ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р.                                                         Справа № 64/81-10

Колегія суддів  у складі:                    

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників:

позивача  - ОСОБА_1 (за довіреністю № 498 від 16.03.2011 р.),

3-я особа  - ОСОБА_2 (особисто, НОМЕР_1),

відповідача  -  ОСОБА_3 (за довіреністю № 172 від 03.03.2011р).; ОСОБА_4  (адвокат); ОСОБА_5  (голова СФГ  "Ера"),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1267Х/3-11)  на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2011р. у справі № 64/81-10

за позовом  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача  - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, смт. Шевченково Харківської області

до Селянського (фермерського) господарства "Ера", с. Огурцівка Шевченківський р-н Харківської області

про   стягнення 27 500,00 грн.,

встановила:

  У лютому 2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Ера" боргу у розмірі 27500,00грн. за договором позики від 17.03.2008р., укладеним між сторонами та за домовленістю сторін від 20.03.2008 року. Крім того, просила судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 березня 2011 року у справі № 64/81-10 (суддя Добреля Н.С.) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи.

Позов задоволено повністю.

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Ера" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 27 500,00грн., 275,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано правомірністю і обґрунтованістю позовних вимог та доведеністю матеріалами справи.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 01 березня 2011 року у даній справі  скасувати у повному обсязі, прийняти нове рішення. Свою скаргу відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що договір позики був незаконно та фіктивно складений під впливом омани відповідача, як голови СФГ «Ера». Підтвердженням того, що дійсно грошові кошти не були отримані відповідачем від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 є те, що вони не надходили до каси господарства та не були зараховані на рахунок СФГ «Ера», доказом чого є довідка Шевченківського відділення ПАТ КБ ПриватБанк Харківського ГРУ.  Сам по собі  факт підписання     сторонами тексту договору,  без передачі грошей, не породжує у позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей. Отже, при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було встановлено факту передачі грошових коштів  ФОП ОСОБА_6  СФГ «Ера», і за таких обставин суд помилково дійшов  висновку про укладання договору позики. Позивач не надав суду доказів внесення грошових коштів в касу позичальника, встановлених умовами Договору і діючим законодавством України.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у  судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, у зв‘язку з чим просить залишити її  без задоволення. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно обґрунтоване і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, на цій підставі просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні пояснив, що його позиція повністю співпадає з позицією  позивача, проти вимог апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

В судовому засіданні 18.05.2011.р. відповідач заявив усне клопотання про призначення у даній справі  судово-почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що на вирішення експертів при проведені попередньої експертизи не було поставлено питання, ким  складалася розписка, оскільки голова СФГ «Ера»її не писав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача, відповідача та третьої особи, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики (безпроцентної) б/н (далі Договір). Згідно з предметом зазначеного Договору, позивач в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надав відповідачу безпроцентну позику, а останній зобов'язався використати її та повернути позику у визначений цим Договором термін (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору сума позики становить 28 000,00 грн., а строк надання позики складає 185 днів з моменту надходження коштів у касу відповідача (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. договору, метою надання позики відповідачу є проведення сільськогосподарських робіт

Позивач зобов'язався надати позику в 3-денний строк з моменту підписання цього Договору (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору, сторони встановили, що позика надається у безготівковому порядку, шляхом передачі грошових коштів у розмірі позики до каси відповідача.

Згідно з п. 4.5. Договору  позика відповідачем повертається у готівковому порядку позивачеві.

Згідно з п. 6.1. Договору забезпеченням зобов'язань відповідача за цим Договором є нежитлові будівлі загальною площею 852,9 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать відповідачу на праві приватної власності.

Згідно з п.2.2. Договору, строк, визначений п.2.1. Договору  - 185 днів з моменту надходження грошових коштів до каси відповідача, може бути продовжений у разі згоди сторін. І сторонами правочину було погоджено, що строк повернення позики становить рік - з 20.03.2008р., тобто - до 20.03.2009р.

20.03.2008 року на виконання умов Договору, позивач надав відповідачеві позику в сумі 27 500,00 грн. зі строком повернення в один рік. Про що керівник господарства відповідача - ОСОБА_5 склав розписку, що є невід'ємною частиною Договору, та якою підтвердив факт отримання позики від позивача.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу надану позику в сумі 27 500,00 грн. до 20.03.2009 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та відповідачем 17.03.2008 року було укладено інші договори позики, крім наявного у матеріалах справи Договору позики. Отже, відповідачем позика не повернута, факт отримання позики  від позивача відповідачем заперечується, тому Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 змушена була звернутися до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу   України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Твердження відповідача про те, що підпис у Договорі позики від 17 березня 2008 року  та в розписці до цього Договору  виконано не ОСОБА_5 підставно визнаний місцевим господарським судом таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2011 року № 9126, зазначено, що  підписи від імені ОСОБА_5  в двох примірниках договору позики від 17.03.2008 року в графі "Заемщик" в рядку "М.П" (ар. спр. 33,84) виконані ОСОБА_5 Підписи від імені ОСОБА_5 в розписці від 20.03.2008 року (арк. спр. 85), розташований в рядку "Заемщик"  Директор СФГ Ера ОСОБА_5, виконані ОСОБА_5.

Як  вірно встановлено судом першої інстанції, даний висновок експерта викладений чітко, ясно та надані відповіді на всі питання поставлені судом, а отже - усі підписи на документах належать саме ОСОБА_5, тому питання, поставлені судом, були вирішені і висновок експертизи від 31.01.2011 року № 9126 був правомірно прийнятий судом у якості належного доказу у справі.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вказані норми Цивільного кодексу   України кореспондуються із положеннями частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з Договору позики, він оформлений у формі єдиного документу, підписаний належними особами сторін та з його змісту вбачається, що сторони досягли усіх істотних умов, що вимагаються до договорів даного виду.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів того, що спірний Договір підписаний не тими особами, які зазначені у ньому.

Крім того, статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (частина 2).

Про схвалення Договору позики сторонами свідчать ті факти, що позивачем позика була надана, а відповідачем прийнята, про що свідчить вищезазначена розписка від 20.03.2008р.. Дана розписка, надана керівником відповідача є невід'ємною частиною Договору та посвідчує реальне передання відповідачу визначеної Договором грошової суми. І твердження відповідача про неодержання грошей та посилання на довідку Шевченківського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк»Харківського ГРУ жодним чином не спростовує правильності висновку суду першої інстанції, а тільки вказує на неналежне ведення відповідачем бухгалтерського обліку та свідчить про можливе ухилення від оподаткування.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що сторонами не надано суду жодних доказів того, що вище досліджений рух коштів щодо надання позики відбувався не на підставі Договору позики. Жодного правового та економічного обґрунтування руху цих коштів на якихось інших підставах сторонами не наведено.

Статтею 204 Цивільного кодексу   України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що недійсність Договору позики прямо встановлена законом (цей правочин є нікчемним) або останній визнаний недійсним у судовому порядку (як фіктивний, удаваний чи з інших підстав).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу  України.

Частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,  встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач в порушення зазначених норм та умов Договору позики своє зобов'язання щодо своєчасного повернення позики згідно з умовами цього договору не виконав.

При цьому колегія суддів доводи відповідача про необізнаність останнього про укладення Договору позики, складання розписки і як наслідок неотримання від позивача позики  відхиляє як такі, що спростовуються вищезазначеними наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи те, що факт наявності у відповідача заборгованості за неповернутою позикою в сумі 27 500,00грн. СФГ   "Ера" належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач є неналежним позивачем у справі, оскільки ФОП ОСОБА_6 07 грудня 2008 року письмово повідомила відповідача про укладення договору уступки права вимоги боргу за Договором позики, колегія суддів не приймає, оскільки зазначений лист не тягне за собою настання правових наслідків, так як договір уступки права вимоги боргу за Договором позики ФОП ОСОБА_6 з іншою особою укладено не було.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання відповідача про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи, оскільки, як вказувалось вище, існуючий висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31.01.2011 року № 9126 виконано компетентною організацією, йому надана судом всебічна, повна та об’єктивна оцінка на підставі чого прийнятий у якості належного та допустимого доказу у справі, який має значення для її вирішення.

Вирішуючи ж в судовому засіданні 18.05.2011.р. питання щодо заявленого відповідачем усного клопотання про призначення у справі  судово-почеркознавчої експертизи, колегія суддів виходить з пояснень ФО-П ОСОБА_2, який підтвердив складання ним тексту розписки власноручно, окрім її підпису керівником СФГ «Ера»ОСОБА_5 Тому колегія суддів дійшла висновку відхилити клопотання Селянського (фермерського) господарства "Ера" про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства у сукупності з усіма обставинами справи, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів яким чином його права і ким порушені, більше того, враховуючи, що він фактично отримав від позивача кошти за Договором позики, використав на свої потреби, проте і до теперішнього часу не повернув їх позивачеві, а заперечуючи проти їх отримання, звернувся з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно по відношенню до свого контрагента - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями  99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

  постановила:

  Клопотання Селянського (фермерського) господарства "Ера" про призначення судово-почеркознавчої експертизи відхилити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2011р. у справі № 64/81-10  залишити без змін.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

  Головуючий суддя                                                            Погребняк В.Я.

                                  суддя                                                           Гончар Т. В.

                                  суддя                                                           Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано   23.05.2011 р.