ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25.05.11 р. Справа № 10/85пн
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкаст”, м.Димитров, ЄДРПОУ 23768465
до відповідача: Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області, м.Курахове, ЄДРПОУ 04053298
про визнання права власності
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 – по дов.
від відповідача: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Люкаст”, м.Димитров звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Курахівської міської ради Мар’їнського району Донецької області, м.Курахове про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно – автозаправну станцію (АЗС), що складається з: операторської з кафе (літера А), крильця (літера ак), крильця (літера аґк), крильця (літера а"к), навісу (літера Н-І), підземного резервуарного парку (літера Б-БV), очисної споруди (літера В), вбиральні (літера У-І), вигребу (літера Т), колодязя (літера К), фундаменту під рекламну стелу (літера Ф), вимощення (І-ІІ), площадки під зливне устаткування (ІІІ), площадки для АГЗП-10 (ІV), блискавкаприйомнику (літера Г), блискавкаприйомнику (літера Е), блискавкаприйомнику (літера З), паркану (№1), фундаменту під паливнороздаточні колонки (літера Ж), що розташовані за аресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкаст” проведено будівництво комплексу будівель та споруд автозаправної станції, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.
Відповідач пояснень по суті спору не надав, листом №67/1690 від 20.05.2011р. розгляд справи просив здійснити без участі представника Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.
В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено судом, на підставі рішення №V/6214 від 23.09.2009р. Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області 16.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі.
За змістом п.п.1, 2 вказаного договору Курахівська міська рада Мар`їнського району Донецької області надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Люкаст” прийняло у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі, які використовуються в комерційних цілях, загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, на території колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”.
Пунктом 15 договору оренди від 16.03.2010р. встановлено, що земельна ділянка передається у користування позивачу для розміщення автозаправної станції.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди позивач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки по пр.Маяковського у м.Курахове.
Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Одночасно, відповідно до п.а ч.1 ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до змісту п.п.1, 2, 15 договору оренди від 16.03.2010р. земельна ділянка надавалась позивачу для розміщення автозаправної станції, враховуючи положення п.п.а, ґ ч.1 ст.95, п.а ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору позивач набув право на використання зазначеної земельної ділянки для проведення робіт по будівництву спірного майна.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Як вказує позивач, на наданій у користування земельній ділянці, приймаючи до уваги зміст п.15 договору оренди від 16.03.2010р., Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкаст” було проведено будівництво комплексу будівель та споруд автозаправної станції (АЗС), що складається з: операторської з кафе (літера А), крильця (літера ак), крильця (літера аґк), крильця (літера а"к), навісу (літера Н-І), підземного резервуарного парку (літера Б-БV), очисної споруди (літера В), вбиральні (літера У-І), вигребу (літера Т), колодязя (літера К), фундаменту під рекламну стелу (літера Ф), вимощення (І-ІІ), площадки під зливне устаткування (ІІІ), площадки для АГЗП-10 (ІV), блискавкаприйомнику (літера Г), блискавкаприйомнику (літера Е), блискавкаприйомнику (літера З), паркану (№1), фундаменту під паливнороздаточні колонки (літера Ж).
За результатами технічної інвентаризації Районним комунальним підприємством „Мар’їнське бюро технічної інвентаризації” складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна.
При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідного дозволу на проведення будівельних робіт позивачем отримано не було.
Таким чином, враховуючи приписи ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, суд дійшов висновку, що проведене Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкаст” будівництво комплексу об’єктів автозаправної станції є самочинним будівництвом.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.
Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст.376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору оренди землі від 16.03.2010р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”.
Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору від 16.03.2010р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкаст”.
Крім того, згідно з наданим до матеріалів справи експертним дослідженням №17/75, яке складено судовим експертом ОСОБА_2 (свідоцтво №НОМЕР_1 від 12.06.2007р.), об’єкти нерухомості автозаправної станції за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”, знаходяться у нормальному технічному стані. Об’ємно-планувальні та конструктивні рішення об’єктів відповідають вимогам державних будівельних норм та придатні для їх подальшої експлуатації у якості автозаправної станції.
Основні конструктивні елементи будівлі операторської з кафе (літера А) (фундаменти, стіни, перекриття, дах, покрівля, заповнення отворів), навісу (літера Н-І), підземного резервуарного парку (літера Б-БV), очисної споруди (літера В), вбиральні (літера У-І), вигребу (літера Т), колодязя (літера К), вимощення (І-ІІ) площадки під зливне устаткування (ІІІ), площадки для АГЗП-10 (ІV), блискавкаприйомників (літери Г, Е, З), паркану (№1), паливнороздаточних колонок, стели рекламної (літера Ф) мають 100% ступінь будівельної готовності.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно із свідоцтвом №НОМЕР_1 від 12.06.2007р. судовому експерту ОСОБА_2 надано право проведення судових будівельно-технічних експертиз, зокрема, дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при здійсненні будівництва спірних об’єктів нерухомого майна.
Також, судом враховано, що відповідно до довідки №06-161 від 09.02.2011р. Районного комунального підприємства „Мар’їнське бюро технічної інвентаризації” право власності на комплекс будівель та споруд автозаправної станції, яка розташована за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”, не зареєстровано за будь-якою особою.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Тобто, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
За висновками суду, виходячи зі змісту ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкаст”, як особи, що на наданій в оренду земельній ділянці провела будівництво нового об’єкту нерухомості.
На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю „Люкаст” відкрито володіє майном, що є предметом позову по цій справі. Проте, відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю спірних об’єктів та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає вільно володіти, користуватись зазначеними об’єктами нерухомості та унеможливлює розпорядження ними.
Зокрема, як свідчать матеріали справи, листом №28/02/11-1 від 28.02.2011р. позивач звернувся до Курахівської міської ради Мар`їнського району Донецької області з проханням розглянути питання про оформлення права власності на об’єкти завершеного будівництва, які знаходяться за адресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”.
01.03.2011р. відповідач надав відповідь №67/813 на вказане звернення, у якій зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Люкаст” не представлено документів, що підтверджують право власності заявника на відповідні об’єкти нерухомості.
Таким чином, за висновками суду, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав повністю відповідає положенням ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні об’єкти збудовані на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан будівель забезпечує їх подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно – автозаправну станцію (АЗС), що складається з: операторської з кафе (літера А), крильця (літера ак), крильця (літера аґк), крильця (літера а"к), навісу (літера Н-І), підземного резервуарного парку (літера Б-БV), очисної споруди (літера В), вбиральні (літера У-І), вигребу (літера Т), колодязя (літера К), фундаменту під рекламну стелу (літера Ф), вимощення (І-ІІ), площадки під зливне устаткування (ІІІ), площадки для АГЗП-10 (ІV), блискавкаприйомнику (літера Г), блискавкаприйомнику (літера Е), блискавкаприйомнику (літера З), паркану (№1), фундаменту під паливнороздаточні колонки (літера Ж), що розташовані за аресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкаст”, м.Димитров до Курахівської міської ради Мар’їнського району Донецької області, м.Курахове задовольнити повністю.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Люкаст”, м.Димитров на нерухоме майно – автозаправну станцію (АЗС), що складається з: операторської з кафе (літера А), крильця (літера ак), крильця (літера аґк), крильця (літера а"к), навісу (літера Н-І), підземного резервуарного парку (літера Б-БV), очисної споруди (літера В), вбиральні (літера У-І), вигребу (літера Т), колодязя (літера К), фундаменту під рекламну стелу (літера Ф), вимощення (І-ІІ), площадки під зливне устаткування (ІІІ), площадки для АГЗП-10 (ІV), блискавкаприйомнику (літера Г), блискавкаприйомнику (літера Е), блискавкаприйомнику (літера З), паркану (№1), фундаменту під паливнороздаточні колонки (літера Ж), що розташовані за аресою: Донецька область, Мар’їнський район, м.Курахове, пр.Маяковського, територія колишньої бази „Новоселківська райспоживспілка”.
У судовому засіданні 25.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 30.05.2011р.