Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Корніюк А.П., П’єнти І.В.
при секретарі Джафаровій Т.Б.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі на рішення Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 до управління Пенсійного Фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії як дітям війни.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
Позивачі, звертаючись в суд з позовами, вказували, що відносяться до категорії „діти війни” та відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року мають право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивачі просили зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі перерахувати розмір їх пенсії із врахуванням 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року та зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати дану доплату.
Рішенням Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі здійснити позивачам перерахунок пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2010 року, з врахуванням підвищення, як дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Крім цього, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі виплачувати позивачам підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з рішенням, управління Пенсійного фонду в Білогірському районі оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове про
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Герасимчук Н.П. Справа № 22а-2579
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 10.3.1
відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
При цьому апелянт посилається на те, що судом не в повній мірі з’ясовані дійсні обставини, що мають значення по справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Апелянт вказує, що виплати надбавки дітям війни здійснюються виключно за рахунок коштів державного бюджету який не передбачив фінансування 30% надбавок до названих пенсій. Крім того апелянт вказує, що розмір мінімальної пенсії також законодавчо невизначений. А в зв’язку з цим в діях УПФ не вбачається будь-яких порушень законодавства оскільки виплати позивачеві проводилися у відповідності із постановою КМУ
№ 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року п. 8 який передбачає надбавки дітям війни з 22 травня 2008 року в розмірі 48.1 грн. з 01 липня 2008 року –48.2 грн., з 01 жовтня 2008 року –49.8 грн.
На думку апелянта позовні вимоги за 2009-2010 рік також не можуть підлягати задоволенню оскільки на цей період положення п. 8 постанови КМУ № 530 не змінювалось і
в цей період дітям війни виплачувались надбавки в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб що втратили працездатність.
У відповідності зі ст. 1 Закону України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, справи розглянуті судами першої інстанції в порядку, визначеному ЦПК України, розглядаються судами апеляційної інстанції у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі не з’явилися, про день, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в зв’язку з чим в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивачі являється дітьми війни в розумінні ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону мають право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” (ст. 111) було обмежено застосування доплати лише щодо інвалідів і в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, іншим „дітям війни” доплата не передбачена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа 1-29/2207) названа норма була визнана неконституційною, а тому дія ст.6 Закону №2195 була відновлена і надбавки названим категоріям громадян підлягають стягненню за період з 09.07.2007 року по 31.11.2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не може бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року і по даний час спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведені обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Однак, правильно застосувавши норми матеріального права, су першої інстанції, задовольняючи вимогу позивачів щодо зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати позивачам пенсію відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, порушив приписи ст. ст. 2 і 104 Кас України, оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин і суди не можуть наперед визнавати протиправність дій суб’єктів владних повноважень.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення нової постанови, якою слід скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача підвищити позивачам пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах передбачених законом і постановити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в частині зобов’язання здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах передбачених законом.
Керуючись Законом України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі задовольнити частково.
Рішення Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року скасувати і постановити нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі здійснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перерахунок пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 2 серпня 2010 року, з врахуванням підвищення, як дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун