2-365/11

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.                                                                             Магдалинівський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді –Новік Д.І.

               при секретарі –Дровозюк О.В.

за участю: представника позивача –адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Мар’ївської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що 03 березня 2009 року його батько ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_4 подарував йому належний їм житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 Даний договір дарування був посвідчений нотаріально та 09 квітня 2009 року був зареєстрований в «Магдалинівському БТІ». ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП б/н виданого на ім'я ОСОБА_3, останньому у приватну власність була надана земельна ділянка площею 0,81 га, що розташована на території с. Мар'ївка Мар'ївської сільської ради Магдалинівського району, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд  та ведення особистого підсобного господарства, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1832 від 20 лютого 1997 року та в зв'язку з тим, що на момент оформлення договору дарування житлового будинку та господарських споруд йому не було відомо, що дана присадибна земельна ділянка приватизована, а відповідно до ст.120 Земельного Кодексу та ст. 377 ЦК України він як особа, що набула право власності на житловий будинок набуває право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни її цільового призначення, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивачки –адвокат ОСОБА_1, що діє на підставі договору про надання послуг представника від 11 квітня 2011 року,  в судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду 13 квітня 2011 року надійшла заява, згідно якої просить справу розглянути в її відсутність, позов визнають повністю та просить розглянути справу в їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2009 року батько позивача ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_4 подарував позивачу ОСОБА_2 належний їм житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 4-5). Даний договір дарування був посвідчений нотаріально та 09 квітня 2009 року був зареєстрований в «Магдалинівському БТІ»(а.с. 6), де власником нерухомого майна є позивач –ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 (а.с. 8) та ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 (а.с. 9). Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП б/н виданого на ім'я ОСОБА_3, останньому у приватну власність була надана земельна ділянка площею 0,81 га, що розташована на території с. Мар'ївка Мар'ївської сільської ради Магдалинівського району, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд  та ведення особистого підсобного господарства, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1832 від 20 лютого 1997 року (а.с. 10) та в зв'язку з тим, що на момент оформлення договору дарування житлового будинку та господарських споруд позивачу не було відомо, що дана присадибна земельна ділянка приватизована, і відповідно до  того, що він як особа, що набула право власності на житловий будинок набуває право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані без зміни її цільового призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності здобувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором, при цьому якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідною для їх обслуговування.       

В судовому засіданні беззаперечно встановлено факт набування позивачем права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по договору дарування, який розміщений на присадибній земельній ділянці площею 0,81 га наданої в приватну власність відчужувачу житлового будинку ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП б/н виданого на ім'я ОСОБА_3, що розташована на території с. Мар'ївка Мар'ївської сільської ради Магдалинівського району, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1832 від 20 лютого 1997 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, враховуючи, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований на приватизованій присадибній ділянці і тому має право для набуття права власності на неї, позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку обґрунтовані та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд вважає, що є всі законні підстави задовольнити позов, оскільки згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Дане рішення суд ухвалює в рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих доказів (ст.ст. 57-66 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 174, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на приватизовану присадибну земельну ділянку площею 0,81 га, розташовану по АДРЕСА_1 передану у власність померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП б/н зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД №1832 від 20 лютого 1997 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі проголошення рішення у відсутності особи, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий                                                                                          Д.І. Новік