ПОСТАНОВА

                                                                  Іменем України

Справа №  2-а-520/11

   20.05.2011                                                                                                    м.Іршава

 Суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Маркович І.І., дослідивши форму та зміст позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману суму щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», –

В С Т А Н О В И В :

                   05 травня 2011  року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі, посилаючись на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-ІУ (далі - Закон 2195) він належить до соціальної категорії "дитина війни". Згідно ст. 6 Закону 2195 з січня 2006 року  має  право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Така допомога йому не виплачувалася, він звертався до відповідача із заявою здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2008 року по 05.05.2011 року, на що отримав відмову, просить суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплатити недоотриману суму щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за період з 01 січня 2008 року в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком для осіб, що втратили працездатність, зобов’язати управління Пенсійного Фонду України Іршавського району Закарпатської області в подальшому здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, що встановлена на момент виплати.

Ухвалою Іршавського районного суду від 06 травня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.01.2008 року по 04.11.2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем піврічного строку звернення до суду встановленого ст. 99 КАС України.

                Позиція відповідача викладена в запереченні на адміністративний позов, де  відповідач  позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ, у відповідності з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про держбюджет України на 2007 рік". Стаття 7  Закону 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом 2195 передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду відсутні. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, отже немає підстав для задоволення вимог щодо стягнення з відповідача  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, таким чином в 2006 році виплата соціальної допомоги “дітям війни” не проводилась у зв’язку з відсутністю механізму їх проведення та коштів передбачених у Державному бюджеті України, а в 2007 році таке підвищення проводилось тільки тим дітям війни, які визнані інвалідами, що встановлено ст.. 111 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, також 23 квітня 2008 року КМУ прийнято  постанову “Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій”, якою встановлено, що пільги, компенсації та гарантії зазначені в пунктах 22, 38, 40, 41, 45, 49, 52, 61, 67, 68, 72, 77, 78, 82, 84, 94 розділу 2 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, надаються у порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою, тобто чіткого механізму надання пільг дітям війни не встановлено, ЗУ “Про державний бюджет на 2009-2011”роки чіткого механізму надання пільг дітям війни , так і не встановлено, оскільки позивач не є інвалідом, отже згадане підвищення пенсії за період з  05.11.2010 року не може виплачуватися, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

           Відповідно до ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку скороченого провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

                 Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного :

                 Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195 –ІY. Відповідно до ст. 6 цього закону позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 ЗУ “Про Державний бюджет на 2007 рік” дію статті 6 Закону України № 2195 –ІY було зупинено, як було зупинено цю норму в 2006 році ЗУ “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України на 2006 рік”. Пунктом 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" текст статті 6 "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, а саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

                Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадянам) визнано таким, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”.

                  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік".

                 Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

              Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

                Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3  Закону України № 2195 –ІY, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

               Стосовно виплати державної соціальної допомоги позивачу ОСОБА_2 за період з 05 листопада 2010 року по 20 травня 2011 року, у відповідача не було підстав для невиконання вимог  ст. 6 Закону України № 2195-Y щодо підвищення пенсії дітям війни на 30 % мінімальної пенсії за віком.  Статтею 70 Закону України “Про держаний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

                   Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-1Удалі Закон 1058\ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

               При цьому, ч.3 ст. 28 цього  ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

                Однак, враховуючи той факт, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на пропозицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищенням дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої  Закону України № 2195 –ІY, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру місячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

               Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195 –ІY не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного закону.

              Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України” Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управлінням УПФ України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням ПФУ за місцем проживання позивачів є управління ПФУ в Іршавському районі. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що саме управління ПФУ в Іршавському районі є належним відповідачем по даній справі.

                     Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснювати  нарахування та виплачувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  в подальшому у повному обсязі протягом усього часу дії ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині, виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Захисту підлягає порушене право, якщо таке мало місце до ухвалення постанови. Постанова, яка ґрунтується на припущеннях про можливість порушення прав після її ухвалення є незаконною, як і обрання судом способу захисту порушення прав на майбутнє.

                      За таких обставин, суд приходить до висновку  що управління Пенсійного фонду в Іршавському районі слід зобов’язати здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 05 листопада 2010 року по 20 травня 2011 року (день постановлення рішення суду), з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.

                Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 86, 159, 160, 163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -   

 ПОСТАНОВИВ:

                  Позов задовольнити  частково.

            Визнати дії Управління Пенсійного Фонду  України у Іршавському районі по відмові у нарахуванні позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни неправомірними.

           Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Іршавському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05 листопада 2010 року по 20 травня 2011 року.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Іршавському районі на користь ОСОБА_1  3,40 грн. в повернення витрат по оплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

              Апеляційна скарга на постанову суду  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іршавський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                          І.  І.  Маркович