Справа №  1-22/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 травня 2011 року                                                                                      м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

          Головуючого –судді: Бельмега М.В.   

          секретаря : Сусак В.М.

          з участю прокурора : Медведчука Д.П.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Зелене, Верховинського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, гр.України, освіта середня, одруженого, не працюючого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого ,

за ч.2 ст.121 КК України,  -

                                                           В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 скоїв вбивство, вчинене через необережність.   

          Органами досудового слідства ОСОБА_1  звинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 121 ч. 2 КК України. Однак під час розгляду справи в суді прокурор змінив обвинувачення і перекваліфікував дії ОСОБА_1 на ч.1 ст.119 КК України.

          Злочин вчинено за наступних обставин:

- 20 жовтня 2004 року в кінці дня в селі Шибене Верховинського району Івано-Франківської області  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбавши пляшку горілки, прийшли до  будинку  ОСОБА_3 та спільно з останнім почали на кухні розпивати спиртне.  Через деякий час до кухні із спальні будинку ОСОБА_3 вийшов ОСОБА_4, який по часу раніше був зайшов до ОСОБА_3 та заснув у його спальні. Маючи при собі пляшку із самогоном ОСОБА_4 поставив її на стіл та приєднався до компанії.  Незадовго після  ОСОБА_4 до будинку ОСОБА_3 прийшов його сусід ОСОБА_5, який теж присів за стіл. Під час розпивання спиртного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла суперечка в ході якої ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 рукою в область обличчя. Втрутившись в цю суперечку  ОСОБА_4 почав вмовляти їх припинити сварку. Будучи присутнім при цьому та також вступивши в цей конфлікт  ОСОБА_1 того ж дня, а саме, 20 жовтня 2004 року біля 19 години знаходячись в житловому будинку ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, не передбачаючи суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен і міг їх передбачити, проявивши злочину недбалість, під час словесної сварки з ОСОБА_4, наніс удар кулаком руки в область голови останнього, від чого той упав на підлогу через відчиненні двері до сусідньої  кімнати, ударившись, при цьому, грудною кліткою. В подальшому намагаючись уникнути продовження конфлікту господар будинку ОСОБА_3 почав вигонити всіх на вулицю, в результаті чого ОСОБА_5, та пізніше ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 покинули будинок ОСОБА_3 В ночі на 21 жовтня 2004 року потерпілий ОСОБА_4 з отриманими тілесними ушкодженнями прийшов до житлового будинку ОСОБА_5, який проживав по сусідству із ОСОБА_3 де і попросився на нічліг. Заночувавши в будинку ОСОБА_5 та пробувши там  впродовж дня 21.10.2004 року ОСОБА_4 знову залишився ночувати із-за неспроможності самостійно пересуватись внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. Проснувшись  ранком 22.10.2004 р. біля 08:00 год. в своєму будинку ОСОБА_5, виявив ОСОБА_4 мертвим на підлозі поряд з пічкою. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 96-Е від 01.12.2004 року смерть ОСОБА_4 наступила від тромбоемболії легеневої артерії, яка розвинулась внаслідок закритої травми грудної клітки з переломами ребер справа, розривом правої легені.    

В судовому засіданні підсудний, ОСОБА_1, хоча вини у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.119 КК України не визнав, однак просить закрити кримінальну справу щодо нього за ч.1 ст. 119 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Суд вислухавши учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи вважає клопотання підсудного ОСОБА_1 підставними і такими, що підлягає до задоволення із наступних підстав:

          Як вбачається із постанови від 23.10.2004 року (Том 1 а.с.1 ) начальником СВ Верховинського РВ УМВС Дреслюк Р.Ю. порушено кримінальну справу по факту спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягло смерть потерпілого, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. 26.10.2004 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України (Том 1 а.с. 38).   

          Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.119 КК України кваліфіковано вірно, так як останній вчинив вбивство, вчинене через необережність.

          Згідно санкції ч.1 ст.119 КК України передбачено покарання у вигляді: позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. Відповідно до п. 3  ст. 12 КК України даний злочин являється середньої тяжкості.

          Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, в зв”язку із закінченням строку давності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п"ять років —у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, підсудним ОСОБА_1 злочин скоєно фактично 20 жовтня 2004 року, а справу порушено 23.10.2004 року , тобто на момент розгляду справи пройшло більш як п’ять років, що дає суду підстави для задоволення клопотання прокурора та підсудного в частині звільнення останнього від кримінальної відповідальності в зв’язку із закінченням строку давності .

          Відповідно до вимог ч.2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

          В силу вимог п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України  "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 р. N 12 встановлено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Відповідно до ст. 111 КПК таке звільнення є обов'язковим.

          Пленум Верховного Суду України у постанові "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23 грудня 2005 р. N 12 роз'яснив, що згідно з ч. 2 ст. 44 КК вирішення питання про закриття справи у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності покладено виключно на суди, які повинні діяти в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, коли це є правом, а не обов'язком суду, він повинен вирішувати під час судового розгляду з дотриманням порядку, встановленого ст. 282 КПК, незалежно від того, надійшла справа до суду з постановою про її закриття чи з обвинувальним висновком.

           Враховуючи наведене суд вважає клопотання підсудного ОСОБА_1 про закриття кримінальної справи відносно нього за ч.1 ст. 119 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення винної особи до кримінальної відповідальності підставним та доведеним в судовому засіданні.  

          На підставі наведеного ч.1 ст. 49 КК України , керуючись ст. 11-1, 237, 244, 248 КПК України, суд , -

                                                         П О С Т А Н О В И В :

          Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 119 КК України у зв»язку із закінченням строків давності притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, а провадження в кримінальній справі закрити.

          Запобіжний захід щодо підсудного ОСОБА_1 залишити без змін  - підписку про невиїзд до вступу постанови суду в законну силу .  

          На постанову  суду протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до  Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд.

          СУДДЯ: