Справа № 22ц-1029/2007                  Головуючий у 1 інстанції Купрієнко СІ.

Доповідач у 2 інстанції Дьоміна 0.0.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

08 травня     2007  року колегія  суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Дьоміної О.О.,

суддів: Мережко М. В.,  Данілова О.М. ,

при секретарі: Колесник Н.І.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою

ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  3-ті особи ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про розподіл квартири та встановлення порядку користування нею та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4,  3-тя особа ОСОБА_2 про розподіл квартири,  -

заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  перевіривши доводи апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом,  посилаючись на те,  що з 08 серпня 1987 р. по квітень 2006р. сторони перебували у шлюбі,  від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5.

07.12.2004 р. ОСОБА_1 уклала інвестиційний договір,  відповідно якого за спільні кошти була побудована трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1,  яка зареєстрована на праві власності за відповідачкою 12.01. 2006 p.,  просив визнати за ним право власності на 1\2 ч. вказаної квартири.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом,  посилаючись на те,  що під час шлюбу сторони придбали кв. АДРЕСА_1,  яка підлягає поділу між подружжям.

В судовому засіданні ОСОБА_4  уточнив позовні вимоги,  просив визнати за сторонами та сином право власності на трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, по 1\3 ч.3а кожним,  та встановити порядок користування квартирою.

Рішенням суду від 07 грудня 2006 р. позови задоволено.       

Визнано за ОСОБА_4,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності поД\3 ч.3а кожним на квартиру АДРЕСА_1,  встановлено порядок користування нею,  виділено у користування ОСОБА_4 кімнату № 2 площею 14,  46 кв.м,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнати № 1 площею 19 кв.м та № 3 площею 13,  62 кв.м,  ванну,  туалет,  кухню залишено в загальному користуванні.Визнано за ОСОБА_4,  ОСОБА_1 право власності по 1\2 ч.3а кожним,  на квартиру АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з вказаним рішеням ОСОБА_1 ОСОБА_2,  ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу,  в якій просили скасувати рішення,  постановити нове рішення,  змінівши частки у праві власності на спірні квартири.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що з 08 серпня 1987 р. по квітень 2006р. сторони перебували у шлюбі,  від якого 27, 12. 1989 р. у них народився син ОСОБА_5.

07.12.2004 р. ОСОБА_1 уклала інвестиційний договір,  відповідно якого була побудована трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1,  яка зареєстрована на праві власності за відповідачкою 12.01.     2006 р.

Крім цього,  під час шлюбу сторони придбали кв. АДРЕСА_1.

Визнаючи за ОСОБА_4,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1\3 ч.3а кожним на квартиру АДРЕСА_1 та встановлюючи порядок користування нею,  виділяя у користування ОСОБА_4 кімнату № 2 площею 14,  46 кв.м,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнати № 1 площею 19 кв.м та № З площею 13,  62 кв.м,  ванну,  туалет,  кухню залишаючи в загальному користуванні суд не звернув уваги на те,  що сторони визнавали факт того,  що 16 грудня 2002 р. було продано 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1,  власниками якої в рівних частках були ОСОБА_4,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3. Після чого було придбано кв. АДРЕСА_2 та на ім»я ОСОБА_3 2- х кімнатну квартиру АДРЕСА_3,  яку остання продала та вклала кошти в придбання квартиру АДРЕСА_1.

Однак,  суд не звернув уваги на те,  що сторони визнавали факт внесення коштів в придбання спірної квартири ОСОБА_3,  яка вселилася в спірну квартиру та не роз»яснив їй право на подання позову про визнання за нею права власності на частку цієї квартири,  чим були порушені її права.

Відповідно до ч.1.  ст.  11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні стірави не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Згідно вимог  ст.  213 ЦПК України рішення суду повинно бути  законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні

За таких обставин,  не можна вважати рішення законним та обгрунтованим,  так як воно постановлено з порушеннями вимог закону,  тому рішення підлягає скасуванню на підставі вимог  ст.  311 п.4 ЦПК України.

Керуючись  ст.  ст.  311,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 - задоволити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 7 грудня 2006 року   -скасувати,  справу направити на новий розгляд до того ж суду,  іншим суддею.

ухвала  може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного   суду України протягом двох місяців.