копія
Справа 11-410/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Губіш О.А.
Категорія: ст. ст. 119 ч. 1, 272 ч. 2 КК України Доповідач Болотін С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.06.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,
з участю прокурора Леськіва В.О.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на окрему постанову Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
вироком Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ленківці Шепетівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, майстра виробничої дільниці Шепетівського РЕМ ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго», раніше не судимого,
визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 272 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді п’яти років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с. Поляхова Теофіпольського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, електромонтера з експлуатації розподільчих мереж Шепетівського РЕМ ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго», раніше не судимого,
визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України, та призначено покарання у виді п’яти років обмеження волі.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили залишено попередній –підписку про невиїзд.
За вироком суду, 8 жовтня 2010 року біля 08 год. ОСОБА_5, як службова особа –майстер виробничої дільниці Шепетівського РЕМ ВАТ ЕК «Хмельницькобленерго», перебуваючи на своєму робочому місці по вулиці Пліщинській,170 в м. Шепетівка, отримавши від начальника завдання на ремонт секційного роз’єднувача РЛНД-10, диспетчерський номер Р-85, що в с. Устянівка Шепетівського району, до якого, від підстанції «Гриців», підходять дві повітряні лінії 10 кВ № 28 та № 30, довів таке до членів бригади електромонтерів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, визначивши при цьому обсяг запланованої роботи, підготував наряд-допуск № 1058, в якому призначив допускачем останнього. Після чого ОСОБА_6, діючи відповідно до п. 3.4 «Інструкції з охорони праці № 1П електромонтера з експлуатації електронних мереж», підготував бланки переключень Т-29, Т-30, які погодив з диспетчером.
Прибувши до місця проведення ремонтних робіт, ОСОБА_5, як керівник робіт, а в даному випадку таких, що відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, в порушення вимог ст. ст. 153, 163 КЗпП України, ст. ст. 6, 13, 18 ЗУ «Про охорону праці», пунктів 6.1.8, 6.5.4, 6.6.2 Правил безпечної експлуатації електроустановок, не перевірив виконання заходів безпеки, передбачених нарядом та їх достатність; чіткість та вичерпність інструктажу членів бригади; наявність, справність та правильність використання необхідних засобів захисту, інструментів, інвентарю; наявність та збереження встановлених на робочому місці заземлень, огороджень, знаків та плакатів безпеки і замикальних пристроїв протягом робочої зміни, не організував безпечне виконання робіт, не з’ясував у допускача повноту виконання заходів щодо підготовки робочого місця, таке особисто не оглянув, допустив бригаду електромонтерів до виконання робіт, а сам робоче місце залишив.
При цьому, ОСОБА_6, як допускач, не провівши передбачені нарядом-допуском № 1058, бланками перемикань, підготовчих робіт, тим самим не виконавши вимоги «Правил безпечної експлуатації електроустановок», «Інструкції з охорони праці № 1П електромонтера з експлуатації електричних мереж», достовірно знаючи, що робоче місце підготовлене не було –переносні заземлення на опорах не встановлені, попереджувальні знаки –плакати не вивішені, в момент коли електромонтери ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знаходились на електроопорі, де проводили роботи, доповів диспетчеру про готовність робочого місця та дозволив подати електронапругу на лінію. В результаті чого, біля 13 год. 30 хв. під час виконання ремонтних робіт роз’єднувача Р-85 на електроопорі № 2/18 повітряної лінії 10 кВЛ-28 електромонтера ОСОБА_7 було смертельно травмовано.
Захисник ОСОБА_4, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання його особі, просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене покарання. На думку апелянта судом не враховано, що засуджений має постійне місце проживання, характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину та батьків похилого віку. Стверджує, що місцевий суд при призначенні покарання ОСОБА_5 безпідставно врахував ряд обтяжуючих покарання обставин, які є кваліфікуючими ознаками злочину.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок та брав участь у розгляді справи, вважає, що висновки суду, викладені у окремій постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. На його думку твердження місцевого суду про грубе порушення норм кримінально-процесуального закону в процесі досудового слідства є надуманими. Це на думку прокурора свідчить про упередженість суду та є підставою для скасування окремої постанови.
Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують проти даної апеляції. Вважають вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_5 такою, що задоволенню не підлягає.
Вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_6, кваліфікації його дій ні прокурором, ні іншими учасниками судового розгляду не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засуджених та захисника ОСОБА_5 – ОСОБА_4, на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені в ній доводи, потерпілих та їх представника, які просять апеляцію захисника залишити без задоволення, а вирок –без зміни, думку прокурора, який просить апеляцію захисника відхилити, задовольнивши апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та захисника ОСОБА_4 до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не заперечується в апеляції, як не оспорюється і кваліфікація їх дій за ст. ст. 272 ч. 2 та 119 ч. 1 КК України відповідно, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людини та вбивство, вчинене через необережність. Оскільки ОСОБА_6 був рядовим працівником –електромонтером і несе відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи.
Призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляції.
В той же час, при призначені ОСОБА_5 покарання місцевий суд врахував обтяжуючу покарання обставину, як тяжкі наслідки завдані злочином. Однак, внаслідок того, що названа обставина визнана кваліфікуючою ознакою злочину, що виключає її врахування при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує, остання підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
Разом з тим враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, наслідки, що настали у вигляді загибелі молодої людини, вину у вчинені злочину фактично визнав під тиском зібраних у справі доказів, належні дані виявлення жалю в справі не встановлені, оскільки намагається зменшити свою роль у вчинені злочину, в тому числі в процесі апеляційного розгляду, не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди, думку потерпілих, які просять призначити засудженому виключно суворе покарання у його максимальному розмірі, підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_5А колегія суддів не знаходить.
З аналогічних обставин колегія суддів не вбачає підстав для пом’якшення покарання засудженому ОСОБА_6
На переконання колегії суддів посилання захисника, як на пом’якшуючу покарання засудженого ОСОБА_5 обставину –позитивну характеристику за місцем роботи є необґрунтованим, оскільки саме вчинення названого злочину та подальше його звільнення з роботи свідчать про явне неналежне виконання трудових обов’язків (а.с. 202, т. 2).
Не стверджується і жодним належним доказом факт утримання батьків, при тому, що засуджений має повнолітнього, дієздатного брата, який проживає фактично поряд батьків та надає батькам свою частину допомоги.
Наявність же у нього захворювання у вигляді хронічного ерозивного гостродуоденіту, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки ці обставини не завадили йому вчинити злочин. Лікуватися ж він в разі необхідності може і в умовах ізоляції від суспільства.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Однак, ні засуджений ОСОБА_5, ні його захисник не навели переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та можливість його виправлення, попередження вчинення нових злочинів при даних обставинах, а лише посилаються на обставини, що пом’якшують покарання.
Ті обставини, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочини вчинив, керуючись не прямим умислом, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Посилання захисника на визнання засудженим ОСОБА_5 своєї вини та позитивні характеристики є формальним і фактично не враховує наслідки злочину.
Зазначене покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
А тому колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про призначення явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.
В той же час, місцевий суд при призначенні додаткового покарання засудженому ОСОБА_5 у виді позбавлення права обіймати посади пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій не зазначив та не уточнив, якими саме видами діяльності не можна займатися засудженому та які посади обіймати. З огляду на те, що вирок місцевого суду в цій частині не оскаржувався, колегія суддів позбавлена можливості конкретизувати додаткове покарання та внести зміни у вирок міськрайонного суду з цих підстав.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне зобов’язати Шепетівський міськрайонний суд в порядку ст. 409 КПК України конкретизувати ОСОБА_5 призначене додаткове покарання.
При цьому не може погодитися колегія суддів із твердженням прокурора, що висновки суду, викладені у окремій постанові, не відповідають фактичним обставинам справи та є наслідком упередженості суду.
Як стверджується матеріалами кримінальної справи в процесі судового розгляду прокурором, який затвердив обвинувальний висновок та підтримував обвинувачення, було змінено первинне обвинувачення засудженому ОСОБА_5, що потягнуло за собою відкладення слухання справи та затягування строків її розгляду (а.с. 39-43, т. 3).
Затягування строків розгляду справи судом із-за неналежних дій прокурора призвело до моральних і фізичних страждань учасників судового розгляду, в тому числі потерпілих, які втратили близьку людину сина та брата відповідно, нехтування конституційним правом на справедливий захист порушених прав. Названі наслідки перебувають у прямому зв’язку з непрофесійними діями правоохоронних органів, зокрема прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та підтримував обвинувачення.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляції прокурора про необґрунтованість винесення окремої постанови місцевим судом.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та окрему постанову Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року залишити без зміни, а апеляції захисника засудженого ОСОБА_5 та прокурора –без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України виключити із мотивувальної частини вироку Шепетівського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року обтяжуючу покарання обставину –тяжкі наслідки завдані злочином.
Зобов’язати Шепетівський міськрайонний суд в порядку ст. 409 КПК України конкретизувати ОСОБА_5 додаткове покарання.
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.М. Болотін