Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-2553/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Кухаря С.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «10»листопада 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»про визнання відмови у страховій виплаті безпідставною, стягнення суми страхової виплати, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна»про визнання відмови у страховій виплаті безпідставною, стягнення суми страхової виплати.
В позові зазначав, що 21.09.2009 року між ним та ПрАТ «СК «Провідна»укладено договір № 0606685/0802/09 добровільного комплексного автострахування, предметом якого є транспортний засіб –автомобіль SKODA модель SUPER B, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Далі позивач вказував, що 05.04.2010 року вказаний автомобіль отримав пошкодження. За рахунком-фактурою № СФ-0004756 від 07.04.2010 року матеріальний збиток склав 4943,20 грн. На виконання п.п. 14.2.7., 15.1.4. договору № 06/0606685/0802/09 від 11.09.2009 року він повідомив ПрАТ «СК «Провідна»про настання події, що має ознаки страхового випадку та надав всі необхідні документи, передбачені розділом 16 договору, для отримання страхового відшкодування. Відповідач листом від 28.04.2010 р. за № 17-05/5920 відмовив позивачу ОСОБА_3 у здійсненні страхової виплати, посилаючись на те, що ним не виконані вимоги п. 15.1.2 договору страхування, а саме, він не повідомив про пригоду в органи Міністерства внутрішніх справ України. Відмову ПрАТ «СК «Провідна»позивач вважав безпідставною, оскільки п. 15.1.3 договору, виконання обов'язків, зазначених в п. 15.1.2 вказаного договору є необов'язковим при пошкодженні лакофарбового покриття або декоративних елементів кузова (не більше двох суміжних деталей застрахованого транспортного засобу), биття скла транспортного засобу, приладів зовнішнього освітлення, або дзеркал застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП. Позивач мав думку, що повідомлення в органи Міністерства внутрішніх справ України є необов'язковим, тому що автомобіль отримав пошкодження саме лакофарбового покриття та декоративних елементів кузова. Позивач просив суд визнати відмову ПрАТ СК «Провідна»у страховій виплаті безпідставною, стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4943,20 грн. та понесені судові витрати у вигляді судового збору (держмита) в розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року позов задоволено.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року в задоволенні заяви ПрАТ СК «Провідна»про перегляд заочного рішення відмовлено.
ПрАТ СК «Провідна»подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Суд першої інстанції належним чином встановив ті обставини, що між сторонами 21.09.2009 року між укладений договір № 0606685/0802/09 добровільного комплексного автострахування автомобіля SKODA модель SUPER B, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу (а.с 5-17).
06.04.2010р. позивач звернувся до відповідача з заявою про те, що 05.04.2010 року в умовах бездоріжжя вказаний автомобіль отримав пошкодження. Того ж дня відповідачем за участю позивача був складений акт огляду транспортного засобу, в якому відображено 8 пошкоджень автомобіля (а.с.18-20).
07.04.2010р. на ім’я позивача ТОВ «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС»виписано рахунок-фактуру № СФ-0004756 на 18 видів запасних частин та засобів для догляду, ремонту автомобіля на загальну суму 4943,20грн.(а.с.21).
Листом № 17-05/5920 від 28.04.2010р. відповідач на заяву позивача від 06.04.2010р. повідомив, що не вважає подію, що трапилася з автомобілем позивача, страховим випадком і відмовив в проведенні будь-яких виплат, пославшись на порушення страхувальником умов п.15.1.2 договору страхування (а.с.22).
З матеріалів справи вбачається, що висновки рішення суду не відповідають встановленим ним обставинам.
Задовольняючі позовні вимоги суд не дотримався вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Суд визнав, що розмір відшкодування, яке піддягає виплаті позивачу становить 4943,20грн. При цьому суд не звернув уваги, що дана сума визначена позивачем на підставі виданого позивачу для оплати в строк до 21.04.2010р. рахунку-фактури ТОВ «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС»№ СФ-0004756 на 18 видів запасних частин та засобів для догляду, ремонту автомобіля (а.с.21).
Даний рахунок не відповідає вимогам ст. 57 ЦПК України, оскільки на його підставі неможливо встановити обґрунтованість позовних вимог про виплату страхового відшкодування.
Згідно ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник в зв’язку із страховим випадком. Проте, наданий позивачем рахунок-фактура не підтверджує розмір збитку, а підтверджує лише суму вартості певних запасних частин та ін. матеріалів. Рахунок-фактура не є доказом того, що вони мали придбаватися для застрахованого автомобіля позивача, що їх придбання пов’язане з випадком, який позивач вважає страховим. Рахунок-фактура, виданий ТОВ «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС», не дає підстав вважати, що вказане товариство наділено правом визначати розмір збитку.
Інших доказів на підтвердження розміру збитку позивач не надав.
Вказані норми процесуального і матеріального права не були застосовані судом при вирішенні справи, що потягло неправильність рішення суду.
З оскаржуваного рішення видно, що суд першої інстанції не перевірив належним чином обґрунтованість позовних вимог і їх відповідність умовам укладеного позивачем договору. Зокрема, п. 15.1.2 вищевказаного договору дійсно зобов’язує страхувальника негайно повідомляти про страховий випадок до органів МВС України чи до інших компетентних органів, які мають зареєструвати факт настання події і видати документи на підтвердження факту та часу настання цих обставин.
Позивач не заперечує того, що він до компетентних органів не звертався, вважаючи, що він звільнений від такого обов’язку у відповідності до умов п. 15.1.3 договору страхування. При цьому, суд першої інстанції не дав оцінки тим обставинам, що п.15.1.3 договору передбачає, що виконання умов п.15.1.2 не є обов’язковим лише при пошкодженні лакофарбового покриття або декоративних елементів кузову (не більше двох суміжних деталей застрахованого транспортного засобу), биття скла, елементів зовнішнього освітлення або дзеркал.
В даній справі вбачаються інші обставини. В матеріалах справи містяться заява позивача страховику від 06.04.2010р. щодо пошкодження автомобіля та від тієї ж дати складений відповідачем за участю позивача акт огляду транспортного засобу, в яких відображені не тільки пошкодження лакофарбового покриття, а й низка інших пошкоджень: пошкодження захисту двигуна, переднього бамперу, відсутність правого переднього підкрилку, пошкодження решітки радіатору та інші (а.с.18-20).
З урахуванням викладеного висновок рішення суду першої інстанції про відповідність дій позивача умовам договору страхування і безпідставність відмови відповідача у здійсненні страхової виплати не ґрунтується на матеріалах справи і суперечить встановленим у справі обставинам.
Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 19.2.2 договору страхування, яким передбачена така відмова у разі невиконання або неналежного виконання страхувальником обов’язків, визначених, зокрема, у п. 15.1.2 даного договору.
Оцінюючи наявні в справі докази, обставини справи, судова колегія вбачає, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування відповідає умовам укладеного сторонами договору страхування і узгоджується зі ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України, якими визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати з підстав, визначених сторонами в договорі страхування.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»задовольнити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: