Справа № 22а-3794/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Корніюк А.П., П’єнти І.В.
при секретарі Лапко Ю.В.
за участю: представника ОСОБА_1- ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року по справі ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про перерахунок пенсії.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
17.08.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд. Він вказував, що належить до І категорії осіб, які приймали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС і має ІІ групу інвалідності. В даний час він отримує пенсію по інвалідності, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року. Разом з тим розмір призначеної йому пенсії не відповідає вимогам закону.
В зв’язку з цим, позивач просив визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду в м. Хмельницькому в проведенні перерахунку та здійсненні виплати державної та додаткової пенсії учаснику ліквідації аварії Чорнобильської АЕС 1 категорії, інваліду ІІ –групи у розмірах виплата яких передбачена ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати усунути порушення закону, провівши відповідні перерахунки та здійснити виплату з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії у розмірах державної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії –75% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано дії неправомірними та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, визначивши державну пенсію в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, завдану здоровю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 04 серпня 2010 року.
При цьому, суд виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами. При визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на думку суду, застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Не погоджуючись з даним рішенням суду управління Пенсійного фонду України в м.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Бондар В.В. Справа № 22а-3794
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 10.3.2
Хмельницькому оскаржило його в апеляційному порядку. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить рішення скасувати і винести нове, яким в позові відмовити.
Апелянт вказує, що Законами України не визначено величини мінімальної пенсії за віком, а тому при визначенні розміру пенсій Пенсійний фонд виходить з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету”, згідно якої розрахунок пенсії для „чорнобильців” проводить виходячи з розміру 19,91 грн. В зв’язку з визнанням неконституційним положення Закону України „Про держаний бюджет України на 2008 рік” щодо пенсій постраждалим від аварії в Чорнобилі, позивач вважає, що в даний час обчислення пенсій названій категорії громадян регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Апелянт також посилається на те, що суд не визначив, який нормативний документ застосовується в даному випадку і яке визначення пенсії за віком має бути застосована при обчисленні зазначених виплат. Оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на дані випадки, на його думку, не розповсюджується.
У відповідності зі ст. 1 Закону України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, справи розглянуті судами першої інстанції а порядку, визначеному ЦПК України, розглядаються судами апеляційної інстанції у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Позивач перебуває на обліку в УПФ і на підставі ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю.
З травня 2006 року розрахунок пенсій позивачу здійснювався УПФ виходячи із розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на час виникнення спірних відносин постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»(далі –Постанова № 1).
З 1 липня 2008 року державна пенсія виплачувалась позивачу в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»(далі –Постанова № 654).
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною 4 статті 54 і статтею 50 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних відносин) в усіх випадках розмір державної пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам ІІ групи, –у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до статей 50 і 54 Закону № 796-ХІІ, згідно яких особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір їх державної пенсії не може бути нижчим 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статей 50 і 54 Закону № 796-ХІІ у попередній редакції, які у 2009-2010 роках не змінювались.
Отже, з 18 травня 2006 року до 31 грудня 2007 року і 22 травня 2008 року інвалідам ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1, розмір державної пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має виплачуватись в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невиплату позивачу державної і додаткової пенсій у належних розмірах. В цій частині дії УПФ є неправомірними.
При цьому суд вірно виходив з того, що встановлені Постановою № 1, Постановою № 530 і Постановою № 654 розміри цих пенсій не відповідають розмірам, визначеним ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору підлягає застосуванню саме цей Закон.
Доводи УПФ щодо нарахування та виплати пенсій в межах бюджетних асигнувань не заслуговують на увагу.
Відсутність бюджетного фінансування пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Є безпідставними посилання відповідача на неврегульованість механізму реалізації положень Закону № 796-ХІІ в частині визначення критерію розрахунку пенсій.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону № 1058-ІV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює визначеному законом прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону № 1058-ІV. Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись Законом України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун