копія
Справа 11-408/11, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Трачук Р.М.
Категорія:ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України Доповідач Болотін С.М.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.06.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Козачка С.В., Матущака М.С.,
з участю секретаря Задоян Ю.І.,
прокурора Леськіва В.О.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
вироком Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,
визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, та призначено покарання :
- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді п’яти років позбавлення волі,
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю три роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 434 грн. 97 коп. судових витрат по справі за проведення криміналістичної експертизи.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено попередній –підписку про невиїзд.
За вироком суду, 13 березня 2010 року біля 19 год. 30 хв., ОСОБА_2, знаходячись по вулиці Жовтневій в с. Немичинці, підійшов до несправного автомобіля «ВАЗ-2104», д/н –НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Біля даного автомобіля знаходились ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2, які намагалися полагодити даний автомобіль. ОСОБА_2 дізнавшись, що автомобіль несправний запропонував свою допомогу потерпілим в усуненні несправностей в автомобілі. При цьому ОСОБА_2 підняв капот, і так, як було темно, він попросив в потерпілих мобільний телефон, щоб посвітити на двигун автомобіля. На прохання підсудного, потерпілий ОСОБА_4 з власної ініціативи дав йому свій мобільний телефон «Нокіа 5310», яким і скористався засуджений.
Після чого, ОСОБА_2 дістав ніж, який знаходився у нього в кишені, щоб зачистити клеми на акумуляторній батареї, а мобільний телефон віддав особі, яка стояла неподалік від нього.
В подальшому до ОСОБА_2 підійшов ОСОБА_4 і попросив у нього, щоб він віддав йому його мобільний телефон. На що, ОСОБА_2 відповів, що мобільного телефону в нього немає.
Після неодноразових звернень ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_2, щоб той віддав телефон між ними виникла суперечка. Внаслідок чого, ОСОБА_2 наніс один удар ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_5, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечними для життя потерпілого в момент заподіяння. Засуджений, бажаючи утекти з місця злочину, щоб його не могли затримати потерпілі, наніс один удар ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_4 і один раз ножем в ліву частину тулубу ОСОБА_6, заподіявши останнім легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, які не були небезпечними для життя і здоров’я потерпілих в момент заподіяння. Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік.
В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеність вини засудженого ОСОБА_2 та кваліфікацію його дій, просить вирок скасувати, у зв’язку з невідповідністю призначення покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити свій вирок, яким за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі. На думку прокурора, судом в достатній мірі не враховано особу засудженого, який частково визнав вину у вчинені злочину, відсутність будь-якого розкаяння у вчиненому, збитки завдані злочином не відшкодував та думку потерпілих, які просять суворо покарати ОСОБА_2
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримку апеляції, з посиланням на зазначені в ній доводи, засудженого та його захисника, які просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судове слідство в частині допиту засудженого та дослідження даних, що характеризують його особу, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюється в апеляції, як не заперечується і кваліфікація його дій за ст. ст. 121 ч. 1, 125 ч. 2 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, які потягнули незначну втрату професійної працездатності.
Обставини спричинення потерпілим за допомогою ножа тілесних ушкоджень визнав і засуджений ОСОБА_2 в процесі судового розгляду ствердивши час, місце, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Повністю ствердили названі обставини і потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показання яких є послідовними та повністю узгоджуються між собою.
Проте, при призначені покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК України та визначив таке без належного урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів та особи засудженого.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року з подальшими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Однак, суд у вироку не навів переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та можливість його виправлення, попередження вчинення нових злочинів при даних обставинах, а лише послався на обставини, що пом’якшують покарання.
Разом з тим, судом практично не взято до уваги те, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень, а саме нанесення ударів за допомогою ножа в життєво важливі органи, думку потерпілих, частина з яких просила суворо покарати засудженого, те що збитки спричинені злочином були не відшкодовані.
Колегія суддів не визнає обставиною, яка пом’якшує покарання –щире каяття у вчиненому. Як стверджується матеріалами справи вину у вчинені злочинів ОСОБА_2 визнав лише під тиском зібраних у справі доказів, даних про виявлення ним жалю в справі не встановлено, не вживав достатніх заходів щодо відшкодування шкоди, ухилявся від слідства, в зв’язку з чим оголошувався в розшук.
Та обставина, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочини вчинив внаслідок непорозуміння відносно місцезнаходження мобільного телефону, який не є його власністю, а також відшкодував заподіяні злочином збитки в процесі апеляційного розгляду, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Посилання захисника на визнання засудженим своєї вини та відшкодування збитків є формальним і фактично не враховує наслідки злочину.
Тому застосування до нього ст. 75 КК України колегія суддів вважає безпідставним, а вирок і в цій частині таким, що підлягає до скасування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадку необхідності застосування більш суворого покарання.
За таких обставин, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчинених засудженим злочинів, частина з яких є тяжкими, його особу, думку потерпілих, спосіб та механізм спричинення тілесних ушкоджень, наслідки, які настали, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, лише у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 323, 324, 378 КПК України, колегія суддів,-
п р и с у д и л а :
апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 16 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_2 покарання:
- за ч. 1 ст. 121 КК України –5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 125 КК України –2 (два) роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити 5 (п’ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 1 червня 2011 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Судді
Болотін С.М. Козачок С.В. Матущак М.С.