УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

30 травня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого   судді :      Рубайла Г.Я.

суддів :                                          Шилової Т.С. ,  Черкасова В.М.

потерпілого :                                 ОСОБА_1

виправданої:                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві матеріали кримінальної справи за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 21 березня 2007 року,  -

встановила:

ОСОБА_1 в порядку  ст.  27 КПК України звернувся до суду із скаргою про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за  ст.  356 КК України,  в якій посилався на те,  що 26 лютого 2005 року,  ОСОБА_2,  у його відсутність,  без будь-якого попередження,  шляхом взлому замків,  самовільно проникла в гаражНОМЕР_1,  розташований на території автогаражного кооперативу „Кермо" в смт.  Буча по вул.  Заводській,  1-а,  яким він користувався з дозволу та відома голови кооперативу Яковенко Л.Г.,  звідки було вигнано його автомобіль ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_2,  та з якого при цьому зникли запасні частини до автомобіля та інструменти,  які він там зберігав,  а також деякі деталі з автомобіля. Діями ОСОБА_2 йому було заподіяно матеріальна шкода на суму 12 000 грн.,  та моральна шкода на 5 000 грн.,  а всього на загальну суму 17 000 грн..

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 21 березня 2007 року ОСОБА_2 виправдана за  ст.  356 КК України за відсутністю в її діях складу злочину. Мотивуючи свої висновки суд у вироці вказав,  що ОСОБА_2,  який гараж належав на праві власності,  діяла правомірно і не вчиняла злочину,  передбаченого  ст.  356 КК України,  так як вона,  відкривши свій власний гараж,  викотила з нього автомобіль,  який належав ОСОБА_1 і який без її дозволу користувався гаражем.

На вирок суду надійшла апеляція потерпілого ОСОБА_1,  який просить вирок суду скасувати як незаконний,  а справу направити на новий судовий розгляд. Потерпілий вважає,  що суд неповно дослідив фактичні обставини справи,  порушив вимоги КПК України щодо повноти та об'єктивності розгляду всіх обставин справи в їх сукупності,  не дав можливості заявити йому клопотання про виклик свідків та надання додаткових доказів та дав неналежну оцінку доказам по справі.

Справа № 567                                                  Головуючий у 1-й інстанції: Додатка В'Д.

Категорія: 365КК                                           Доповідач: Шилова Т.С.

Заслухавши   доповідача,    потерпілого   ОСОБА_1,    який   вважає рішення суду не законним та просить скасувати  вирок,   думку виправданої ОСОБА_2 яка  просила  вирок  суду  залишити  без  змін,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція підлягає задоволенню,  а вирок скасуванню з таких підстав.

У відповідності зі  ст.  334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення,  яке пред'являється підсудному і визнане судом недоведеним,  а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів,  з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається виключення у вирок формулювань,  які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку»,  у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення,  за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження,  аналізу і оцінки доказів як тих,  що були зібрані на попередньому слідстві,  так і поданих в судовому засіданні,  а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання,  які ставлять під сумнів невинність виправданого,  не допускається.

Стаття 356 КК України передбачає відповідальність за самоправство,  тобто самовільне,  всупереч установленному законом порядку,  вчинення будь-яких дій,  правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством,  установою чи організацією,  якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина,  державним чи громадським   інтересам або інтересам власника.

Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді,  коли винний реалізує своє дійсне або уявне право незаконними методами.

Перевіркою справи встановлено,  що висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину зроблено без достатнього аналізу сукупності зібраних доказів і фактично грунтуються тільки на свідченнях останньої,  які не співставлені з іншими доказами по справі.

Так,  постановляючи виправдувальний вирок,  суд визнав,  що в діях ОСОБА_2,  немає складу злочину,  передбаченого  ст.  356 КК України,  при цьому він виходив з того,  що ОСОБА_2 є власником гаражу і могла у будь-який спосіб захищати своє право власності.

Між тим,  ці висновки суду спростовуються наведеними у вироці доказами,  а саме свідоцтвом про право власності на спірний гараж,  яке видане 09.08.2005 року,  тобто після подій,  за якими порушено кримінальна справа.

Крім того,  замість встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочину,  передбаченого  ст.  356 КК України,  правомірності її дій,  заподіяння діями шкоди потерпілому ОСОБА_1,  встановлення в чому вона полягає і чи є ця шкода значною,  судом у вироці   наведені докази на підтвердження права власності на гараж.

Визнаючи відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину,  суд у мотивувальній частині вироку розглядає по суті цивільний позов та відмовляє ОСОБА_1 у його задоволені,  посилаючись на недоведеність зберігання в гаражі запасних частин та інструментів і вважає надані потерпілим прибуткові касові ордери та квитанції підробленими.

Крім того,  судом по справі допущена суттєва неповнота,  а саме,  не    викликані    та    не    допитані    особи,  які    були    свідками    подій,  які

відбувались 26.02.2005 року,  а також свідки,  на яких указував в скарзі потерпілий   та   підсудна в судовому засіданні.

Виходячи      з   викладеного,    колегія   суддів      вважає,    що      наведені

порушення          вимог     кримінально-процесуального     законодавства     при

постановленні вироку та розгляді справи,  перешкодили суду об'єктивно та повно розглянути справу і винести законний,  обґрунтований і справедливий вирок,  що,  за змістом  ст.  370 КПК України,  є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тягне обов'язкове скасування вироку,  а справа,  відповідно до  ст.  374 КПК України - направленню на новий судовий розгляд .

Під час нового розгляду справи суду належить усунути зазначені недоліки,  ретельно дослідити всі обставини вчинення злочину,  врахувати вимоги  ст.  49 КК України.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області,  -

ухвалила:

Апеляцію   потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Бородянського районного суду Київської області від 21 березня 2007 року відносно   ОСОБА_2 скасувати.

Справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд іншим складом суду.