ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2007 року                                                                                          м.  Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого                     ЛЕСЯ В.І.,

суддів                                НІКІТІНА Г.В.,  КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,

за участю прокурора-криміналіста військової прокуратури Південного регіону України ВОЛИКА В.М. ,  захисника - адвоката ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні матеріали за скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого військової прокуратури Південного регіону України від 24 травня

2006         року про порушення відносно нього кримінальної справи,  за апеляцію захисника

ОСОБА_1 на постанову судді військового місцевого суду Одеського

гарнізону від 26 березня 2007 року про відмову в задоволенні його скарги,

встановила :

Захисник - адвокат ОСОБА_1 звернувся до військового місцевого суду в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 зі скаргою на постанову старшого слідчого військової прокуратури Південного регіону України від 24 травня 2006 року про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочинів,  передбачених  ст.   ст.  191 ч. 5,  366 ч. 2 КК України.

Постановою судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 26 березня 2007 року скаргу заявника залишено без задоволення.

В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_1,  не погоджуючись з зазначеним рішенням,  просить скасувати постанови судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 26 березня 2007 року,  старшого слідчого військової прокуратури Південного регіону України від 24 травня 2006 року та винести постанову про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_2

Справа № 11 -30-2007                                       Головуючий в суді 1 -ї інстанції ТАРІВЕРДІЄВ Т.А.

 В обґрунтування своїх доводів посилаються на те,  що

постанова судді носить формальний характер,  не містить підстав та обґрунтувань прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді КУПЕЛЬСЬКОГО А.В.,  пояснення захисника ОСОБА_1,  який підтримав апеляцію,  думку прокурора про залишення постанови судді без зміни,  обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до  ст.   ст.  94,  98 КПК України,  одним із приводів до порушення кримінальної справи є безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках,  коли є достатні дані,  які вказують на наявність ознак злочину. При наявності приводів і підстав,  передбачених нормами КПК,  слідчий зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи,  вказавши приводи і підстави до порушення справи,  статтю кримінального закону,  за ознаками якої порушується справа.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 р. № 1 „Про деякі питання,  що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання,  слідчого,  прокурора про порушення кримінальної справи",  передбачено,  що розглядаючи на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи,  суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання,  які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Крім того,  згідно з п. 4 вказаної постанови суддя,  розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи,  вправі з'ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1  ст.  94 КПК приводи; чи мала особа,  яка порушила справу,  достатньо даних,  що вказували на наявність ознак злочину (ч. 2  ст.  94 КПК); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( ст.  98 КПК).

Як вбачається з матеріалів справи та постанови судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону від 19 березня 2007 року,  військовим прокурором Миколаївського гарнізону 11 жовтня 2005 року було порушено кримінальну справу за фактом підроблення невстановленими особами копій судових рішень Оболонського місцевого районного суду м.  Києва і заволодіння коштами,  направленими на пенсійне забезпечення пенсіонерів Міністерства оборони України,  скоєного в особливо великих розмірах,  за ознаками злочинів,  передбачених  ст.   ст.  190 ч. 4,  366 ч. 2 КК України. За вказівкою заступника Генерального прокурора України зазначена справа була передана для подальшого розслідування до військової прокуратури Південого регіону України. При розслідуванні цієї справи було встановлено,  що ОСОБА_2,  проходив військову службу у Київському обласному військовому комісаріаті на посаді тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу фінансового і соціального забезпечення зазначеного комісаріату. З метою незаконного звернення на свою користь та користь інших осіб бюджетних коштів,  що виділяються для перерахунку пенсій військовим пенсіонерам,  він домовився з керівником ТОВ «Фірма енергія»

 громадянином ОСОБА_3 підшукувати військових пенсіонерів,  яким від «Фірми енергія» давати зобов'язання про вирішення питання в судах м.  Києва та Київському ОВК про перерахунок пенсії,  після чого вносити в копії рішень суду завідомо неправдиві відомості про зобов'язання комісаріату перерахувати розмір пенсії і виплатити заборгованість за минулі роки,  не повідомляючи про це пенсіонерів. В період з січня по вересень 2005 року ОСОБА_3 підшукав пенсіонерів (більше 100 осіб),  яким від імені «Фірми енергія» та від свого імені дав зобов'язання вирішити питання в судах м.  Києва та Київському ОВК про перерахунок пенсії- ,  а також організував доставку пенсійних справ пенсіонерів з інших військкоматів до Київського ОВК. ОСОБА_2 забезпечив постановку зазначених пенсіонерів на облік у Київському ОВК,  видачу доручень на виплату пенсій та доплат за минулі роки,  організував внесення в копії судових рішень Оболонського районного суду неправдивих відомостей про зобов'язання провести перерахунок пенсій. Після виконання зазначених дій на особисті рахунки пенсіонерів були перераховані бюджетні кошти,  якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заволоділи шляхом примусу пенсіонерів до добровільної передачі нарахованих на їх ім'я бюджетних коштів. Всього вони заволоділи коштами в сумі 3, 8 млн. гривень. Таким чином в діях ОСОБА_2 виявлені ознаки складу злочину,  передбаченого  ст.   ст.  191 ч.5,  366 ч. 2 КК України,  тому відносно нього 24 травня 2006 року було винесено постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів,  передбачених цими статтями.

При розгляді скарги захисника на постанову про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи та винесені постанови від 26 березня 2007 року,  суд дотримався вимог  ст.  236-2 КПК України та прийшов до обґрунтованого висновку про те,  що на період порушення кримінальної справи у слідчого було достатньо даних,  які вказували на наявність ознак складу злочину у діях обвинуваченого.

За таких обставин,  апеляційний суд вважає помилковим твердження захисника про те,  що

постанова судді є незаконною і носить формальний характер,  оскільки не містить підстав та обгрунтувань прийнятого рішення,  у зв'язку з цим приходить до висновку про необхідність відхилення апеляції.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.   ст.  366,  377,  382 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил

ухвалила:

Постанову судді військового місцевого суду Одеського гарнізону від 26 березня 2007 року про відмову в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Південного регіону України від 24 травня 2006 року залишити без зміни,  а його апеляцію - без задоволення.