ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 травня 2011 р.                                                                                       Справа 16/4/2011/5003

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Уланів Хмільницького району Вінницької області     

до: Уланівського комбінату комунальних підприємств, с.Уланів Хмільницького району Вінницької області   

про стягнення заборгованості за договором позики

Головуючий суддя     Нешик О.С.     

Cекретар судового засідання Новожилова Л.В.

Представники:

позивач :  ФОП ОСОБА_1;

від позивача: ОСОБА_2 - діє за договором про надання адвокатських послуг від 06.06.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3 - діє на підставі довіреності від 25.05.10 року

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Уланівського комбінату комунальних підприємств заборгованості в сумі 36409 грн. 75 коп., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору позики від 15.06.2010 року щодо повернення отриманої позики, з яких 31175,32 грн. - основний борг; 2713,96 грн. - пеня; 1995,19 грн. - "інфляційні збитки", нараховані на підставі положень ст.625 ЦК України, та 525,28 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 07 квітня 2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19.04.11 року.

В зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням сторонами необхідних для всебічного та повного розгляду справи документів, судове засідання неодноразово відкладалось.

26 травня 2011 року під час розгляду справи представник позивача, подавши до суду письмову заяву від 26.05.2011 року (вх. №08-46/7046/11), відмовився від позову в частині стягнення пені в розмірі 317,74 грн. та 3% річних в розмірі 5,12 грн. Позов в частині основного боргу в сумі 31175,32 грн., інфляційних в розмірі 1995,19 грн., 3% річних в розмірі 520,16 грн. та 2396,22 грн. пені підтримав.

Розглянувши заяву фізичної особи - підприємець ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу з цього приводу, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення пені в розміні 317,74 грн. та 3% річних в розмірі 5,12 грн. не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому відмова останнього приймається судом на підставі ч.6 ст.22 ГПК України. За таких обставин провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

26 травня 2011 року до суду надійшов відзив №42 від 24.05.2011 року на позовну заяву за підписом начальника Уланівського ККП Юшка Л.Р., в якому відповідач визнав суму основного боргу в сумі 31175,32 грн.

В судовому засіданні представник відповідача подав до суду письмову заяву від 26.05.2011 року (вх. №08-46/7045/11), в якій зазначив, що розрахунок пені, інфляційних збитків, процентів річних виконані арифметично правильно, однак відповідачем "...не визнаються як безпідставні...".

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 15 червня 2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Уланівським комбінатом комунальних підприємств укладено договір позики.

Умовами договору (п.1.1) сторони визначили, що позивач (позикодавець) передає у власність  відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1. цього договору, надалі іменується "позика" на безпроцентній основі, а відповідач (позичальник) зобов'язується повернути позику у визначеному цим договором строк.

Згідно п.2.1 угоди сторін: розмір позики становить 31175,32 грн.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 позика передається у готівковій формі шляхом передачі відповідних грошових коштів в касу відповідачу (позичальнику). Позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування позики в касу позичальника.

Згідно п.п. 4.1., 5.1. договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і становить 60 (шістдесят) календарних днів. Після закінчення строку, визначеного в п.4.1. договору, позичальник  (відповідач) зобов'язується протягом трьох календарних днів повернути позикодавцеві позику.

Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач передав, а відповідач отримав кошти в сумі 31175,32 грн., що стверджується прибутковим касовим ордером №35 (а.с.9), обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків сторін (а.с.28) та не заперечується сторонами.

Станом на час розгляду справи в суді відповідач отриману позику не повернув, що також стверджується матеріалами справи, у тому числі поясненнями учасників процесу.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову в частини стягнення основного боргу не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд, керуючись положеннями ч.5 ст.78 ГПК України, вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення про задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Уланівського комбінату комунальних підприємств, с.Уланів Хмільницького району Вінницької області про стягнення основного боргу за договором позики від 15.06.2010 року, суд дослідив правомірність пред'явлення цієї вимоги.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору позики.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені речовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві  також суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 31175,32 грн. є законними та обґрунтованими. Враховуючи, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав доказів погашення заборгованості в цій частині, позов про стягнення зазначеної суми підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України за порушення зобов’язання (невиконання або неналежне виконання) настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить Господарський кодекс України. Так, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.5 договору позики від 15.06.2010 року сторони визначили, що при неповерненні суми позики своєчасно в терміни визначені в п.2.1. договору позикодавець вправі буде вимагати повернення йому позики або її частини, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та пені в розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національним Банком України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Дослідивши положення п.п. 4.1, 5.1 договору суд дійшов висновку, що боржник мав повернути отриману ним позику не пізніше 19.08.2010 року.

З урахуванням викладеного, а також положень ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку, що нарахування пені є правомірним за період шість місяців.

Перевіривши арифметичну правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що позов про стягнення пені підлягає задоволенню в межах позовних вимог, а саме в розмірі 2396,22 грн.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивачем за порушення зобов’язання нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 520,16 грн. та 1995,19 грн. - сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період з 20.08.2010 року, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В силу  ст. ст. 4-3, 33  ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі,  обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 31175,32 грн. основного боргу, інфляційних витрат в розмірі 1995,19 грн., річних в розмірі 520,16 грн., пені в розмірі 2396,22 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти відмову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Уланів Хмільницького району Вінницької області від позову в частині стягнення 5,12 грн. річних та 317,74 грн. пені.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5,12 грн. річних та 317,74 грн. пені.

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Уланівського комбінату комунальних підприємств (22032, Вінницька обл., Хмільницький район, с.Уланів, вул. Леніна, буд.62, ідент. код 03338538) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 31175,32 грн. боргу; 1995,19 грн. інфляційних витрат; 520,16 грн. річних; 2396,22 грн. пені; 360,87 грн. державного мита та 233,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути зайво сплачене державне мито в сумі 90 коп. Оригінал платіжного доручення №331 від 22 березня 2011 року знаходиться в матеріалах справи №16/4/2011/5003.

Суддя                                             Нешик О.С.

          Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 31 травня 2011 р.

Віддрук. примірн.:

1 - до справи