2-а-1205/11           

 ПОСТАНОВА

11.04.2011  суддя Кіровський районний суд м. Дніпропетровська Підберезний Г.А. розглянув в порядку скороченого провадження  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровського району м. Дніпропетровська,  про зобов’язання вчинити певні дії, -

  ВСТАНОВИВ:   

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2, у зв’язку з чим, на підставі ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат, яка виплачувалася у меншому розмірі.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Кіровського району м. Дніпропетровська – заперечення проти позову не надіслав.

У відповідності до положень ст. 1832 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження.

Оцінивши обставини у справі, приходжу до висновку, що позовні вимоги, в межах строку звернення до суду, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  віднесений до 2 категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 ( в редакції Закону від 09.07.2007 року)  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської   катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується  щорічна  допомога на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам II групи – в розмірі  п’яти  мінімальних заробітних плат (при цьому розмір  мінімальної  заробітної плати визначається  моментом її виплати). Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.             Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

 Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.   

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Таким чином,  в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року  та № 562  від 12.07.2005 року. Отже, позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.   

Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.  Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

З урахуванням викладеного оспорювані дії відповідачів, що виплачує пенсію позивачеві у меншому розмірі, ніж визначений законодавством і щорічної грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат, яка також виплачувалася у меншому розмірі, відмовив у перерахунку до належного розміру виплат, є такими, що суперечать закону, а позов є обґрунтованим, втім згідно ст. ст. 99, 100 КАС України підлягає частковому задоволенню у межах піврічного строку звернення до адміністративного суду.

Вимоги позивача про зобов’язання відповідача в подальшому проводити щорічної грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє.

Інші заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки положення нормативних актів Кабінету Міністрів України, якими вони обґрунтовуються,  не спростовують вищих за юридичною силою положень Закону України.

Судові витрати у справі згідно ст. 94 КАС України покладаються на сторону, проти якої ухвалено постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 48, 51, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 17, 69-71,  183-2 КАС України,  суд, -     

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровського району м. Дніпропетровська,  про зобов’язання вчинити певні дії -  задовольнити  частково .

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кіровського району м. Дніпропетровська щодо виплати ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат до вимог ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кіровського району м. Дніпропетровська здійснити з 25.08.2010 року  перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя                                                                                                               Г.А.Підберезний