Справа №  2-а-3406/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 травня 2011 року                                                                                      м. Косів

         Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі про визнання дій управління ПФУ в Косівському районі неправомірними, зобов’язання здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,

                                                                                  в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з даним позовом.

          Позивач в судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує, а справу просить розглядати у його відсутності.

Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач відноситься до категорії “діти війни”, а тому відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалося, вважає, що такі дії відповідача слід визнати неправомірними та зобов’язати управління ПФУ в Косівському районі здійснювати йому щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача, Дідух Н.М., в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності та заперечення на адміністративний позов. В обгрунтування вказує, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, у ч.3 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а отже цей мінімальний розмір не може поширюватися на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, в тому числі й при обчисленні підвищення “дітям війни”відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”. Встановлено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”, до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, - підвищення виплачується згідно Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, на підставі якої позивачу й виплачувалась надбавка як “дитині війни". Також, згідно ч.2 ст.5 КАСУ провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а тому вимога про здійснення виплати в подальшому є безпідставною, так як відсутній факт порушення прав позивача в майбутньому. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.ст.99,100 КАС України.  

          Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  відповідно до ст. 1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195-ІV від 18.11.2004 року є дитиною війни, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1, та пенсійним посвідченням, в яких зазначено дату його народження, ІНФОРМАЦІЯ_1   

В силу ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Після внесення до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, змін рядом законів, її було викладено в новій редакції, якою передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (яка відповідно до ст. 14 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”була встановлена в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Проте, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07 2007 року та 22.05 2008 року були визнанні неконституційними положення статтей, які вносили вищенаведені зміни до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”. А оскільки рішення Конституційного суду України зворотної дії в часі не мають, то правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто було відновлено право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Суд визнає безпідставними доводи відповідача, викладені в запереченні на адміністративний позов про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем гарантованого ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”права на отримання підвищеного розміру пенсії, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком. Обчислення ж підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМ України N 530 від 28 травня 2008 року, а не з розміру, встановленого ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" (і відповідно ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”), є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами. А тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" слід застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".

В силу ч.1 ст.107 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом, несуть відповідальність згідно із Законом. Таким чином, для покладення на органи Пенсійного Фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, неодхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії. За таких обставин, суд вважає, що відмова управління ПФУ в Косівському районі в перерахунку та виплаті позивачу надбавок і пільг до пенсії за віком в розмірах встановлених вищенаведеними законами України, є протиправною та безпідставною.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії здійснює Пенсійний фонд України в особі управління ПФУ в Косівському районі, у виконанні яких відповідач безпідставно відмовив, то позовні вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії управлінням ПФУ в Косівському районі згідно до вимог ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, - слід задоволити та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеного ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, законодавцем змінено приписи щодо правових наслідків пропуску строку звернення до суду. Чинними положеннями ч.1 ст.100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. В своїй позовній заяві, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом, однак ним не надано суду жодних доказів щодо поважності причин пропуску даного строку, а тому, позовні вимоги слід задоволити в частині здійснення перерахунку та виплати протягом 6 місяців до дня звернення з позовом до суду, тобто з 28.10.2010 року по день розгляду спрви в суді –по 13.05.2011 року.   

Щодо зобов’язання відповідача здійснювати нарахування та виплату в подальшому, то така вимога є безпідставною, так як відсутній факт порушення прав позивача в майбутньому, оскільки згідно ч.2 ст.5 КАСУ провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі наведеного ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст.3, 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.28,107 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та  керуючись ст.ст. 158-163 КАС України,  суд,-

                                                       П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково. Визнати дії управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, - неправомірними.

          Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”за період з 28.10.2010 року по 13.05 2011 року із врахуванням ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”та виплачених сум.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                          Турянський І.Є.