Справа № 2-320/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

22 квітня 2011 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі головуючого судді: Панченко О.О.,

при секретарі: Лисенко Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачки: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду міста Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, –

В С Т А Н О В И В:

  Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1, з яких 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,0387 га –для ведення особистого селянського господарства.

При цьому вона посилається на те, що вона є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку. У п.1 договору зазначено, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці належній Авдіївській міській раді. На час укладання договору КП БТІ виготовлено технічний паспорт, з якого вбачається, що земельна ділянка дорівнює 0,1387 га. У 2011 році вона вирішила подарувати належний мені будинок дочці, розпочала оформлення документів і з’ясувалося, що на земельну ділянку, на якій розташований будинок 30 жовтня 1997 року виданий державний акт на землю на ім’я ОСОБА_4. Ця особа 18 травня 1999 року подарувала належний йому за цією ж адресою житловий будинок своєму неповнолітньому сину ОСОБА_5. Саме у ОСОБА_5 позивачка придбала будинок. Звернутися до ОСОБА_4 немає можливості, бо його місце мешкання нікому не відоме, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

У державному акті на право приватної власності на землю без номеру виданому Авдіївською міською радою 30 жовтня 1997 року на ім’я ОСОБА_4 визначено цільове призначення земельної ділянки –0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства. Під час дарування та купівлі-продажу цільове призначення житлового будинку та господарських будівель не змінювалося, також не змінилося і цільове призначення земельної ділянки площею 0,1387 га.

Отже, право власності на земельну ділянку від ОСОБА_4 до його сина ОСОБА_5 перейшло 18 травня 1999 року, а право власності на земельну ділянку від ОСОБА_5 до позивачки перейшло 08 вересня 1999 року. За таких обставин, єдиним виходом є у судовому порядку визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1, з яких 0,10 га має цільове призначення –будівництво та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і 0,0387 га –ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі договору, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з’явилася, в матеріалах справи є заява про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд, вислухав пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних обставин.

Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового від 08.09.1999 року посвідченого Авдіївською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2481 ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.6). Відповідно до п.1 договору зазначено, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці належній Авдіївській міській раді (а.с.6).

На час укладання договору КП БТІ виготовлено технічний паспорт, з якого вбачається, що земельна ділянка дорівнює 0,1387 га (а.с.7-9).

Як вбачається з пояснень представника позивача, 22.11.1999 року ОСОБА_3 прописалася до будинку і мешкає в ньому постійно, використовуючи ділянку за призначенням. У 2011 році вона вирішила подарувати належний їй будинок дочці, розпочала оформлення документів і з’ясувалося, що на земельну ділянку, на якій розташований будинок 30 жовтня 1997 року виданий державний акт на землю на ім’я ОСОБА_4 (а.с.12). Ця особа 18 травня 1999 року подарувала належний йому за цією ж адресою житловий будинок (п.1 договору купівлі-продажу) своєму неповнолітньому сину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження  НОМЕР_1 видане 03.02.1984 року Авдіївською міською радою м.Ясинувата Донецької області). Саме у ОСОБА_5 позивачка придбала будинок.

Звернутися до ОСОБА_4 немає можливості, бо його місце мешкання нікому не відоме, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Відповідно до п.4  Заключних та перехідних положень ЦК України, що діє на теперішній час, до цивільних правовідносин, що виникли до набрання чинності Цивільного кодексу у редакції 2003 року, застосовуються положення раніше діючого законодавства.

На час укладання договору дарування житлового будинку від ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та подальшого укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 діяли норми Земельного кодексу України у редакції 1990 року та норми Цивільного Кодексу України у редакції 1963 року. При цьому ст. 30 ЗК України встановлювала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами  переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

У державному акті на право приватної власності на землю без номеру виданому Авдіївською міською радою 30 жовтня 1997 року на ім’я ОСОБА_4 визначено цільове призначення земельної ділянки –0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,0387 га для ведення особистого підсобного господарства.

Під час дарування та купівлі-продажу цільове призначення житлового будинку та господарських будівель не змінювалося, також не змінилося і цільове призначення земельної ділянки площею 0,1387 га.

За ст. 128 ЦК України у редакції 1963 року, що діяла на час укладення двох договорів, право власності на майно у набувача виникало в момент передачі йому майна за договором.

Отже, право власності на земельну ділянку від ОСОБА_4 до його сина ОСОБА_5 перейшло 18 травня 1999 року (момент укладення договору дарування, де зазначено, що один подарував, а другий прийняв у дар житловий будинок).

Право власності на земельну ділянку від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 перейшло 08 вересня 1999 року (день укладення договору купівлі-продажу, бо вказано, що один продав, а інший купив житловий будинок на цій земельній ділянці).

Таким чином, суд вважає можливим встановити факт, що під час укладання договору дарування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 18 травня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до останнього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1, визнати, що під час укладання 08 вересня 1999 року договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та позивачкою, до неї перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1 та визнати за позивачкою право власності на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1, з яких 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,0387 га –для ведення особистого селянського господарства.

На підставі ст.ст.128 ЦК України (у редакції 1963 року), ст..30 ЗК України (у редакції 1990 року), керуючись 10, 57, 60, 130, 174, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно –задовольнити.

Встановити факт, що під час укладання договору дарування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 від 18 травня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до останнього перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1.

Визнати, що під час укладання 08 вересня 1999 року договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, до останньої перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року право власності на нерухоме майно у вигляді земельної ділянки площею 0,1387 га за адресою АДРЕСА_1, з яких 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та 0,0387 га –для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: