донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №04-05/5/15-9б
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Волкова Р.В.
суддівНовікової Р.Г., Калантай М.В.
за участю представників сторін:
від кредитора:ОСОБА_1 за дов. №4409 від 13.09.2010р.
від боржника:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства „ДОНГОРБАНК” м. Донецьк
на ухвалу
господарського суду Донецької області
від04.04.2011 р.
у справі№ 04-05/5/15-9б (суддя Чорненька І.К.)
за заявою кредитораПублічного акціонерного товариства „ДОНГОРБАНК” м. Донецьк
до боржникаДочірнього підприємства компанії „MaxBill Ltd” „МаксБілл-Сервісес” м. Донецьк
провизнання банкрутом
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Донецької області 04.04.2011 винесено ухвалу № 04-05/5/15-9б про повернення без розгляду заяви публічного акціонерного товариства „Донгорбанк” м.Донецьк про порушення справи про банкрутство дочірнього підприємства компанії „MaxBill Ltd” „МаксБилл-Сервіс” м.Донецьк.
Кредитор, ПАТ „Донгорбанк”, не погодився з винесеною ухвалою та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти постанову про порушення провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства компанії „MaxBill Ltd” „МаксБилл-Сервіс”.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, безпідставність тверджень суду про неналежне завірення доданих до заяви документів. Також вказує, що суд взагалі не розглянув таку обставину як ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби відповідних податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності, хоча саме на це апелянт вказував як на підставу для порушення справи про банкрутство.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, судова колегія встановила наступне.
До канцелярії господарського суду Донецької області 28.03.2011 надійшла заява ПАТ „Донгорбанк” вих.№ 1472 від 21.03.2011 про порушення справи про банкрутство дочірнього підприємства компанії „MaxBill Ltd” „МаксБилл-Сервіс” м.Донецьк.
Заявник ставив питання про порушення справи за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Вказував на наявність заборгованості у розмірі 104012,74грн., стягнення цієї заборгованості рішенням господарського суду, відкриття виконавчого провадження. Повернення виконавчого документу органами державної виконавчої служби в зв‘язку з відсутністю у боржника рухомого та нерухомого майна, встановлення факту відсутності боржника за місцезнаходженням актом державного виконавця від 03.11.2010, встановлення постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2010 по справі № 2а-18097/10/0570 факту ненадання боржником податкової звітності з третього кварталу 2008 року.
Повертаючи вказану заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, місцевий господарський суд послався на ненадання заявником належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням у розуміння ст.34 Господарського процесуального кодексу України та звернув увагу заявника на недотримання вимог ст.36 Господарського процесуального Кодексу України щодо надання доказів в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
П.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами України.
Особливості застосування процедури банкрутства до відсутнього боржника встановлені ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У разі порушення справи про банкрутство за цією статтею, необхідність доведення факту відсутності боржника за місцезнаходженням випливає як із назви ст.52 –„Особливості банкрутства відсутнього боржника”, так і зі змісту п.1 цієї статті: „У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).
Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянт посилається на те, що відсутність боржника за місцезнаходженням встановлена актом державного виконавця від 03.11.2010. Проте, враховуючи вищевикладене, такий акт не є належним доказом у розумінні ст.34 ГПК України та відповідно до вимог чинного законодавства не є підставою для застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Також, місцевий господарський суд цілком правомірно зазначив про те, що відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 06.06.2006 р. у справі № Б48/12-05.
Наданий заявником Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців не містить відомостей про відсутність юридичної особи боржника за місцезнаходженням.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для порушення справи про банкрутство за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Посилання заявника на ненадання боржником податкової звітності, що на думку заявника є доказом нездійснення підприємницької діяльності, без доведення факту відсутності боржника за місцезнаходженням не є підставою для порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 вказаного Закону.
Ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до вимог ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу апелянта на той факт, що відповідно до п.5.7 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлювання документів” (ДТСУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Додані заявником до заяви документи не відповідають вищевказаним вимогам та не можуть вважатися належними доказами у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Апелянтом до апеляційного доказу не надано документального підтвердження тих обставин, на які він посилався в апеляційній скарзі.
З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підстави для скасування судового рішення передбачені ст.104 Господарського процесуального Кодексу України.
Судова колегія дійшла до висновку про відсутність обставин, з якими діюче процесуальне законодавство пов‘язує можливість скасування ухвали господарського суду донецької області від 04.04.2011 по справі № 04-05/5/15-9б. Вказаний судовий акт прийнятий з додержанням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства при повному та всебічному дослідженні обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст.4-1, 4-3, 33, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Донгорбанк” м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.04.2011 по справі № 04-05/5/15-9б залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
М.В. Калантай
Надруковано: 5 прим.
1-заявнику
1-боржнику
1-госп. суду
1- у справу
1- ДАГС