боржником –ВАТ “Південний ГЗК” до господарського суду подано заяву від 11 жовтня 2007 року вих.№ 52-16/1209 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 117 ГПК України /а.с.1-3 т.2/.
В обґрунтування вказаної заяви боржник, з посиланням на ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначив, що не заявлені позивачем ТОВ “Ізоліт ЛТД” грошові вимоги у справі № Б/29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” вважаються погашеними, а тому обов’язок боржника є відсутнім і вважається припиненим.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення заяви ВАТ “Південний ГЗК”.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість в сумі 212363 грн.32 коп., стягнута рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2003 року у даній справі № 32/207 виникла у зв’язку з невиконанням боржником зобов’язань по оплаті вартості виконаних робіт у 2000 році.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2005 року за заявою ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут механізації праці в чорній металургії” порушено справу № Б29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. 11 березня 2006 року в газеті “Голос України” № 45 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК”, ухвалою від 10 серпня 2006 року господарським судом затверджено реєстр вимог кредиторів /а.с.41-43 т.2/. Цією ж ухвалою визнано погашеними вимоги кредиторів, які заявлені після спливу 30-ти денного строку з дня опублікування оголошення або не були заявлені взагалі. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року у справі №Б29/21/05 затверджено мирову угоду від 17 жовтня 2006 року та припинено провадження у справі /а.с.38-40 т.2/.
Стягувач ТОВ “Ізоліт ЛТД” у відповідності зі ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відносно боржника ВАТ “Південний ГЗК” є конкурсним кредитором, проте, із заявою про грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство до господарського суду не звертався, його не було включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого ухвалою господарського суду від 10 серпня 2006 року.
Відповідно до п.15 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст.14 Закону.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Як встановлено ч.2 ст.14 Закону, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Таким чином, вимоги ТОВ “Ізоліт ЛТД” до боржника в загальному розмірі 225502 грн.98 коп. за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2004 року у справі № 32/207 вважаються погашеними.
У відповідності з ч.ч.2, 4 ст.117 ГПК України господарський, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі якщо обов’язок боржника відсутній повністю або частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших підстав, господарський суд визнає наказ таким, що підлягає виконанню повністю або частково.
Отже, однією з підстав для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню є відсутність обов’язку боржника за наказом повністю або частково у зв’язку з його припиненням з інших причин, до яких слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що погашеними вимогами кредиторів визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов’язання або припинення зобов’язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
З урахуванням викладеного господарським судом зроблений правильний висновок про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 ГПК України та визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2004 року у справі №32/207 таким, що не підлягає виконанню.
При цьому судова колегія визнає необґрунтованими викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо чинності та обов’язковості виконання рішення суду, оскільки винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника у позовному провадженні не звільняє кредитора від обов’язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Також судова колегія відхиляє як необґрунтовані твердження позивача щодо відсутності підстав для повернення виконавчого документа та припинення чи закінчення виконавчого провадження, передбачених нормами Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки у даному випадку йдеться про застосування положень ст.117 ГПК України щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Як встановлено ч.2 ст.4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону про банкрутство, як спеціального нормативно-правового акта, у зв’язку з чим ст.117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону.
Крім цього, судова колегія вважає за необхідне відмітити про наявність правової позиції Верховного Суду України щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вимогами, які є погашеними на підставі ч.2 ст.14 Закону про банкрутство, висловленої в постанові від 02 жовтня 2007 року № 07/249 у справі № 6/73 за позовом ТОВ “Преобразователь-сервіс ЛТД” до ВАТ “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення 86869,48 грн. /а.с.19-20 т.2/.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103-105, 106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року у справі № 32/207 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізоліт ЛТД” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді Л.М.Білецька
І.М.Науменко