ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" травня 2011 р.                                                                  Справа № 26/012-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Приватного підприємства “Переяслав”, м. Переяслав-Хмельницький до Малого приватного підприємства “Сіміх”, м. Переяслав-Хмельницький, третя особа-1 ? ОСОБА_1, м. Переяслав-Хмельницький, третя особа-2 ? Переяслав-Хмельницька міська рада, м. Переяслав-Хмельницький про стягнення 444 809,89 грн., за участю представників позивача ? ОСОБА_2, довіреність б/н. від 21 02.2011 р., відповідача ? ОСОБА_3, довіреність № 30/03/11 від 30.03.2011 р., ОСОБА_4, довіреність № 30-03-2011р., третьої особи-1 ? ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_1 виданий Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській обл. 07 липня 1995 р., третьої особи-2 ? не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 120 042,32 грн. основного боргу, 27 524,68 грн. пені, 61 131,43 грн. 3% річних, 236 111,46 грн. інфляційної складової боргу, 10 000,00 грн. витрат на правову допомогу, а загалом 454 809,89 грн. боргу, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з орендної плати за договорами № 2 про оренду приміщення від 01.01.2008 року, № 7 про оренду приміщення від 01.01.2009 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2011 року порушено провадження у справі, призначено до розгляду на 17.03.2011 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (третя особа-1).

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 31.03.2011 року.

У судовому засіданні 31.03.2011 року оголошувалася перерва на 14.04.2011 року.

У судовому засіданні 14.04.2011 року представник відповідача заявив усні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Переяслав-Хмельницьку міську раду та про надання йому доступу до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення опису майна, які задоволені судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Переяслав-Хмельницьку міську раду, зобов’язано позивача надати відповідачу доступ до приміщення за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення опису майна та відкладено розгляд справи на 28.04.2011 року.

У судовому засіданні 28.04.2011 року представниками відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2011 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 12.05.2011 року.

12.05.2011 року через канцелярію суду відповідач надав клопотання про колегіальний розгляд справи, в якому просив суд призначити подальший розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2011 року клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи відхилено.

У судовому засіданні 12.05.2011 року оголошувалася перерва на 18.05.2011 року.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника третьої особи-2.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2008 року між Приватним підприємством „Переяслав” (орендодавець) та Малим приватним підприємством „Сіміх” (орендар) було укладено договір № 2 про оренду приміщення (договір оренди №1), за умовами якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає столярний цех площею 195 м2, авто гараж №2 площею 955 м2, сушилки площею 94 м2.

Даний договір діє з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року (п.10.1 договору).

Згідно п.3.1 договору оренди №1 орендна плата становить 8 225,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди №1 рахунки на орендну плату орендодавцю видавати орендарю не пізніше п’ятого числа поточного місяця,  орендар повинен сплатити орендну плату на протязі 5-ти банківських днів, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві вищезазначені приміщення, що підтверджується актами прийому-передачі №1 від 01.01.2008 року та №2 від 01.01.2008 року (додаток №1 до договору).

Проте, в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року відповідач свої зобов’язання по орендній платі виконував не належним чином та не в повному обсязі, сплативши лише 76 000,00 грн. з належних до сплати 98 700,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаний період у сумі 22 700,00 грн.

З метою продовження орендних відносин 01.01.2009 року між Приватним підприємством „Переяслав” (орендодавець) та Малим приватним підприємством „Сіміх” (орендар) було укладено договір № 7 про оренду приміщення (договір оренди №2), за умовами якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає автогараж №2 площею 955 м2, сушилки площею    94 м2.

Даний договір діє з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (п.10.1 договору оренди №2)

У випадках відсутності заяви однієї з сторін за місяць до припинення або зміну договору після закінчення його строку на протязі одного місяця, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором (п. 10.5 договору оренди №2).

Згідно п.3.1 договору оренди №2 орендна плата становить 8 225,00 грн. в місяць.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди №2 рахунки на орендну плату орендодавцю видавати орендарю не пізніше п’ятого числа поточного місяця. Орендна плата сплачується щомісячно 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Проте, в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач свої зобов’язання по орендній платі виконував не належним чином та не в повному обсязі, сплативши лише 39 500,00 грн. з належних до сплати 98 700,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаний період у сумі        59 200,00 грн.

09.01.2009 року відповідач направив позивачу лист № б/н від 09.01.2009 року, в якому визнав наявність заборгованості перед позивачем за оренду станом на 01.01.2009 року у сумі 52 025,00 грн., та зобов’язався сплатити заборгованість до 01.06.2010 року.

02.11.2009 року позивач направив відповідачу листи № 95, 96 про необхідність звільнити і передати згідно акту прийому-передачі орендовані приміщення та сплатити борг по орендній платі в сумі 91 592,00 грн.

20.11.2009 року між Приватним підприємством „Переяслав” (продавець, позивач) та ОСОБА_1 (покупець, третя особа-1) було укладено договір купівлі-продажу комплексу (договір купівлі-продажу), посвідчений нотаріусом Переяслав-Хмельницького міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №500, за умовами якого покупець приймає у власність комплекс, загальною площею 5 335,40 кв.м., що розташований за адресою: місто Переяслав-Хмельницький Київської області, вулиця Героїв Дніпра, 37.

Згідно ч. 1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

23.11.2009 року Приватним підприємством „Переяслав” (наймач, позивач) та ОСОБА_1 (наймодавець, третя особа-1) було укладено договір №1 найму (оренди) нежилого приміщення (договір найму), за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Переяслав-Хмельницький Київської області, вулиця Героїв Дніпра, 37. Загальна площа орендованого приміщення становить 5 335,40 кв.м.

Цей договір найму (оренди) укладається сторонами на строк до 02.01.2012 року (п.п. 2.1  договору найму).

На виконання договору найму третя особа-1 передала, а позивач прийняв в орендне користування вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому передачі приміщень від 23.11.2009 року.

Відповідно до п. 5.4 договору найму наймач (позивач) має право передавати приміщення в суборенду та/або в користування третім особам без дозволу наймодавця (третя особа-1).

08.12.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 104 від 08.12.2009 року, в якому зазначив, що з 01.01.2010 року договір оренди заключатись або продовжуватись не буде та просив звільнити і передати згідно акту прийому-передачі орендовані приміщення. Факт отримання відповідачем даного листа підтверджується його відміткою (підпис, печатка) на екземплярі листа.

Проте, відповідач залишив даний лист без відповіді та задоволення, продовжив користуватися орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору до 30.09.2010 року, що підтверджується надходженням оплат за електроенергію та частковою оплатою орендної плати згідно виписки банку з рахунку позивача.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки заперечень, в розумінні ст. 764 від позивача не надходило, то договір оренди №2 вважається продовженим.

30.09.2010 року відповідач самовільно звільнив приміщення, про що був складений акт від 30.09.2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте, в період з 01.01.2010 року по 30.09.2010 року відповідач свої зобов’язання по орендній платі виконував не належним чином та не в повному обсязі, сплативши лише 21 432,68 грн. з належних до сплати 74 025,00 грн., що підтверджується виписками банку з рахунку позивача, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаний період у сумі        52 592,32 грн.

Відповідно до п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по орендній платі за спірними договорами за період з березня 2008 року по вересень 2010 року становить 120 042,32 грн.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, тверджень позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 120 042,32 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати орендних платежів за спірними договорами, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 6 249,28 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов спірних договорів. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити.

Пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

За таких обставин, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.   

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010 року у справі №3/111-10, від 15.09.2010 року у справі № 11/14-10.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, вищевказаного наказу Держкомстату в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів становить 17 015,73 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 236 111,46 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 17 015,73 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.п. 3.8 спірних договорів у разі несвоєчасного або не в повному обсязі перерахуванні орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 5 683,08 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу, які позивач заявляє як збитки, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).   

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, юридичною підставою для всіх видів цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад цивільного (господарського) правопорушення. Необхідними умовами цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника. Перші три елементи розглядаються як об’єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення - вина є суб’єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов’язання. Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, але й сам факт порушення боржником його обов’язку та причинний зв'язок між цим порушення і шкодою. Навпаки, щоб звільнитись від відповідальності, боржник має довести відсутність своєї вини.

Позивач щодо наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань та збитками позивача обґрунтовує тим, що Приватне підприємство «Переяслав»було змушено звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Лігал Дефенс Груп” для отримання юридичних послуг.

Проте, віднесення до збитків витрат позивача, які понесені на правове обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Лігал Дефенс Груп”, суперечить закону, зокрема, ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з порушеним цивільним правом.

Крім того, ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

До того ж, витрати на юридичні послуги представника позивача –ОСОБА_2, який не є адвокатом, не відносяться і до складу судових витрат, оскільки ст. 44  Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді витрат на правову допомогу відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 1 489,90 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 77,31 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Сіміх»(08400, АДРЕСА_1, код 13734717) на користь Приватного підприємства „Переяслав” (08400, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, 37, код 13735720) 120 042 (сто двадцять тисяч сорок дві) грн. 32 коп. основного боргу, 6 249 (шість тисяч двісті сорок дев’ять) грн. 28 коп. 3% річних, 17 015 (сімнадцять тисяч п’ятнадцять) грн. 73 коп. інфляційної складової боргу, 5 683 (п’ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 08 коп. пені, 1 489 (одну тисячу чотириста вісімдесят дев’ять) грн. 90 коп. державного мита та 77 (сімдесят сім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                              Т.Д. Лилак

Дата підписання: 23.05.2011р.