Справа № 22ц-223/2008р.                  Головуючий у 1 інстанції - Бечко Є.М.

Категорія - цивільна                          Доповідач - Скрипка А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Торгова

компанія „Укральянс” на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  Торгова компанія „Укральянс” до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В :

          У грудні 2005 року позивач ТОВ Торгова компанія „Укральянс” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про виселення їх із будинку АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач  обґрунтовував тим, що ТОВ Торгова компанія „ Укральянс”  на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2005 року є власником нерухомого майна, яке знаходиться за зазначеною вище адресою.  До складу  нерухомого майна, власником якого є позивач,  входить також житловий будинок по АДРЕСА_1 , в якому без законних підстав, як вважає позивач,  проживають відповідачі. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не виселяються із вказаного будинку, позивач просив виселити їх на підставі ст.48 Закону України „Про власність”.     

            В подальшому позивач  ТОВ Торгова компанія „Укральянс” уточнив свої позовні вимоги ( а. с. 44- 45) та просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1, позначеним на плані літерами „Г-1”, „г”, „г-1”, шляхом виселення з нього на підставі ст.48 Закону України „Про власність” та ст.ст.319, 391 ЦК України ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4              

           Справа розглядалась судами неодноразово.        

           Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2007 року провадження по даній справі в частині вимог до ОСОБА_6 закрито в зв'язку із смертю  ОСОБА_6 ( а. с.119).

           Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог ТОВ Торгова компанія „Укральянс” відмовлено.

            В апеляційній скарзі ТОВ  Торгова компанія   „Укральянс” просить скасувати зазначене рішення суду , як незаконне та необґрунтоване і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, як вважає апелянт,  безпідставним є висновок суду про те, що позивач не довів своє право власності на жилий будинок по АДРЕСА_2 , в якому проживають відповідачі. Апелянт вказує, що з матеріалів справи, пояснень свідків,  відповідачів по справі, вбачається, що будинок по АДРЕСА_2, в якому проживають відповідачі, та житловий будинок, який 07 липня 2005 року придбав позивач, є одним і тим самим будинком, та є власністю ТОВ  Торгова компанія „Укральянс”. Апелянт вважає, що суд неправильно застосував  положення статтей : 114, 170 Житлового Кодексу  України, оскільки ні прокурором, ні відповідачами не надано суду доказів, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 користуються спірним будинком на законних підставах, відсутній також договір найму жилого приміщення між ТОВ Торгова Компанія  „Укральянс” та відповідачами. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції при розгляді справи положень статтей: 319, 391 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає  відхиленню з наступних підстав.

 По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_3 з сім'єю у  1987 році  отримав займане житлове приміщення в АДРЕСА_2  (АДРЕСА_1) ( а. с. 166) у зв'язку з  перебуванням в трудових відносинах з колгоспом ім. Калініна, оскільки з  1986 року працював   в даному колгоспі механізатором і був поселений до будинку  та прописаний в ньому  разом з сім'єю з 1987 року ( а. с. 111, 117) .  З даного часу разом з ним  прописані  і проживають   в зазначеному будинку його колишня дружина - відповідачка ОСОБА_5, інвалід 1 групи  та син ОСОБА_4 В подальшому  колгосп ім. Калініна  був переіменований в сільськогосподарське підприємство  „Урожай” , яке  в подальшому   було реорганізоване  в СГВК „ Урожай”, а  потім -   в ТОВ „ Урожай” ( а. с. 117).   

 Позивач ТОВ Торгова компанія „Укральянс” на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2005 року придбав у ЗАТ „Млибор” нерухоме майно та обладнання, які розташовані за адресою: район Півці у   м.Чернігові, до складу якого ввійшов житловий будинок  загальною площею  49, 5 кв. м , жилою площею  33, 0 кв. м  по  АДРЕСА_1.

Нерухоме майно, до складу якого входив і житловий будинок, належало ЗАТ „Млибор” на підставі рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.10.2004 року (а.с.34-35).                               

          Обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, суд  першої інстанції зазначив, що  відповідно до положень статті 114 Житлового Кодексу України , може бути виселено  лише з наданням  іншого жилого приміщення громадян, які одержали  жилі  приміщення в будинках колгоспів , якщо вони  виключені з членів  колгоспу  або  вийшли з колгоспу  за власним бажанням. Також суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що  відповідно до положень статті 170  Житлового Кодексу України , при переході права власності  на жилий будинок , в якому знаходиться здане в  найом житлове приміщення , до іншої особи, договір найму  зберігає силу до закінчення строку.

             Апеляційний суд , з врахуванням положень статті 308 ЦПК України вважає , що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, воно є правильним по суті  і справедливим.

             Доводи апеляційної скарги відносно того, що :-  позивач є власником спірного майна і на підставі положень статтей : 319, 391 Цивільного Кодексу України його позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення   повинні бути судом задоволені; - відповідачі  проживають в спірному жилому приміщенні  за адресою АДРЕСА_1 без  відповідних правових підстав,  не можуть бути підставою для скасування  рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

               Як встановлено по справі, спірний  об'єкт нерухомості в АДРЕСА_1  ( АДРЕСА_2, фактично один і той же будинок) ,  в якому мешкають відповідачі по справі, є житловим будинком, призначеним для проживання в ньому фізичних осіб. За таких обставин є безпідставним посилання апелянта не необґрунтоване застосування судом першої інстанції при вирішенні спору по суті норм Житлового Кодексу України. Віповідач  ОСОБА_3 з сім'єю у  1987 році  отримав займане житлове приміщення в АДРЕСА_2( АДРЕСА_1) у зв'язку з  перебуванням в трудових відносинах з колгоспом ім. Калініна, оскільки з  1986 року працював   в даному колгоспі механізатором і був поселений до будинку  та прописаний в ньому з 1987 року ( а. с. 111, 117) . Разом з ним  прописані  і проживають   в зазначеному будинку його колишня дружина - відповідачка ОСОБА_5, інвалід 1 групи  та син ОСОБА_4

                З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги не можуть бути задоволені на підставі положень статтей: 319, 391 Цивільного Кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування вимог позову. ТОВ Торгова компанія „ Укральянс” , згідно наданих документів, є власником спірного житлового будинку, проте, поселення відповідачів до зазначеного будинку  відбулося не самовільно, а зі згоди попереднього власника ( розпорядника) житла , за фактичним договором найму , і відсутні підстави для виселення  відповідачів з житлового будинку  по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення .

          Стаття 30 Конституції регламентує, що кожному гарантується  недоторканість житла. Відповідно до положень статті 47 Конституції України,  кожен має право на житло.  Стаття 48 Конституції України  зазначає, що  кожен має право на достатній життєвий рівень для  себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

           Положення статті 8 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини , які стосуються житла ( місця, де особа  мешкає на постійній основі) регламентують, що право на недоторканість житла  охоплює насамперед право безперешкодного доступу  та перебування в ньому , а  також право не бути виселеним.  

           Враховуючи вищенаведене , апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке є правильним по суті та справедливим.

Керуючись статтями : 291,  303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія „Укральянс” відхилити.

 Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 листопада 2007 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:                                           Судді: